Передумови та умови сертифікації систем менеджменту якості

ТЕМА 4. Система сертифікації продукції та послуг.

4.1. Передумови та умови сертифікації систем менеджменту якості.

4.2. Міжнародне визнання сертифікатів.

4.3. Стандартизація і сертифікація систем менеджменту якості в Україні

Міжнародна практика сертифікації спрямована на усунення технічних бар'єрів, що виникають при сертифікації продукції, і забезпечення безперешкодного її просування на ринках.

Провідне місце в області організаційно-методичного забез­печення сертифікації належить Міжнародній організації по стандартизації (ISO). Разом з ISO над проблемами сертифіка­ції працює Міжнародна Електротехнічна Комісія (МЕК).

В умовах виникнення ринкових відносин в Україні сертифі­кація стає практично єдиним засобом захисту споживача від не­сумлінності виробників. Вона сприяє запобіганню появи на ринку екологічно небезпечної і недоброякісної продукції.

За статистичними даними, за останні п'ятнадцять років зро­сла кількість померлих від травм та отруєнь внаслідок викорис­тання небезпечних товарів. У переліку основних причин смертності травматична і токсична небезпека посідає друге міс­це, випередивши онкологічні захворювання. Травми й отруєння стали наслідком використання населенням недоброякісних су­рогатів алкогольних напоїв, харчових продуктів, дитячих ігра­шок та інших товарів споживчого призначення, які поставляються найчастіше контрабандним шляхом.

За таких умов, поряд з традиційними методами і засобами забезпечення якості і безпеки продукції та послуг, все більшого поширення набуває сертифікація продукції.

Однак останнім часом для споживача вже недостатньо сер­тифіката відповідності на окремий виріб. Постійним партнерам для більшої впевненості важливо знати, що у виробника весь технологічний процес підтримується на високому рівні і ство­рюються передумови до мінімуму зменшити імовірність появи дефектів.

Для споживача гарантією стабільної якості може бути надій­ність технології, системи підтримки технологічної точності устаткування й оснащення, метрологічних засобів, ефективної системи підготовки кадрів. Іншими словами, споживач хоче ма­ти впевненість у надійній і ефективній системі керування якіс­тю продукції. Внаслідок цього і з'явилася потреба в сертифікації систем якості.

Відповідно до методичних документів ІЗО/МЕК, під серти­фікацією відповідності розуміються дії третьої сторони, які до­водять, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Це підтвердження оформлюється у вигляді документа {сер­тифіката), який видається організації органом по сертифікації і який засвідчує, що продукція відповідає певним стандартам. Сертифікація - гарантія певного рівня якості.

Система менеджменту якості відповідає певному стандарту або іншому нормативному документу. Під «третьою» стороною мається на увазі особа або орган, визнані незалежними як від по­стачальника (перша сторона), так і від покупця (друга сторона).

Сьогодні системи менеджменту якості набувають все біль­шого поширення. Вони знаходять застосування в різних галу­зях промисловості та сфері послуг, стаючи основою для досягнення високого стандарту якості продукції.

Послуги по сертифікації систем якості виконують як ті орга­нізації, що займаються сертифікацією продукції, так і ті, які ра­ніше займалися розробкою систем якості. Однак за нормами, що сформувалися в міжнародній практиці, одна й та сама орга­нізація не може виконувати послуги по створенню (і впрова­дженню) систем менеджменту якості та її сертифікацій.

Порядок проведення сертифікації складається з кількох етапів.

На першому етапі після прийняття керівництвом підприєм­ства рішення про необхідність проведення сертифікації та оде­ржання сертифіката на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001, подається попередня заявка до органу сертифікації і заповнюється анкета.

На другому етапі до органу сертифікації подається заповне­на анкета разом з Керівництвом з якості.

На третьому етапі здійснюється попередня перевірка гото­вності підприємства до проведення сертифікації.

На четвертому етапі органом сертифікації проводиться ін­формаційна нарада на підприємстві.

На п ятому етапі розробляється програма робіт по сертифікації.

На шостому етапі групою експертів проводиться безпосере­дньо сертифікація. У разі позитивного результату видається сертифікат на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001:2000 (в Україні ДСТУ ISO 9001:2001).

На сьомому етапі аудиторами сертифікаційного органу про­водяться такі інспекційні (наглядові) перевірки для підтвер­дження виданого сертифіката.

На початок 2002 року у світі було зареєстровано більше пів-мільйона сертифікованих СМЯ [1]. Процес сертифікації торк­нувся 161 країни світу. Порівняно з 2001 роком він зріс на 25%. Серед 51 європейської держави лідерами стали Великобританія (більше 66 тис. сертифікатів), Італія (більше 48 тис), Німеччи­на (більше 41 тис). Колишні соціалістичні країни: Румунія -більше 6 тис, Чеська республіка - більше 5 тис, Польща - бі­льше 2 тис, Словенія - більше тисячі сертифікованих систем якості. На той період Україна в цьому списку займала 29-е міс­це (більше 300 сертифікатів).

На початок 2005 року в світі було видано близько 600 тис. сертифікатів на відповідність стандартам ISO 9001:2000.

Особливо широко сертифікуються системи менеджменту якості в металургійній і машинобудівній галузях. Так, напри­клад, за даними тільки TUV CERT (Німеччина), загальна кіль­кість виданих сертифікатів (станом на 1.08.2003 р.) по галузях

склала 32 721, у тому числі виробництво й обробка металопро-дукції - 7098; машинобудування - 4354; виробництво офісної техніки та пристроїв; електроніка, точна механіка, оптика - 4187; виробництво виробів з гуми і пластмаси - 2963; надання послуг для підприємств - 2025; торгівля, обслуговування і ремонт транспортних засобів і споживчих товарів - 1726.

Багато промислових підприємств, які мають значний прак­тичний досвід роботи з системами менеджменту якості, випро­бували на собі переваги від їх застосування. Однак це стає можливим тільки тоді, коли вирішення про впровадження та­ких систем підкріплюється техніко-економічним обґрунтуван­ням, а саме впровадження проходить поетапно в суворій послідовності.

Фахівцями кафедри науки Берлінського технічного універ­ситету з ініціативи TUV CERT у 1993 році були опитані пред­ставники 325 з 800 компаній, що пройшли сертифікацію на відповідність міжнародним стандартам ISO 9000. Більшість з

них не змогли позитивно відповісти на запитання про кількіс­ний вимір економічного ефекту впровадження систем якості.

Такий результат, коли поліпшення якості в більшості випад­ків не вимірюється, свідчить про недооцінку призначення сис­тем якості та їх економічного потенціалу. А він пов'язаний саме з можливістю кількісної оцінки стану забезпечення якості в компанії на основі вимірів, тому що керувати можна тільки тим, що можна виміряти.

Тому напрошується висновок, що система менеджменту якості має впроваджуватися насамперед для того, щоб давати уявлення про стан забезпечення якості і досягнення глобальних цілей, пов 'язаних з потенційними можливостями, а не для одер­жання швидкої вигоди.

Незважаючи на те, що сертифікація систем якості підпри­ємств на відповідність стандарту ISO 9000 набула значного по­ширення у всіх країнах світу, існують думки, які ставлять під сумнів ту їх користь, що вже набула визнання.

Корисність систем менеджменту якості заперечуються тим більше, чим частіше замовники вимагають від постачальників виконання мінімальних вимог до якості у відповідності зі стан­дартом ISO 9000. З висуненням такої вимоги замовника зростає опір постачальника, його небажання вкладати кошти в систему якості. Постачальник сумнівається в тому, що вона принесе економічну користь протягом тривалого періоду.

На думку німецьких фахівців, навіть той факт, що підприєм­ство впроваджує систему якості на вимогу замовника або від­повідно до однієї з директив Європейського Союзу (ЄС), не завжди означає, що воно переконане в корисності і рентабель­ності системи.

У числі скептиків систем якості ISO 9000 і відомий амери­канський фахівець з якості, Дж.Джуран. В інтерв'ю журналу «Європейська якість» він зазначив, що «дотримання вимог ста­ндартів ISO 9000 або сертифікація на відповідність їм не гаран­тує компанії лідируючих позицій в області якості. Доказів протилежного не існує...У мене знайшлося чимало сумнівів щодо стандартів ISO 9000, і мені здається, що, незважаючи на всі

вкладені в ці стандарти зусилля і пропаганду органів по станда­ртизації та товариств по якості, які заробили великі гроші на цьому, все це зазнає невдачі. Компанії зрозуміють, що немає жо­дних підстав витрачати гроші на підтримку сертифікатів від­повідності цим стандартам, які не забезпечують їм лідерства в області якості.

Однак, незважаючи на авторитетність цих висловлювань, для багатьох стали очевидними такі позитивні сторони серти­фікації на відповідність стандартам ISO 9000:

1.В умовах глобалізації економіки незалежно від країни-постачальника за допомогою сертифікації споживачі отримали систему, яка дозволяє їм оцінити рівень якості придбаної про­дукції.

2.З'явилася можливість наочно та ефективно демонструвати можливості компанії по випуску якісної продукції.

3.Створено механізм, який дозволяє компаніям усього світу в прагненні "підтягнутися до кращих підприємств" - оцінених сертифікатом на відповідність ISO 9000 на вищу оцінку. Таким чином піднявся середній рівень керування якістю і сама якість продукції.

4.Став більш досконалим сам механізм керування якістю, його документоване оформлення.

Переваги сертифікації систем якості були такими очевидни­ми, що уряди деяких країн зробили її обов'язковою умовою для найбільш важливих відомств.

Так, наприклад, у країнах НАТО (Великобританії, Німеччи­ні та ін.) наявність сертифіката на систему якості стала обов'яз­ковою для компаній, які поставляють продукцію міністерству оборони. Подібне рішення прийняв і уряд Росії.

Особливо активізуються в цьому відношенні споживачі, які посилюють свої вимоги до постачальників. Наприклад, такі американські фірми, як «Дженерал Моторе», «Форд», «Крайс-лер», зажадали в обов'язковому порядку від 13 тис. своїх поста­чальників (сировини, матеріалів і т.д.) сертифікатів ISO 9000. Такі ж вимоги в Європі до своїх партнерів пред'явила і відома фірма «Опель».

Дані, що підтверджують підвищення ефективності діяльнос­ті підприємств після впровадження і сертифікації систем якос­ті, були отримані однією з англійських фірм (Lloids Register Quality Assurance).

У результаті обстеження, проведеного на машинобудівних підприємствах Великобританії, було встановлено, що рентабе­льність фірм, які одержали сертифікат на відповідність МС ISO 9000, порівняно з тими, які не мають системи якості, значно збільшилася. Крім того, спостерігалося значне випередження (у два і більше рази) порівняно з середніми по галузі основними показниками: 1) приросту прибутку; 2) прибутковості капіталу; 3) обсягу продажу на одного працюючого; 4) прибутку на одно­го працюючого; 5) оборотності основних фондів.

Звичайно, важко довести, що результати були досягнуті саме завдяки сертифікації на відповідність стандартам ISO 9000. Але безсумнівним було те, що підприємства, які впровадили систе­ми якості, були більш стійкими і стабільними у фінансовому від­ношенні.

Функціонування систем менеджменту якості, що відповіда­ють стандартам ISO 9000, забезпечує:

1) наочність управлінських процесів;

2) зниження витрат і скорочення термінів освоєння системи якості шляхом поліпшень, пов 'язаних з чіткою організацією структури і процесів;

3) поліпшення відтворюваної якості послуг;

4) усунення робіт у холосту;

5) досягнення задоволеності замовників;

6) мотивацію персоналу;

7) попередження претензій, пов'язаних з відповідальністю за продукцію, за допомогою документованої організаційної структури, процесів і власних записів по якості;

8) підвищення гнучкості перебудови процесів при вимогах, що змінюються, і очікування замовника;

9) створення інформаційної бази для рентабельного інтегрова­ного менеджменту якості.

З метою взаємного визнання сертифікатів різних країн у Єв­ропі та світі проводиться велика робота. Вона полягає в гармонізації підходів до процесу сертифікації систем якості. Це необ­хідно для забезпечення визнання результатів оцінки і сертифі­кації незалежно від того, в якій країні і в якій фірмі вона була виконана.

Для наближення до «єдиного сертифіката» у 1990 році була створена перша в світі система взаємного визнання сертифіка­тів на систему якості - Європейська мережа оцінки і сертифіка­ції систем якості (EQNet). її членами стали визнані незалежні органи по сертифікації, які діють у промисловості та сфері по­слуг та відповідають вимогам європейського стандарту EN 45 012 «Загальні вимоги до органів по сертифікації, що здійсню­ють сертифікацію систем якості». До складу EQNet увійшли бі­льше 20 країн.

Другою організацією, створеною для досягнення взаємного визнання сертифікатів системи якості, стала Незалежна міжна­родна організація по сертифікації (ПОС).

Третьою організацією по забезпеченню всесвітнього визнан­ня оцінок систем якості є QSAR, заснована в 1993 році Міжна­родною організацією по стандартизації (ISO) і Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС).

Дата добавления: 2014-01-04