Ремонтнопридатність і ремонтна технологічність автомобілів

Під ремонтопридатністю розуміють властивість виробу, яка полягає в його пристосованості до попередження, виявлення й усунення відмов і несправностей шляхом проведення технічного обслуговування і ремонту. Кількісним вираженням цього показника, який характеризує якість виробу, є середні витрати праці і засобів для виконання технічного обслуговування і ремонту.

Поліпшення ремонтопридатності виробу вирішується такими заходами: скороченням номенклатури машин; конструктивною закінченістю складальних одиниць, які полегшують організацію агрегатного методу ремонту; максимальною уніфікацією деталей і складальних одиниць різних моделей машин; наявністю у швидкозношувальних з'єднаннях регулювальних пристроїв, компенсаторів і легкозмінних деталей; міцністю і стійкістю проти зношення деталей, що забезпечує розрахунковий термін служби; можливістю і доступністю технічної діагностики вузлів і агрегатів без зняття їх з машин; скороченням потреби машин у технічному обслуговуванні (особливо для регулювання) тощо.

Унiфiкацiя - це багатократне застосовування у конструкції одних i тих же елементів, що сприяє скороченню номенклатури деталей та зменшенню вартості виготовлення, спрощенню експлуатації i ремонту.

Унiверсалiзацiя машин служить для розширення їх функцій і діапазону виконуваних ними операцій. Вона підвищує коефіцієнт їх використання. Головне значення унiверсалiзацiї полягає в тому, що вона дозволяє скоротити число об’єктів виробництва. Одна універсальна машина одразу замінює декілька спеціалізованих, кожна з яких виконує окремі операції. Розширити функції i області застосування машин можна введенням додаткових робочих органів, застосуванням змінного робочого обладнання, регулюванням основних показників тощо. Але важливо визначити доцільну ступінь унiверсалiзацiї. Машини, розраховані на велику номенклатуру виробів чи діапазон операцій, конструктивно складні та незручні в обслуговуванні. Іноді доцільніше замість широкоунiверсальної машини створити кілька машин з обмеженою унiверсалiзацiєю, якi б в цілому охоплювали необхідну номенклатуру.

Експлуатацiйна надiйнiсть машин складається з таких факторiв: висока довговiчнiсть, безвiдмовнiсть дiї, безаварiйнiсть, стабiльнiсть дії (здатнiсть довго працювати без зниження вихiдних параметрiв), малий обсяг операцiй обслуговування, його простота, живучiсть(здатнiсть машини при частковому пошкодженнi виконувати деякий час свої робочi функцiї, хоча й на знижених режимах), ремонтоздатнiсть, малий обсяг ремонтних робiт.

Через велику кількість факторів, якi визначають надійність, встановити її єдиний критерій важко. Найчастіше при визначенні надiйностi користуються поняттям вiдмови машини, тобто будь-якої вимушеної зупинки. За ступенем важкості відмови поділяють на легкі (невеликі несправності, якi виправляються силами обслуговуючого персоналу); середні (несправності та пошкодження, якi вимагають тривалої зупинки машини, часткового розбирання, замiни чи відновлення пошкоджених деталей, яка здійснюється обслуговуючим персоналом i ремонтними службами); важкі (аварії, якi припадають на життєво важливі органи машини i вимагають тривалої зупинки на ремонт). Відмови викликаються конструктивними та технологічними дефектами, неправильною експлуатацією чи випадковими факторами. Більшість відмов викликаються дефектами конструкції.

Дата добавления: 2014-01-04