Плата за кредит

Банки за законами ринку функціонують в умовах жорсткої конкуренції, і тому необхідною передумовою для забезпечення їх нормальної діяльності є визначення плати за банківські послуги, зокрема, на кредитному ринку. Надання позичок - одна з найбільш важливих функцій банківської установи і є основним джерелом його доходу.

Цінова політика в наданні кредитних послуг передбачає обґрунтованість встановлення рівня процентних ставок за кредитами, тарифів, комісійних, премій, знижок. В економічній теорії та на практиці є декілька методів ціноутворення на банківські позики.

Метод "вартість плюс" враховує вартість залучених коштів та всі витрати банку, пов’язані з наданням позики. Процентна ставка за позикою включає:

- вартість залучення кредитних ресурсів для банку;

- операційні витрати, пов’язані з процесом кредитування (заробітна плата) працівників кредитного відділу, вартість обслуговування кредиту, контролю за ним, вартість управління забезпеченням тощо);

- премію за ризик невиконання зобов’язань клієнтом;

- премію за ризик, пов’язаний зі строком кредитування;

- бажаний рівень прибутковості кредиту, який забезпечує достатні виплати акціонерам банку.

Необхідною умовою застосування цього методу є наявність у банку ефективної системи обліку витрат за кожним кредитом, а також управлінської інформації.

Головний недолік методу — ігнорування ринкових чинників, таких як попит і пропозиція, стан кредитного ринку, конкуренція тощо, а також припущення, що банк точно може обчислити свої витрати за кожним кредитом. Метод "вартість плюс” використовується на ринках із низьким рівнем конкуренції.

Сутність методу "базова ставка плюс" полягає у визначенні кредитної ставки як суми базової ставки і кредитного спреду. За базову можна взяти ставку пропозиції міжбанківського регіонального ринку, ставку першокласного позичальника, ставки міжнародних ринків (LIBOR, KIBOR тощо), інші ставки, що є загальноприйнятими на конкретних ринках.

Кредитний спред включає премію за ризик невиконання зобов'язань клієнтом та премію за термін надання кредиту, що відображає ризик тривалості кредитування. Величина кредитного спреду диференційована залежно категорії клієнта та його кредитоспроможності. На міжнародних ринках для першокласних позичальників кредитний спред прирівнюється до нуля. Прибуток банку, а також адміністративні витрати входять до складу базової ставки. Оскільки базова ставка складається як середньоринкова, то прибуток банку залежить від рівня його власних витрат.

Перевагами методу є простота, необов’язковість точного розрахування витрат за кожним кредитом, зручність застосування в умовах установлення плаваючих ставок за кредитом, врахування впливу конкуренції.

Метод "надбавки" полягає у визначенні кредитної ставки як суми процентних витрат за залученими коштами та надбавки. Надбавка включає премію за кредитний ризик та прибуток банку. Здебільшого такий метод ціноутворення використовується для надання кредитів великим фірмам на короткі терміни (до 30 днів), включаючи кредити "овернайт”.

Практика встановлення незначних надбавок під час визначення кредитних ставок за цим методом сприяла його поширенню та популярності. Витрати на залучення коштів визначаються ставками грошового ринку, які й слугують основою для розрахунків кредитних ставок.

Метод “аналізу дохідності клієнта" базується на врахуванні всіх взаємовідносин із конкретним клієнтом. Оцінюючи всі складові дохідності, особливу увагу приділяють розрахунку прибутковості тих видів операцій, які здійснюються клієнтом у цьому банку. Метод потребує точного обліку всіх доходів та витрат, пов’язаних з кожним клієнтом, і застосовується, насамперед, для кредитування великих компаній, які мають постійні та різноманітні зв’язки з банком. Визначення процентної ставки за таким методом має на меті знизити кредитну ставку порівняно із загальноприйнятим рівнем заохочення найвигідніших клієнтів.

Доходи банку від операцій з клієнтом включають проценти та комісійні за проведення кредитних, валютних, факторингових, лізингових та інших операцій за надання трастових, консультаційних, інформаційних послуг. Витрати пов’язані з клієнтом, складаються із заробітної плати банківських працівників, які його обслуговують, витрат на вивчення кредитної документації, на ведення, перевірку та обробку рахунків. Якщо різниця між доходами та витратами за кредитом перевищує середню норму прибутковості банку, то ставка за кредитом може бути знижена.

Метод аналізу дохідності клієнта має певні недоліки: складність, громіздкість, необхідність розробки докладної звітності за доходами та витратами з обслуговування кожного клієнта. Часто аналіз дохідності включає консолідовані дані не лише самого позичальника, а також і його дочірніх компаній, найбільших акціонерів та вищого керівництва. З розширенням спектра пропонованих банком послуг метод дедалі ускладнюється та потребує застосування автоматизованих систем обліку та аналізу. Але такий підхід до управління кредитними ставками може бути корисним з погляду виявлення найприбутковіших клієнтів і видів банківських послуг та операцій. Крім методів визначення кредитної ставки вартість кредиту залежить і від обраної системи встановлення та нарахування процентів за позикою. Процентні ставки за кредитами можуть бути фіксованими, якщо вони визначаються в момент видачі кредиту і лишаються незмінними протягом всього періоду кредитування, або плаваючими, тобто такими, що переглядаються періодично зі зміною базової ставки. Коли відбувається загальне зниження ставок на ринку, для банку вигіднішою є фінксована ставка за кредитами, а в разі зростання ставок — плаваюча.

Банк може використовувати будь-який з методів, враховуючи при особливості власної ресурсної бази, кредитної політики, специфіку клієнтської бази. При цьому слід мати на увазі, що процентна ставка має бути:

— достатньо високою для отримання прибутку за кредитом та компенсації всіх ризиків;

— достатньо низькою для того, щоб позичальник міг скористатися кредитом та погасити його;

— конкурентоспроможною, щоб позичальник не звернувся до іншого кредитора.

Крім того, процентна ставка має повністю покривати вартість залучених коштів та враховувати всі взаємовідносини банку з клієнтом.

Дата добавления: 2014-01-04