КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Список рекомендованої літератури
План 1. Наука «теологія» та теологічні релігійні видання – особливості визначення. 2. Термінологія теологічних релігійних видань. 3. Особливості підготовки, призначення та розповсюдження теологічних видань
1. Бебик В. М. Засоби масової інформації посткомуністичної України / В. М. Бебик, О. І. Сидоренко. – Київ: Міжрегіональна академія управління персоналом; Центр історії української преси, 1996. 2. Вашекин Н. П., Абрамов Ю. Ф. Информационная деятельность и моровоззрение / Науч. Ред. А. Д. Урсул. — Иркутск: Изд-во ИГУ, 1990. 3. Зелінська Н. В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту) / Н. В. Зелінська. — Київ: УМК ВО, 1989. 4. Потятиник Б. Патогенний текст: Монографія / Б. Потятинник, М. Лозинський. — Львів: Місіонер, 1996. 5. Социальная роль книги: Сб. науч. трудов / Отв. ред. Н. Ф. Кодак / АН УССР; Центр науч. б-ка. — Киев: Наукова думка, 1987. 6. Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів / За ред.М. Петровича. – Львів, 2005. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.christusimperat.org/bibl/poradnyk.2005.08.pdf 7. Фирсов Б. И. Пути развития средств массовой коммуникации / Б.И.Фирсов. — Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1984.
1. Богосло́в'я, богослів'я чи теологія чи (грец. θεος — Бог та λογος — слово) — вчення, предметом пізнання якого є Бог і все що з Ним пов'язано. Одним з основних методів теології з найдавніших часів і до нашого часу залишається дослідження і осмислення священних текстів відповідних віровчень, а також коментарів до них, які були зроблені відомими богословами в різні часи. Відповідно до існуючих віровчень про Суще у складі теології можна виділити юдейську, християнську, мусульманську, індуїстську, буддійську та інші теології. Представник теології, хто пише богословські твори — є теолог (богослов). Що таке теологія? Як свідчить сам грецький термін theologia — це слово (мова і мислення) про богів (божеств) чи Бога. Слова «теологія» і «теолог» історично мали кілька значень: 1) у грецькій дохристиянській (і навіть деінде раннєхистиянській) літературі теологією називали вчення про богів, а теологами — поетів, що розповідали про богів, перш за все Гомера і Гесіода; 2) в Аристотеля теологія тотожна з «першою філософією» (метафізикою) — дослідженням перших причин і буття як такого, а неоплатонік Прокл називав теологією вчення про вищі роди буття (генади), котрі він іменував богами і числами; 3) Філон Александрійський називав теологом Мойсея, а християнські автори часто — авторів Св. Письма (пророків і апостолів), а теологією, відповідно, — їхнє вчення; 4) у патристиці теологією називалося переважно вчення про Бога самого по собі, про Бога-Слово у його відношенні до Бога-Отця і взагалі про взаємовідношення Іпостасей Божества, про Святу Трійцю (цим пояснюється той факт, що тільки трьом особам церковна традиція надала титул «богослов» — апостолу і євангелісту Йоану, Григорію Назіанзіну і Симеону Новому Богослову: кожен із них відкрив новий шлях в осмисленні Св. Трійці); 5) деякі християнські автори патристичної доби (Псевдо-Діонісій, ченці-подвижники) називали теологією безпосереднє споглядання (theoria) чи містичне пізнання Бога і духовного світу.
Але ми полишаємо осторонь усі ці історичні смисли слова «теологія» і будемо під теологією розуміти мову і мислення, а відтак логічно цілісний, раціональний дискурс про Бога, можна навіть сказати: «дослідження Бога». Значення раціонального викладу богопізнання остаточно закріпилося за теологію у схоластиці десь у XI-XII ст. Знаменно, що в цей ж час виникають в Європі перші університети, головну роль у створенні яких грали саме теологи. Теологія тісно пов'язана з філософією, особливо, у тому випадку, коли Вічносущого розглядають як вічну і єдину Істину (Софію), яка є предметом пошуків філософії. По суті богослів'я — це філософія, яка визнає існування Сущого, як унікальної Особи, на відміну від матеріалістичної філософії, яка намагається вивчати Суще як матерію, яка не має особистості. До епохи Відродження, теологія вважалася найвищою наукою (див. схоластика) але у епоху Відродження її висновки були піддані критиці. Повернення філософії до античних витоків, ідеї гуманізму, та антропоцентризму перенесли акценти суспільства зі сівіту потойбічного у світ дійсний. Християнська теологія охоплює в своїх межах: § природу Бога § відношення Бога зі всесвітом § Боже провидіння щодо людини § вчення Церкви Існують різні традиції всередині римо-католицької, православної і протестантської спільнот, але типовими розділами теології є: § догматична теологія § історична теологія § пасторальна теологія
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 473; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |