Стандартизація і сертифікація систем якості в Україні

Міжнародне визнання сертифікатів

Популярність сертифікації пояснюється насамперед надан­ням конкурентних переваг, основні з яких такі:

1. Можливість успішної участі в міжнародних тендерах на по­стачання продукції або надання послуг. Без сертифіката на систему якості неможливо продати свої товари на експорт за світовими цінами.

2. Міжнародний стандарт ISO 9000 охоплює всі види і моделі продукції підприємства і коштує дешевше, ніж сертифікація окремих виглядів продукції.

3. Завдяки сертифікації підвищується рентабельність підпри­ємства за рахунок підвищення конкурентоспроможності і можливості підвищення ціни на продукцію гарантованої якості.

4. Використання систем керування якістю дозволяє значно знизити собівартість виробів і, відповідно, зменшити витра­ти на виготовлення конкурентоспроможних виробів та оп-тимізувати витрати підприємства.

5. Наявність сертифіката - одна з обов'язкових вимог дирек­тив Європейського співтовариства.

6. Сертифікація по ISO 9000 визнається у більш ніж 130 краї­нах світу, в тому числі з 1997 році в Україні, і є реальною га­рантією якості, яка підтверджується заводом-виробником, сертифікаційною організацією і самою міжнародною органі­зацією ISO.

Україна, перебуваючи в складі СРСР, використовувала ста­ндарти ISO 9000 як комплекс державних стандартів СРСР -ДСТ 40.9000 ще з 1988 року. Після проголошення в 1991 році України незалежною державою стандарти колишнього СРСР, у тому числі ДСТ 40.9000, на території країни фактично не вико­ристовуються. З цього часу були припинені і будь-які відноси­ни з Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) і відповідно Технічним комітетом ISO/TK-176.

Цей зв'язок був відновлений вже в 1993 році, після вступу України в ISO в якості самостійної незалежної держави. Одно­часно був створений Технічний комітет по стандартизації в об­ласті забезпечення якості, яким було підготовлено введення в Україні стандартів ISO 9000 у вигляді державних стандартів (ДСТУ). Ці стандарти були затверджені в 1995 році з терміном введення в дію з 1.07.1996 року як державні стандарти України. Вони мали такий вигляд:

ДСТУ ISO 9000-95. Стандарти по керуванню якістю і забез­печенню якості.

ДСТУ ISO 9001-95. Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування, розробки, виробництва, монта­жу та обслуговування.

ДСТУ ISO 9002-95. Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі виробництва, монтажу й обслуговування.

ДСТУ ISO 9003-95. Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі контролю готової продукції та її випробування.

ДСТУ ISO 9004-95. Керування якістю й елементи системи якості.

Основні поняття, які використовувалися в усіх стандартах, були вказані в ДСТУ3230-95 «Керування якістю і забезпечення якості. Терміни і визначення». Вони були обов'язкові для вико­ристання в усіх видах нормативної документації, у довідковій і навчально-методичній літературі, комп'ютерних інформацій­них системах.

Після виходу третьої версії стандартів ISO 9000:2000 в Укра­їні був зроблений ідентичний переклад. Вони були видані вже як національні стандарти і мали такий вигляд:

ДСТУ ISO 9000:2001. Системи керування якістю. Основні положення та словник (ISO 9000:2000, IDT).

ДСТУ ISO 9001:2001. Системи керування якістю. Вимоги (ISO 9001:2000, IDT).

ДСТУ ISO 9004:2001. Системи керування якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності (ISO 9004:2000, IDT).

ДСТУ ISO 19011:2003. Настанови щодо здійснення аудитів систем керування якістю і (або) екологічного керування (ISO 19011:2002, IDT) - На зміну ДСТУ ISO 10011-1-97, ДСТУ ISO 10011-2-97, ДСТУ ISO 10011-3-97, ДСТУ ISO 14010-97, ДСТУ ISO 14011-97, ДСТУ ISO 14012-97.

Практика використання стандартів ISO 9000 стає особливо актуальною для українських підприємств сьогодні, в умовах ін­теграції в європейські та інші організації. Тому орієнтир на ці стандарти є для них просто «вхідним квитком», тобто мініма­льним рівнем вимог для входження на міжнародний ринок.

До цього часу роботи з поширення стандартів ISO 9000 про­ходили повільно. Лише останнім часом, напередодні вступу України до Всесвітньої торговельньої організації (ВТО), діяль­ність підприємств у цьому напрямку істотно активізувалася.

Деякі українські підприємства намагаються самостійно, без допомоги фахівців, удосконалити свої, давно розроблені КС КЯП. Ефективність таких дій є незначною, тому що методичні документи по впровадженню КС КЯП у самій основі мають принципові недоліки.

Багато підприємств і організацій розробляють і удоскона­люють свої системи керування якістю за науково-методичної допомоги спеціалізованих вітчизняних і закордонних фірм, та­ких як УкрСЕПРО (Україна), Бюро VERITAS (Франція), TUV CERT (Німеччина), TNO (Нідерланди), Морський регістр суд­ноплавства (Росія), ІнтерСертифіка (Росія) таін.

Причинами, що стримують поширення загальновизнаних в усьому світі сертифікатів на відповідність стандарту ISO 9001 серед українських підприємств, є:

1. Незначне зростання обсягів виробництва в більшості галузей народного господарства і слабкий платоспроможний попит на продукцію взагалі.

2. Відсутність коштів на розробку систем якості і проведення сертифікації підприємств.

3. Недостатня пропаганда переваг міжнародних.стандартів ISO 9000.

4. Незначна частина підприємств, які випускають продукцію на експорт, де вимагають сертифікат ISO 9001.

5. Крім того, відіграє роль і факт державного невтручання у взаємовідносини з приводу якості. (Так, наприклад, у Росії міністерство оборони видало рекомендації для підприємств, які випускають військову продукцію, працювати тільки з ти­ми постачальниками, які впровадили системи якості, що від­повідають стандарту ISO 9001).

6. Реальна непідготовленість переважної більшості працівників до методів керування якістю. Пригадаємо, що в Японії за­вдяки повсюдному навчання, зі статистичними методами ке­рування якістю був ознайомлений практично кожний школяр. КЛсікава спростив ці методи, що дозволило зробити їх доступними для більшості населення.

Керівники всіх українських підприємств, які впровадили, впроваджують або мають намір впровадити стандарт ISO 9001 на вимогу замовника або з будь-якої іншої причини, повинні враховувати, що вони роблять лише перший крок у напрямку створення системи якості. Але й на цьому етапі вона може дава­ти прибуток, сприяючи досягненню певних цілей.

Умови, в яких працюють українські підприємства, значно відрізняються від тих, у яких знаходяться компанії розвинутих країн. Вони ближче підходять до ситуації, що складається в Ро­сії.

Аналізуючи досвід російських компаній, фахівці з якості ро­блять висновок про те, що створення систем менеджменту яко­сті на відповідність стандарту ISO 9001 має погоджуватися з

деякою загальною методологією. Вона повинна передбачати ре­альну оцінку стартових умов, певні етапи і послідовність робіт з якості на шляху перебудови всієї корпоративної культури на принципах загального менеджменту якості (TQM).

Подібна методологія має бути розроблена і для українських підприємств. Основні причини недостатнього впровадження систем менеджменту якості такі:

1. Недостатня ефективність організаційної структури, зага­льної нормативної культури, стилів і методів менеджменту.

2. Недостатньо високий рівень професіоналізму менеджменту на підприємствах України.

3. Недостатня увага керівництва підприємств до проблем яко­сті.

Слід зауважити, що подібні причини, які мали місце в після­воєнній Японії, і спонукали Демінга розробити новий підхід до управління підприємствами. Тому сьогодні для України важ­ливим фактором може стати не тільки прагнення до одержання сертифіката, а розробка і впровадження сучасних систем мене­джменту якості для ретельного виявлення дефектів, поліпшен­ня якості і підвищення конкурентоспроможності продукції.

Приклад Японії переконливо показав, що ефективне керу­вання якістю і є одним із основних факторів, що дозволяють вистояти в період спаду виробництва і перейти до економічного підйому.

Останніми роками питання підвищення якості в Україні набу­вають державного значення. Так, видано Указ Президента Украї­ни від 23.02.2001 р. №113 «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції» (додаток 12), розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2001 р. №447-р затверджена «Конце­пція державної політики в сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)», прийнято розпорядження Кабінету Мі­ністрів України від 31.03.2004 р. №200-р «Про затвердження пла­ну заходів щодо реалізації Концепції державної політики в сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)», видано Указ Президента України від 13.07.2005 р. №1105/2005 «Про за­ходи щодо удосконалення діяльності в сфері технічного регулю­вання та споживчої політики».

Про постановку питань якості як національної ідеї говорило­ся вже давно. Важливо, що ці питання стали об'єктом уваги громадськості. Так, у травні 2003 року в Києві був проведений III Всеукраїнський з'їзд якості під гаслом «Якість як націона­льна ідея України», на якому вирішувалося питання про необ­хідність розробки національної ідеї, заснованої на пріоритеті якості.

Дата добавления: 2014-01-04