Поняття про бюджетні організації правові основи їхньої діяльності. Список додаткової літератури

Список додаткової літератури

Білоус В.С.Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях.

навчальний посібник - КНЗУ, 2002.

Волович В.І., Андрущенко В.П. Соціологія: короткий енциклопедичний

словник -К, 1999.

Горбатенко В.П.Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на

зломі тисячоліть. Монографія - К., 1999.

Кравченко А.И. Социология в вопросах и ответах. - Проспект, 2003.

Піча В.М. Соціологія: терміни, поняття, персонали. Словник-довідник.-

Новий світ, 2003.

Практикум з соціології. Посібник. Колектив авторів - Новий світ, 2004.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Укладач В.1. Волович

таін.-К.,1998.

Бухгалтерський облік виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ суттєво відрізняється від обліку господарської діяльності підприємств виробничої сфери, що зумовлено самою специфікою їх діяльності: вони працюють не заради отримання прибутку, а для задоволення соціальних, культурнихта інших потреб суспільства. Діяльність цих установ фінансується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, які надаються їм безповоротно. У бюджетній сфері практично відсутні госпрозрахункові відносини, не обчислюється собівартість послуг, які надаються у більшості випадків безкоштовно. Бюджетні установи не мають статутного капіталу, а всі їхні активи с державною власністю. До бюджетної сфери належать установи різних галузей і видів діяльності, що зумовлює необхідність враховувати специфіку їхньої діяльності (освіта, охорона здоров'я, культура, наука, управління тощо).

До бюджетних належать організації, основна діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів бюджету на підставі кошторису доходів і видатків. Належність організацій до бюджетних визначається їхнім статутом, установчими документами, відповідними фінансовими органами. Це школи, дитячі садки, вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, установи охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури, культури і мистецтва, оборони, державної влади та управління, юридичних установ і багато інших.

Особливості бухгалтерського обліку в установах невиробничої сфери визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в Україні, інструкціями з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, іншими нормативними документами Міністерства фінансів України (МФУ) та Державного казначейства України (ДКУ).

До специфічних особливостей бюджетного обліку необхідно віднести:

— контроль виконання кошторису видатків;

— роздільний облік касових і фактичних видатків;

— організацію обліку в розрізі статей бюджетної класифікації;

— сувору відповідність обліку і звітності вимогам нормативних документів;

— галузеву специфіку обліку в установах культури, науки, освіти, охорони здоров'я, управління, оборони і т. ін.

Збереження і розвиток установ бюджетної сфери вимагають підвищення віддачі фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовуються в цих установах, більш тісного зв’язку виділених з бюджету коштів з результатами їх використання. У той же час, враховуючи напруженість бюджету, для зменшення дефіциту коштів дія утримання бюджетних установ необхідно активніше запроваджувати комерційні відносини в системі бюджетних установ (в розумних межах). Поєднання бюджетного фінансування і комерційної діяльності сприяє більш раціональному використанню не лише бюджетних асигнувань, але й коштів інших джерел фінансування, що надходять на потреби установ невиробничої сфери. За допомогою коштів, отриманих від комерційної діяльності, з'являється можливість покращити якісні показники роботи цих установ, оптимізувати норми витрат, удосконалити систему оплати праці працівників невиробничої сфери, зміцнити матеріальну базу бюджетних установ, розширити сферу їхньої діяльності. З цією метою бюджетні установи поряд з основною діяльністю можуть займатися і підприємницькою (комерційною, бізнесовою) діяльністю у дозволених законодавством межах.

З метою залучення додаткових фінансових коштів для розвитку галузей невиробничої сфери держава передбачила цілу систему податкових пільг юридичним і фізичним особам (у т. ч. іноземним), що вкладають кошти у розвиток названих установ. Це ще одне з додаткових джерел фінансування діяльності невиробничої сфери.

Важлива роль у втіленні в життя цих заходів належить раціональній організації бухгалтерського обліку, звітності та аналізу господарської діяльності установ бюджетної сфери. Контрольні функції обліку мають бути безпосередньо пов'язані з усією обліковою роботою — оформленням, прийманням і обробкою документів. Контроль повинен передбачати в першу чергу порядок перевірки:

- виконання постанов, розпоряджень і вказівок державних органів і вищих організацій;

- дотримання встановлених нормативів витрат;

- дотримання строків платежів;

- правильності і своєчасності приймання і відпуску товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ);

- правильності витрачання фонду оплати праці (ФОП), дотримання установлених штатів, посадових окладів, кошторисів витрат;

- збереження майна, ТМ Ц, грошових коштів у місцях їх зберігання та використання;

- правильності здійснюваних під час обліку розрахунків.

У вказаних напрямках необхідно здійснювати попередній, поточний і подальший контроль. Бухоблік не може бути ефективним, якщо не виконує контрольної функції. Але поряд з тіш система контролю не повинна завдавати додаткової роботи, ускладнювати документообіг.

Незважаючи на значні успіхи в організації обліку в установах невиробничої сфери, що спостерігаються в останні роки (цьому сприяла нормотворча діяльність ДКУ, введення відповідних курсів у навчальні плани підготовки бухгалтерських кадрів у вузах, технікумах і коледжах, систематичні публікації з бюджетного обліку у професійних періодичних виданнях), є ряд теоретичних, методологічних та організаційних проблем, що вимагають термінового вирішення:

1)у процесі економічної реформи відбувається переформування джерел фінансування установ невиробничої сфери — із загально державного у місцеве;

2)зростає частка позабюджетних коштів у складі джерел фінансування бюджетних установ;

3)галузева специфіка окремих установ вимагає специфічного підходу до обліку їхньої діяльності;

4)поєднання в одній установі бюджетної і комерційної діяльності та її відображення в єдиній системі обліку.

Впровадження у невиробничій сфері нового господарського механізму, використання різних форм господарювання (орендна, кооперативна, індивідуальна трудова діяльність тощо) сприяли виникненню нових для бюджетних установ понять: колективний і орендний підряд, інтенсифікація виробництва, вартість підготовки спеціаліста, вартість медичних послуг, вартість послуг установ культури і т. ін.

Все це зумовлює специфіку в методології та організації обліку і вимагає відповідного теоретичного обґрунтування, що необхідно для посилення контролю за використанням ресурсів Та покращання якісних показників роботи цих установ. Вирішуються ці проблеми по-різному: в одних установах створюють дві бухгалтерії (бюджетну і госпрозрахункову), в інших — вводять два плани рахунків (один для обліку використання бюджетних коштів, а другий — для обліку підприємницької діяльності), у третіх — складають окремі облікові регістри і т. ін. У той же час законодавство пропонує об'єднання коштів, що надходять з різних, джерел, їх спільне планування в єдиному кошторисі і спільний облік використання. Але надходження позабюджетних коштів не повинно бути підставою для зменшення бюджетного фінансування, за рахунок якого часто здійснюються витрати, які неможливо перевести на комерційні засади (профілактичні медичні заходи, фундаментальні наукові дослідження тощо),

З метою забезпечення єдиних методологічних основ організації і ведення бухгалтерського обліку та звітності на всій території України в умовах різних форм власності та розвитку ринкових відносин Верховна Рада України прийняла Закон України № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей документ передбачає єдині засади організації обліку і звітності для всіх підприємств, установ і організацій, що є юридичними особами за законами України. Згідно з п. 4 статті 6 цього Закону «порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності про виконання бюджетів і госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства».

Державне казначейство України розробляє план рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних і позабюджетних коштів, основних засобів, запасів, видатків, валютних операцій, проведення інвентаризацій, складання звітності тощо. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю виконання кошторисів і бюджетів.

Одночасно треба зазначити, що на бюджетні установи не поширюється дія національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що розроблені і затверджені Міністерством фінансів України у період з 1999 до 2001 р.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організовується облік у бюджетних установах України, є новий план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, нова бюджетна класифікація видатків, інструкція про кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, інструкція з обліку запасів бюджетних установ та багато інших. У них викладено методику обліку операцій з виконання кошторису видатків за загальним і спеціальним фондами та з обліку іншої діяльності.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів, складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: 1) бухгалтерії окремих установ; 2) централізовані бухгалтери.

Зазвичай самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

Централізовані бухгалтерії — найбільш поширена форма організації обліку к бюджетних установах. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних закладах, управліннях місцевих державних адміністрацій, міністерствах, відомствах та їх управліннях і виконують усі функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуговують.

3.Організація бухгалтерського обліку. Сутність фінансування

Основою організації бухгалтерського обліку в організаціях, в установах не виробничої сфери є документація.

Документ підтверджує дійсне виконання господарської операції та служить підставою для запису в регістри бїхгалтерського обліку.

Первинні документи - це письмове свідоцтво, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В бухгалтерському обліку не може бути зроблено ні одного запису без правильно складеного та належним чином оформленого первинного документу -паперового або машинозчитуваного носія інформації.

Первинні документи повинні бути складено у момент проведення кожної господарської операції, або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення, містити достовірні дані.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назва установи, від імені якої складено документ;

назва документа (форми);

код форми;

даніа і місце складання;

зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі);

посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операцнії і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробку даних до первинних документів можуть бути включені доданікові реквізити:

ідентифікаційний код установи з Державного реєстру; номер документа;

підстава для здійснення операції; дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, тощо.

Найбільше раціональному складанню і використанню документів в бухгалтерському обліку сприяє їх класифікація.

За місцем складання документи поділяються на зовнішні і внутршні.

Зовнішніми документами називаються ті, що надходять від інших підприємств, організацій, тобто складаються за межами даної установи. До них належать виписки банку, рахунки постачальників та ін.

Внутрішні документи - це документи, складені (виписані) в данній організації. Документи за обсягом відображуваних операцій поділяються на первинні і зведені.

Первинні - це такі документи, що вперше виконують реєстрацію господарської операції в момент її здійснення або невідкладно після здійснення. До них належать акти про списання основних засобів, накладні та ін.

Зведені - це такі документи, які складені на підставі декількох первинних документів для отримання узагальнених даних. До них належать розрахунково-платіжні відомості та ін.

За змістом документи поділяються на:

разові, які використовуються для одноразового оформлення і відображення окремих господарських операцій;

групові, які використовуються для оформлення ряду однорідних господарських операцій протягом визначеного часу (тижня, місяця). Всі документи поділяють на такі групи:

І.3 обліку грошових коштів та фінансування:

кошторис доході в і видатків,

платіжне доручення;

витяг банку;

чеки грошові та розрахункові;

прибуткові та виданікові касові ордери;

рахунок-фактура.

II.3 обліку матеріальних цінностей:

рахунок, рахунок-фактура;

накладна;

накладна-вимога (ф.434);

відомість витрат матеріалів на потреби установи (ф.410); доручення;

меню-вимога на видачу харчування;

акти на списання основних засобів, тощо.

III.3 обліку розрахунків видатків:

посвідчення на відрядження;

авансовий звіт;

табель обліку робочого часу;

платіжна та розрахунково-платіжна відомість;

штатний розпис, тарифікаційні списки, тощо.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджені Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Доданікові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рїх цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативними актами.

У випадках, установлених законодавством, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланков суворої звітності, порядок оформлення яких установлюється окремими нормативними актами.

Записи у первинних документах облікових регістрах повинні здійснюватися тільки у темному кольорі чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та іншими засобами. Які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Вільні рядки в первинних документах підлягають обов'язковому прокреслюванню.

В текстовій частині та в цифрових даних підчистки та необумовлені виправлення не допускаються.

Керівником установи затверджуеться перелж осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати документи) на здійснення господарської операції.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці як за формою (повнота та правильність оформлення, заповнення документованих операцій) так і за змістом (законність й логічне ув'язування окремих показників).

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - даніу запису в обліковий реєстр, а при обробці на обчислювальній установці - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бїхгалтеру установи для прийняття рішення.

Документація виконує роль імпульсу, що дає початок рїху обліковій інформації. Вона забезпечує бухгалтерському обліку суцільне і безперервне відображення господарської діяльності установ. За допомогою документації контролюється правильність здійснення операцій, ведеться поточний аналіз виконаної робота.

Важливе значения має контроль використання документів. Документи дозволяють виявити різноманітні негативні явища, тобто приписки товарно-матеріальних цінностей з метою приховування, нестач; зниження залишків цінностей з метою приховування лишків та ін.

При використанні документів слід особливу увагу приділяти безпосередньому огляду бїхгалтерських документів з метою перевірки правильності арифметичних підрахунків в них, правильного оформлення та ін.

Документи використовуються також для встановлення законності операцій, пов'язаних з витратами цінностей, грошових коштів.

Таким чином, бїхгалтерські документи є основою бїхгалтерського обліку.

Використання грошових коштів бюджетів конкретними розпорядниками передує їх виділення (надання) відповідним юридичним особам. Надання грошових коштів з бюджетів різних рівнів відбувається на умовах безповоротності і безоплатності з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, державного управління, оборони тощо називається бюджетним фінансуванням. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету. Бюджетне фінансування включає принципи, форми і методи надання грошових коштів бюджетів відповідним розпорядникам. Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів. Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бюджету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відповідних рад. Видатки грошових коштів з різних бюджетів відображаються у фінансових планах і кошторисах суб´єктів господарювання. Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні видатки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються на фінансування витрат, передбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.Принцип безповоротності використання бюджетних коштів означає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування. Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюджетні кошти. Він безпосередньо пов´язаний з принципом ефективності використання коштів, який має на меті досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату при використанні визначених бюджетом коштів. Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядниками коштів. Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень. Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

У сучасних умовах господарювання в ряді випадків відбувається поєднання бюджетного фінансування установ, організацій з розвитком платних послуг і виконанням робіт за угодами з окремими суб´єктами господарювання на платній основі. При цьому неприпустима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання. Одночасно перебудовується система бюджетного фінансування -здійснюється відмова від фінансування витрат, виходячи із фактичних значень показників, тобто залежно від досягнутого рівня, і перехід на нормативний метод покриття витрат. Особливого значення набувають нормативи, що характеризують вимоги, які висуваються суспільством щодо ефективності використання бюджетних ресурсів. Вони фіксують мінімально припустиму величину економічної ефективності використання бюджетних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті нормативний метод спроможний більш об´єктивно оцінити потреби бюджетних установ у фінансових ресурсах і створити умови для їх ефективного й економного використання. Саме нормативи мають визначати бажаний рівень споживання суспільних благ. Обсяги бюджетного фінансування ставляться у залежність від результативності роботи відповідних установ і організацій.

Система бюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутність ефективно діючого механізму стимулювання кращих результатів роботи установи, організації, їх трудових колективів, збагатилася застосуванням різноманітних систем матеріального стимулювання для встановлення залежності розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а індивідуального заохочення — від обсягу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання дотацій, субвенцій, субсидій.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа - кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві складові:

- загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною кла­сифікацією на виконання бюджетною установою (організацією) основних функцій;

- спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.

Державне фінансування інвестицій — це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фі­нансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що застосовується для виділення грошових коштів з державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Дотації також можуть надаватися з вищого бюджету нижчим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

Субвенція — це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання.

Субсидії —- це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два методи: метод єдиного казначейського рахунку та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєднується з кредитуванням за рахунок бюджетних коштів. До кредитування належать платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з´являються фінансові вимоги до інших економічних суб´єктів, передбачаючи обов´язкове повернення коштів. Чинним законодавством визначається надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди, надання кредитів підприємствам, установам, організаціям та інші кредити.

4. Меморіальні ордери-накопичувальні відомості, ризначення, порядок ведення і зберігання.

„ Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання" (затверджена наказом ДКУ № 68 від 27.07.2000 р) передбачає використання у бюджетних установах 15 основних меморіальних ордерів у формі накопичувальних відомостей, кожна з яких мае спеціальне призначення і специфічну будову, та одного меморіального ордера типової форми, призначеного для оформлення інших операцій, які не охоплені основними меморіальними ордерами.

Наказом ДКУ введено меморіальний ордер №16 який призначено для ведення бїхгалтерського обліку на позабалансових рахунках.

Розглянемо склад,будову та призначення найважливіших меморіальних ордерів:

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 1 Накопичувальна відомість за касовими операціями" типової форми № 380 (бюджет) застосовуеться при обробці звітів касирів з метою систематизації дебетових і кредитових оборотів у касі за поточний місяць. Кожен звіт касира заноситься до накопичувальної відомості одним рядком, за відповідними кореспондуючими субрахунками як за дебетом так і за кредитом відповідних субрахунків рахунку 30 "Каса".

Якщо бюджетна установа здійснюе касові операції в національній та іноземній валюті, то меморіальні ордери - накопичувальні відомості за касовими операціями складаються окремо для кожного виду валюти та нумеруються відповідно № і-і, і-2 та ін.

Підсумки меморіального ордера переносяться до книги „Журнал-Головна", але при цьому обороти з надходження готівкових коштів з реєстраційних (спеціальних реєстраційних, поточних) рахунків до каси установи та із внесення готівкових коштів з каси на ці рахунки виключаються тому, що вони відображаються також у меморіальних ордерах № 2 або № 3 до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 2"Накопичувальна відомість рїху грошових коштів загального фондув органах Державного казначейства України (установах банків) Форма № 381 (бюджет) та МЕМОРГАЛЬНИЙ ОРДЕР № 3

„Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків)"Форма № 382 (бюджет) за будовою подібні до меморіального ордера №1.

Вони призначені для відображення в обліку операцій з надходження на рахунок установи асигнувань, доходів та здійснення касових видатків загального і спеціального фондів, тобто вибірки з надходження та витрачання коштів з реєстраційних (особових),спеціальних реєстраційних рахунків в органах Державного казначейства України (поточних рахунків - в установах банків).

Накопичувальні відомості складаються окремо за кожним реєстраційним (особовим, поточним), спеціальним реєстраційним рахунком, застосовуючи для них доданікову нумеращю № 2-1, 2-2, 2-3, №3-1, №3-2 та ін. Операції з рїху коштів загального фонду в іноземній валюті оформляються окремими меморіальними ордерами за видами валют.

Записи операцій в накопичувальні відомості здійснюються на підставі щоденних виписок з реєстраційних (особових, поточних), спеціальних реєстраційних рахунків, та доданих до них первинних документів (платіжних доручень тощо).

У кінці місяця підсумки меморіальних ордерів у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 4 „Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами" форма № 408 (бюджет) застосовується для обліку розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями, які є дебіторами бюджетної установи. Відомість складається за субрахунком 364 "Розрахунки з іншими дебіторами" окремо за кожним дебітором та в розр131 кодів економічної класифікації видатків окремо за загальним та за спеціальним фондами. Записи до неї здійснюються позиційним методом - за кожною операцією, що підтверджена документом (платіжним дорученням, рахунком - фактурою тощо).

"Залишок на кінець місяця за субрахунком 364" розраховується загальний та окремо за кожним дебітором у розр131 кодів економічної класифікації видатків.

Для одержання позиції "Сума оборотів за меморіальним ордером" вираховуються суми операцій на реєстраційних (спеціальних реєстраційних, поточних) рахунках установи та за нарахованими доходами установи.

При перенесенні підсумків за місяць з накопичувальної відомості до книги "Журнал-головна" виключаються суми оборотів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних, поточних) рахунках установи і за нарахованими доходами (які відображаються в інших меморіальних ордерах).

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 5 Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій форма № 405 (бюджет) складається в установах, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним ордером з заробітної плати та стипендій (за загальним і спеціальним фондами).

Записи в ордері систематизуються за функцюнальною класифікацією та найменуванням установ, що обслуговуються.

На суми нарахованої заробпної плати здійснюється нарахування внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування, в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

До меморіального ордера додаються всі документи, які є підставою для нарахування заробітної плати (табелі використання робочого часу, витяги з наказів про зарахування працівників, їх звільнення та ін.).

У кінці місяця підбиваються підсумки за меморіальним ордером і одержані дані, у вигляді відповідної кореспонденції рахунків, записуються до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 6 накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами форма № 409 (бюджет) використовується для обліку розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями, які є кредиторами бюджетної установи. Відомість складається за субрахунком 675 "Розрахунки з іншими кредиторами" окремо за кожним кредитором та в розр131 кодів економічної класифікації видатків. Порядок заповнення відомості аналогічний порядку складання форми 408(бюджет) з обліку розрахунків з різними дебіторами..

"Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 7 Накопичувальна відомість за розрахунками в порядку планових платежів форма № 410 (бюджет) призначено для обліку розрахунків за продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні засоби, що здійснюються в порядку планових платежів. Облік ведеться окремо за кожним постачальником, для якого виводиться необхідна кількість рядків з метою відображення операції протягом місяця за кожним документом (платіжним дорученням, рахунком та ін.) в міру здійснення операцій.

Облік розрахунків в порядку планових платежів здійснюється за субрахунком 361 "Розрахунки в порядку планових платежів".

"Залишок на кінець місяця за субрахунком 361" визначається загальний та окремо за кожним постачальником (у розр131 кодів економічної класифікації видатків)

При перенесенні сума оборотів за меморіальним ордером до книги "Журнал-головна" вираховуються суми операцій на реєстраційних (спеціальних реєстраційних, поточних) рахунках установи та за отримані установою продукти харчування, які відображаються в інших меморіальних ордерах.

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 8 накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами форма № 386 (бюджет) складається щомісячно позиційним способом за субрахунком 362 "Розрахунки з підзвітними особами"

Операції за розрахунками з підзвітними особами, що здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду, ведуться в окремому ордері №8-1 за даною формою.

"Залишок на кінець місяця за субрахунком 362" розраховується загальний та окремо за кожною підзвігною особою в розр131 кодів економічної класифікації видатків.

При визначенні "Сума оборотів за меморіальним ордером" вираховуються суми операцій з рїху коштів у касі установи, які відображаються в меморіальному ордері №1.

"Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна". МЕМОРІАЛЬНИЙЙ ОРДЕР № 9 накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів форма № 438 (бюджет) та МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 10 накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів форма № 439 (бюджет) використовуються для відображення кредитових оборотів за рахунками 10,11,12 (меморіальний ордер №9) та 22 (меморіальний ордер №10).

Записи в них здійснюють на підставі відповідних первинних документів у розр131 матеріально відповідальних осіб.

"Сума оборотів за меморіальним ордером" №9,№10 у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна". МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 11 Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування форма № 398 (бюджет) використовується в тих випадках, коли установою складається деюлька накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування.

Меморіальний ордер складається за результатами місяця на підставі накопичувальних відомостей про надходженням продуктів харчування окремо за кожною матеріально відповідальною особою (обслуговуючою установою).

Записи до накопичувальної відомості про надходження продуктів харчування здійснюються окремо за кожним постачальником.

Підсумки операцій, що характеризуют кредитовий оборот 361 «Розрахунки в порядку планових платежів», переносяться до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 12 Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування форма № 411 (бюджет) використовуеться в тих випадках, коли установою складається декілька накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування.

Меморіальний ордер складається в кінці місяця на підставі накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування окремо за кожною матеріально відповідальною особою (установою).

До меморіального ордера № 12 переносяться підсумки з відомостей витрачання продуктів харчування за відповідною кореспонденцією рахунків. Крім того, в ордері записуються дані з інших виданікових документів на продукти харчування (актів про нестачу продуктів харчування, про повернення на базу та ін.).

"Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 13 накопичувальна відомість витрачання матеріалів форма № 396 (бюджет) використовуеться для обліку операцій про витрачання матеріалів, крім продуктів харчування.

До меморіального ордеру дані заносяться з первинних документів про витрачання матеріалів (накладних на видачу, забірних карток та ін.).

Записи за дебетом субрахунків, що кореспондують з матеріальними субрахунками, здійснюються в розр131 кодів економічної класифікації видатків.

Підсумки оборотів у кінці місяця у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 14 накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ форма № 409 (бюджет) використовується для обліку операцій нарахування доходів за спеціальними коштами (субрахунок 711 "Доходи за спеціальними коштами") та за іншими власними надходженнями (субрахунок 712 "Доходи за іншими власними надходженнями"). На кожен вид доходів спеціального фонду відкриваються окремі меморіальні ордери, які нумеруються відповідно №14 - 1 та №14 - 2.

У кінці місяця підбиваються всі підсумки та у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переносяться до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 15 Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей форма № 406 (бюджет) призначено для обліку розрахунків з батьками, що відображаються на субрахунку 674" Розрахунки за спеціальними видами платежів".

У централізованих бїхгалтеріях на підставі відомостей за розрахунками з батьками складається зведення відомостей.

Зведення відомостей відкривається виведенням залишку на початок місяця. У кінці місяця за всіма графами підраховуються підсумки на кінець місяця. Усі записи здійснюються окремо за кожною обслуговуючою установою (дитячою групою).

"Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 16 накопичувальна відомість позабалансового обліку в якій ведеться облік надходження та вибуття за об'єктами позабалансового обліку.

Об'єктами позабалансового обліку є:

- необоротні активи, прийняті від сторонніх організацій за договором оренди;

- товарно-матеріальні цінності, прийняті установою на відповідальне зберігання;

- списана дебіторська заборгованість тощо.

На кінець кожного місяця наводиться вартість залишку об'єктів позабалансового обліку, а також їх вартість на початок наступного місяця та записи за поточний місяць.

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № Форма № 274 (бюджет) застосовується для відображення операцій, що не фіксуються в меморіальних ордерах № 1 - 16, та для операцій, за якими не потрібно складаніи накопичувальні відомості та зведення (наприклад, нараховано знос на основні засоби, визначення результата виконання кошторису за загальним та спеціальними фондами).

Записи до меморіального ордеру здійснюються як за окремими первинними документами, так і за групами однорідних документів.

Такі меморіальні ордери нумерують послідовно, починаючи з 17 за кожен місяць окремо. Кількість їх не обмежена.

"Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".

Первинні документи, що пройшли опрацювання, бїхгалтерією звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву під відповідальність головного бїхгалтера або назначеної ним особи. Організація правильного зберігання документів має велике значения. Документи, як відомо, служать підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. З часом може виникнути необхідність перевірки правильності самого обліку, законності здійснення господарських операцій, надання необхідних документів поданіковим, фінансовим, ревізійним, судово-слідчим органам для обгрунтування доказів та ін. За даними документів видають відповідні довідки окремим особам. Тому архів повинен бути організований так, щоб було забезпечено збереження документів і можливість швидкого їх знаходження.

Для цього первинні документи звітного місяця, що відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються відповідною довідкою для архіву.

Касові документи, авансові звіти, виписки банку з усіма доданими до них документами, інші грошові документи, а також документи по операціях з цінними паперами повинні бути підібрані в порядку зростаючих з початку року номерів і переплетені. Окремо переплітаються бїхгалтерські звіти.

Документи зберігаються в закритих шафах або спеціально відведеному приміщенні за встановленим порядком. Бланки суворого обліку повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах, що забезпечують їх збереження. Всі прийняті на зберігання справи реєструються в архівній книзі, що полегшує знаходження документа у випадку необхідності.

Архіви розрізняють поточні і постійні Поточний архів організовується безпосередньо в бїхгалтерії для зберігання документів звітного року, оскільки облікові працівники вимушені часто звертатися до нього для одержання різних довідок. Для поточного архіву відводять спеціальні шафи, ключі від яких знаходяться в особи, відповідальної за зберігання архіву. Постійний архів розміщується у спеціально обладнаному приміщенні і призначений для зберігання не -тільки бїхгалтерських документів і звітності, а й справ інших підрозділів і служб підприємства.

Документи з поточного архіву в постійний передаються після закінчення звітного року. Справи бїхгалтерського обліку видаються з архіву тільки за дозволом головного бїхгалтера. В окремих випадках за рішенням відповідних органів, прийнятим в межах їх повноважень, передбачених законодавством (судово-слідчих, рев131йних, поданікових органів) і з дозволу керівника підприємства з бїхгалтерського архіву можуть видаватися (вилучатися) окремі документи і навіть справи. У цьому випадку замість вилученого документа в папку вкладають його копію і реєстр вилучених документів з зазначенням підстави і даніи вилучення, а в архівній книзі роблять відповідні помітки. Вилучення документів оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку посадовій особі, що відповідає за архів.

Якщо вилучаються справи з недооформленими документами (непронумерованими, непереплетеними), то за дозволом і в присутності представників органів, що проводять вилучення, посадові особи можуть дооформити ці справи (пронумерувати документи, зробити опис, прошнурувати, завірити своїм підписом і печаткою).

Органи, що вилучили документи, за письмовою заявою підприємства забезпечують можливість зробити виписку або копію відповідних документів для видачі необхідних довідок. При поверненні вилучених документів посадова особа приймае їх під розписку і разом з рішенням про повернення підшиває у ті ж справи, з яких документи були вилучені і в яких знаходиться постанова про вилучення, реєстр і копії таких документів.

Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою для архіву.

Бухгалтерські документи і облікові регістри передаються в архів на підставі складеного переліку документів. Вилучення первинних документів, облікових реєстрів, звітів і балансів може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, прокуратури, судів, державної контрольно-ревізійної служби. Вилучення оформлюється протоколом, актом.

У випадках пропажі або знищення документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства повинен письмово повідомити про це правоохоронні органи. Для встановлення переліку відсутніх документів призначеною комісією за участю представників судово-слідчих органів, охорони і пожежного нагляду встановлюються причини пропажі документів. Результати роботи комісії оформляються актом, копія якого надсилається органу, в управління якого знаходиться підприємство, поданіковому і місцевому фінансовому органу в 10-денний строк.

Терміни зберігання бїхгалтерських документів, затверджені наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 3і.03.97 № 11-а.

5.Розпорядники бюджетних коштів та бюджетні призначення.

Бюджетна установа - це орган, установа або організація, визначені Конституцією України, а також установа або організація, утворена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АР Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю або частково утримується за рахунок державного бюджету або місцевих бюджетів й є неприбутковою. Бюджетна установа здійснює свої видатки відповідно до кошторису як головного планового і фінансового документа. Фактичні видатки - це дійсні видатки установи для виконання кошторису, які підтверджені відповідними первинними документами. Документ первинний - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Під поняттям фінансування розуміють забезпечення бюджетної установи грошовими коштами для здійснення статутної діяльності. Джерела фінансування поділяються на:

бюджетні асигнування - кошти державного і місцевих бюджетів (загальний фонд).

позабюджетні надходження - надходження за надані послуги, спонсорська допомога, гуманітарна допомога (спеціальний фонд).

Бюджетне асигнування - це повноваження, що надано відповідно до бюджетного призначення розпорядникові бюджетних коштів на взяття бюджетного зобов'язання й здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Спеціальні кошти - це доходи бюджетних установ і організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції або іншої діяльності, що провадиться на підставі відповідних нормативно-правових актів, і використовують за цільовим призначенням згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Поняття бюджетного фінансування тісно пов'язане з поняттям розпорядника коштів, за допомогою якого схема фінансових (вертикальних) відносин бюджетних установ набуває наочності і стає більш зрозумілою. Розпорядниками коштівє керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, що виділені на відповідні заходи. Залежно від ступеня підпорядкованості та від обсягу наданих прав вони поділяються на головні і нижчестоящі.

Головними розпорядниками кредитів є:

• міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади — по державному бюджету;

• керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій — по місцевих бюджетах;

• голови сільських та селищних Рад — по сільських та селищних бюджетах.

Головні розпорядники коштів мають право використовувати надані бюджетні кошти на власні потреби та відповідні заходи, а також розподіляти кошти між нижчестоящими розпорядниками коштів.

Нижчестоящі розпорядники коштів поділяються на розпорядників коштів другого і третього рівня чи ступеня. До розпорядників коштів другого рівня відносяться керівники, які одержують кошти як на видатки установи, так і на переказ безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам чи організаціям. Розпорядники коштів третього ступеня отримують кошти тільки на видатки даної установи.

Відкриттю фінансування передує доведення обсягу асигнувань та кошторисів видатків. Зазначена процедура передбачає такі кроки:

1. Міністерство фінансів України доводить головним розпорядникам коштів обсяги асигнувань, що виділяються їм з бюджету.

2. Головні розпорядники коштів доводять нижчестоящим розпорядникам коштів лімітні довідки про затрати з бюджету, що є підставою для складання єдиного кошторису доходів та видатків.

Після цього розпорядники коштів усіх ступенів подають кошториси доходів і видатків у відповідні органи Державного казначейства.

Так, головні розпорядники коштів у місячний термін після затвердження державного бюджету України подають зведений кошторис доходів і видатків до Головного управління Державного казначейства.

Слід зауважити, що загальна сума кошторису повинна відповідати сумі розпису доходів та видатків державного бюджету, затвердженого міністром фінансів.

Розпорядники коштів другого ступеня подають зведений кошторис доходів і видатків у розрізі підвідомчих установ і територій до відділу обліку лімітів видатків та контролю за використанням кошторисів територіальних управлінь Державного казначейства. При цьому обсяги доходів і видатків зазначеного розпорядника коштів за кошторисом звіряються з розписом видатків, одержаних від Головного управління Державного казначейства.

Розпорядники коштів третього ступеня подають зведені кошториси доходів і видатків до відповідних відділень Державного казначейства, де їх дані звіряються з даними розпису видатків, що доведені вищестоящими органами Державного казначейства.

6.Синтитичний та аналітичний облік асигнувань, грошових коштів загального фонду кошторису бюджетних установ.

Єдиним джерелом доходів загального фонду бюджетних установ є асигнування з державного бюджету та місцевих бюджетів, якими визначаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетні асигнування надаються розпорядникам коштів, як правило, з деякого конкретного бюджету залежно від підпорядкованості установи, її територіального розміщення, народногосподарського значення та доцільності віднесення видатків на цей бюджет відповідно до економічних і соціальних завдань держави.

Організаційні відносини між органами Державного казначейства й розпорядниками коштів, а також розподіл прав, обов'язків і відповідальності між ними у процесі виконання державного бюджету за видатками регламентує Порядок касового виконання державного бюджету за видатками, затверджений наказом Державного казначейства України від 22.01.2001 р. № 3.

Перерахування коштів для здійснення видатків державного бюджету через систему органів Державного казначейства передбачає відкриття розпорядникам коштів 1 і II ступеня крім реєстраційних рахунків також зведених особових і особових рахунків.

Зведені особові рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників III ступеня) для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, що підлягають подальшому перерахуванню на особові та реєстраційні рахунки.

Особові рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників III ступеня) для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпорядникові бюджетних коштів.

Організація роботи щодо перерахування Державним казначейством України коштів державного бюджету на здійснення видатків зводиться до таких заходів. На підставі ресурсного балансу на відповідний період і бюджетних призначень та з урахуванням зареєстрованих зобов'язань складаються пропозиції про виділення коштів із загального фонду державного бюджету за головними розпорядниками коштів загальною сумою, а за потреби — за кодами функціональної класифікації. На підставі затверджених Державним казначейством України розпоряджень про виділення коштів ГРК ці кошти зараховуються на зведені особові чи особові рахунки. При цьому кошти, зараховані на зведені особові рахунки на підставі розподілу ГРК, зараховуються на особові рахунки, після чого, згідно з розподілом коштів розпорядника 11 ступеня, ці кошти зараховуються на відповідні реєстраційні рахунки.

Отже, даний Порядок, розширюючи права ГРК і розпорядників коштів II ступеня щодо розподілу й використання коштів загального фонду, забезпечує оперативний контроль з боку органів Державного казначейства на кожному рівні їх функціонування.

Державним казначейством України наказом від 02.12.2002 № 221 затверджено «Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства». Згідно з цим Порядком рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, поділяються на бюджетні та не бюджетні. До бюджетних рахунків належать рахунки для операцій клієнтів за бюджетними коштами (реєстраційні рахунки та спеціальні реєстраційні рахунки).

Отримання коштів із загального фонду бюджету (тобто фінансування) здійснюється на відомих принципах безповоротності, плановості, цільового спрямування коштів та суворого попереднього контролю за їх витрачанням.

Для обліку надходження бюджетних коштів загального фонду, внутрішніх розрахунків і доходів цього фонду передбачено такі рахунки:

рахунок № 32 «Рахунки в казначействі»;

рахунок № 70 «Доходи загального фонду»

Рахунок № 70 має два субрахунки — № 701 «Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи», № 702 «Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи».

Сальдо з наростаючим підсумком протягом року показує отримані суми загального фонду.

Наведені бухгалтерські записи відображаються в щомісячних накопичувальних відомостях ф. №381 (бюджет), об'єднаних з меморіальним ордером № 2 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України в установах банків».

Накопичувальні відомості складаються окремо за кожним реєстраційним (особовим, поточним) рахунком установи, відкритим в органах Державного казначейства України (установах банків). Вони побудовані за шаховою формою і за наявності кількох рахунків нумеруються відповідно 2—1, 2—2, 2—3 і т. д. Записи операцій у накопичувальні відомості здійснюються щоденно на підставі виписок із реєстраційних (особових, поточних) рахунків із доданням до них підтверджувальних документів).

У разі автоматизованого ведення бухгалтерського обліку використовується форма № 381 — авт. (бюджет).

Аналітичний облік отриманих асигнувань ведеться в картці аналітичного обліку отриманих асигнувань. Картка відкривається на рік і ведеться за кодами функціональної класифікації. Записи щодо отриманих асигнувань здійснюються на підставі виписок органів Державного казначейства (установи банків) з реєстраційних, особових (поточних) рахунків.

Для аналітичного обліку асигнувань, перерахованих розпорядникам коштів нижчого рівня, використовується книга аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам. Книга відкривається на рік за кожним кодом функціональної класифікації. Записи до книги здійснюються на підставі виписок органу Державного казначейства (установи банку) з реєстраційних, особових(поточних)рахунків.

7,8,9. Облік доходів спеціального фонду, у тому числі за видами надходжень.Власні надходження бюджетних установ, їх групи, склад та облік. Напрями використання власних надходжень бюджетних установ.

Постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду,затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» визначені основні поняття доходів спеціального фонду, принципи затвердження та внесення змін до спеціального фонду.

спеціальний фонд - містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) (далі - план спеціального фонду) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), затверджених у спеціальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків або класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань, в розрізі доходів за кодами класифікації доходів бюджету, фінансування бюджету за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання, повернення кредитів до спеціального фонду бюджету за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і класифікації кредитування бюджету.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Для здійснення контролю за відповідністю, визначених у планах спеціального фонду, планах використання бюджетних коштів, помісячних планах використання бюджетних коштів розпорядників, асигнуванням, затвердженим розписами відповідних бюджетів, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік планів спеціального фонду розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Дата добавления: 2013-12-14