Асортимент та кількісні показники теологічних видань

Західна теологія є наукою доволі плідною. Щороку виходять тисячі книжок. Кілька із них є речами геніальними, які залишаться в історії. Ще кілька – незамінними енциклопедіями чи підручникам. Більшість – вузькі дослідження доволі обмежених проблем.

Сучасне суспільство стало глобалізованим. Як до цього факту не ставитися, але ми всі вже живемо в одному великому селі, де здобутки кожного – відразу помітні. Якщо вони є.

Теологічний сектор у цьому великому селі поділили між собою три великі «фірми»: католики, протестанти і «академічне богослов’я», яке продукує так звану «філософську теологію». Остання – це щось на зразок нашої апологетики, яка будується на початку як філософія Бога чи віри, але завжди завершується як аналіз та виправдання релігійного досвіду.

Православні не помітні поруч із цими трьома великими «фірмами» тому, що пишуть дуже мало. Всі православні богослови за минуле століття опублікували англійською мовою приблизно стільки книг, скільки західні друкують за рік.

Відповідно в плані кількості православні не є помітною «фірмою» і могли б взяти своєю «ексклюзивністю», своєю якістю, унікальністю та геніальністю своїх робіт. Довгий час західні теологи читали православну теологію «крізь рожеві окуляри» [1], знаходячи геніальні прозріння у Флоренського і Флоровського, Лоського і Зізіуласа, Янараса і Хоружого, Станілоае і Уера, Афанасьєва і Шмемана. Але рано чи пізно стало помітним, що і західна теологія має відповідні аналоги до всіх православних ідей, прозрінь, геніальних задумів та проектів. Адже західна теологічна думка – це величезне різноманіття опрацювань традиційного та нетрадиційного богословського матеріалу. І тому віднайти речі, аналогічні до досягнень православних теологів, було не важко.

Філософська теологія російської релігійної теології? Такого містицизму, що поєднував філософію і теологію, культ і культуру, творчість та молитву, і на Заході було багато, особливо в середньовіччі та в XIX столітті. Неопатристика Флоровського і Станілоае? Але у католиків було своє повернення до Отців – і ширше – до традиції. Літургійне відродження? Воно було розповсюдженим явищем і в західній теології. Християнський екзистенціалізм, що балансує на грані впадіння в єресь? Такого добра на Заході – хоч греблю гати. До цього часу викладають все це лише в Італії, але в бібліотеках ще можна знайти твори католицьких та протестантських екзистенціалістів на будь-який смак.

Коли у західних теологів зникли «рожеві окуляри»? Це сталося відносно недавно (за історичними мірками) внаслідок дуже простого явища. Існують проблеми сучасного світу – на які західні теологи шукають християнських відповідей і не завжди роблять це успішно. Природно, що спитали і православних, що вони думають із широкого кола проблем – починаючи від екології і закінчуючи моральною кризою. І не почули у відповідь нічого, крім банальностей.

Отже, у православних є унікальний літургійний та містичний досвід, є цікава неперервна традиція. Але вони не можуть дати унікальних відповідей на сучасні проблеми. Їх консервативні роздумування не лише давно вже були озвучені на Заході. Ці аналогічні теорії встигли збанкрутувати. І мало того: на Заході це були цікаві глобальні системи, у православних це – численні пропедевтики. До екологічної теології. До біоетики. До соціальної теології сучасного суспільства. До есхатології. До теології економіки. До теології, що протистояла б сучасному релятивізму, який оголосив кожну істину відносною. І ці пропедевтики значною мірою були сповнені всяких утопічних поглядів на людину, суспільство, Церкву, релігійний досвід. В православних перестали бачити «старших братів» із більшим досвідом, а побачили дітей та юнаків, які наївно-консервативні, або наївно-ліберальні, але далекі від справжнього розуміння проблем. Навіть о. Олександр Шмеман чи о. Думитру Станілое не змогли сказати Заходу чогось, що не було б давно відомим в самій теологічній традиції католицизму і протестантизму.

Дата добавления: 2014-01-04