Основні теоретичні положення кредитних операцій

Тема: Кредитні операції банківських установ

План

1. Основні теоретичні положення кредитних операцій.

2. Організація банківського кредитування.

3. Система оцінки кредитоспроможності позичальника банку.

4. Форма забезпечення повернення банківських кредитів.

5. Споживчих банківський кредит.

6. Міжбанківська торгівля ресурсами.

7. Кредитний ризик та класифікація методів управління.

1.1 Сутність, принципи та функції кредиту, його роль в економіці

Необхідність кредиту зумовлена товарно-грошовими відносинами. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, — коливання потреби коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Коли в одних кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв’язується за допомогою кредиту, який необхідний позичальнику для розширення виробництва, повного забезпечення власних потреб.

Кредит — економічна категорія, яка є виразом відносин між суб’єктами господарювання щодо надання й отримання позики в грошовій чи товарній формі і повернення, строковості й платності. Кредит — рух вартості в інтересах реалізації певних потреб.

Різні визначення суті кредиту можуть відображати окремі риси його структури, складу учасників та стадій руху. Кредит можна визначити так: це взаємини між кредитором і позичальником; зворотний рух вартості; рух платіжних засобів за умови повернення; рух позикової вартості; рух позикового капіталу. Як відомо, термін “кредит” походить від лат. creditum — вірити. Довіра є невід’ємнною, проте не вирішальною властивістю, яка розкриває суть кредиту як виду економічних відносин, є передумовою формування і руху вільних грошових ресурсів. Основою розвитку кредиту як економічного явища є достатня платоспроможність суб’єктів економічних відносин.

Таким чином кредит — це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати. Видачу кредитів забезпечують кредитні операції банківської установи.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” кредитні операції — вид активних операцій банку, які пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання позик у готівковій або безготівковій формі та надання кредитів у формі врахування векселів, розміщення депозитів, операцій репо на фінансування будівництва житла, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств. авалів тощо), а також операцій з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження терміну боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника повернути заборговану суму.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони (суб’єкти кредитних відносин): кредитор, який надає кредити у тимчасове користування, і позичальник, який отримав кредит. А ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, щодо яких укладається угода позички, є об'єктами кредиту. В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс.

Принципи банківського кредитування — основні положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. Тобто це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

До принципів кредитування належать:

1. Цілеспрямованість кредитування: кредити надаються лише на визначені в кредитній угоді цілі (об’єкти користування).

2. Диференційованість кредитування: різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежать від характеру позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо. Тобто банківські установи не повинні формально (однозначно) підходити до надання кредиту клієнтам, які претендують на його отримання.

3. Забезпеченість кредиту: відповідність між вартістю майна, що є заставою позички, і заборгованістю за позичкою; а також наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів і забезпечення наданого кредиту (застава, поручительство, гарантія, страхування тощо).

4. Повернення: кредит має бути повернуто позичальником банкові. Умова повернення є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин.

5. Терміновість кредиту — це необхідна форма досягнення повернення кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит має бути не тільки повернуто, а й повернуто в заздалегідь обумовлений термін, тобто він передбачає конкретно виражений фактор часу. Термін повернення кредиту є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти перебувають в розпорядженні позичальника, і є мірою, за межами якої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується термін користування кредитом, то викривлюється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому по країні.

6. Платність: за користування кредитом позичальник має сплатити банку позичковий процент. Ставка банківського процента — це своєрідна “ціна” кредиту. Платність (ціна) кредиту стимулює підприємців до збільшення власних коштів і раціонального використання залучених коштів. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою процентів за залучені на депозити кошти, управлінські витрати, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів для кредитування та використання на інші власні потреби.

Всі перелічені принципи покликані забезпечити дотримання головного принципу: збереження основної суми кредиту при виконанні банком кредитних операцій.

Визначаючи функції кредиту, треба мати на увазі, що зі зміною економічної сутності кредиту в процесі історичного розвитку змінювалися і його функції.

Питання про функції кредиту є дискусійним не тільки щодо окремих функцій, а й їх кількості. Зупинимося лише на трьох:

ü перерозподільна функція;

ü функція створення грошей;

ü контрольна функція.

Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення виробничих або особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів для виробничого й особистого використання. За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на за повернення, в цьому полягає перерозподільна функція кредиту.

Іншою функцією кредиту є створення грошей для грошового обігу (емісійна функція), яку виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії (тобто розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу (причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх залучання в обіг).

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає з природи кредиту. Треба зазначити, що вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси. Умова повернення кредиту дає змогу не тільки виявити порушення процесу виробництва чи реалізації, а й стимулює підприємства, господарські товариства не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплати “зайвих” процентів банку, до обмеження чи припинення надання кредитів.

Особливості сучасної системи кредитування

1. Обов'язковими умовами надання кредиту є цільовий характер кредиту, повнота і строковість повернення позики, їх забезпеченість.

2. Банки як торгові підприємства торгують, перш за все, своїми ресурсами, розміщуючи їх в кредитні операції. Саме тому в нормальному (без ризиковому, безінфляційному) народному господарстві для банку дохід від кредитної діяльності є основним. (Частка доходу від кредитних операцій в прибутку американських банків становить приблизно 60 %.)

3. Суттєвою ознакою сучасної системи кредитування є її договірна основа

4. Обсяг кредитних ресурсів банку залежить не тільки від обсягу його власного капіталу, а й від залучених ресурсів та від певних норм, які встановлює НБУ для банківських установ, що здійснюють кредитування клієнтів (регламентує норму обов'язкових відрахувань в центральні резерви, максимальну величину кредиту на одного позичальника, загальний обсяг наданих кредитів).

Дата добавления: 2014-01-04