Проблема буття в історії філософії

Індивідуальна і суспільна свідомість. Структура суспільної свідомості.

Структура свідомості. Свідомість і самосвідомість. Душа і дух.

Походження свідомості, її соціально-практична суть і основні властивості.

Основні філософські концепції свідомості.

Свідомість як особлива форма буття, її суть і структура.

Рух, простір і час як атрибути буття

Категорія матерії

Структура буття

Проблема буття в історії філософії

Проблема буття, основні категорії.

Тема 2. ФІЛОСОФСЬКА ОНТОЛОГІЯ: ПРОБЛЕМА БУТТЯ. СВІДОМІСТЬ

План:

Становлення філософії історично починалося саме з вивчення проблеми сущого, буття, тому ця проблема - одна з головних у філософії

З давніх часів філософи помітили: не все, що доступно нашому чуттєвому досвіду, є справжньою реальністю. Все в цьому світі скороминуще всі речі виникають і з часом зникають. Те, що безпосередньо спостерігається в світі є тимчасовим, тому, як вважали, воно не має статусу справжньої реальності

Але тоді, що ж є безперечним і таким, що безумовно існує? Чи існує якась єдина основа цього світу, роздробленого на елементи, окремі явища і речі?

У зв'язку з цим у філософії виникає особливий розділ - вчення про буття, який вивчає фундаментальні принципи буття і називається онтологі єю («on», «ontos» перекладається із старогрецької мови як «буття», «logos» - ідея, слово, закон).

Онтологія - це вчення про буття як істинно суще, що гарантує світу його цілісність, єдність, стійкість.

Основне питання онтології: що саме дійсно існує, є справжньою, безумовною реальністю, а що є лише ілюзією, видимістю, несправжнім існуванням? Уже перші філософи дійшли висновку, що чуттєве сприйняття світу ще не розкриває глибинної суті речей. Істинним буттям володіє особлива, надчуттєва реальність, яка недоступна для чуттєвого досвіду, але є такою, що осягається розумом.

Згідно традиції, що йде від античної філософії, онтологія займалася проблемами буття світу в цілому, до якого відносилося не тільки природне буття («фізика» як природа), але і те, що лежить в його основі, що виходить за межі «фізики» («метафізика»). «Метафізика», тобто вихід за межі природи з метою віднайдення її початків і причин, - це один із стародавніх синонімів слова «філософія». Так виникає ще один розділ філософії - метафізика, яка стала основою філософської онтології.

Сьогодні під метафізикою розуміють вчення про надчуттєву реальність, приховану від безпосереднього сприйняття сутність речей, про причину їх єдності та внутрішнього взаємозв'язку.

Основними питаннями онтології і метафізики ще з античних часів були такі:

- що сховано за кінцевими, тимчасовими речами, станами, явищами?

- чи існує субстанція як справжня реальність, як гранична основа буття? Якщо так, то чи є вона чимось незмінним, або ж її потрібно мислити як вічно мінливу?

- що є світ за своєю суттю?

- яка загальна структура буття (його форми, рівні)?

- чи має світ початок і кінець, чи він є вічним і безкінечним у просторі і часі?

- чи існує світ як цілісна єдність, чи він є лише безліччю незв'язаних одне з одним явищ, речей, подій?

- чи існують першоелементи всього існуючого?

- яке місце людини в світі?

- у чому сенс буття, перш за все - буття людини?

Ці та інші питання складають основу вчення про буття.

Потрібно зауважити, що існує суттєва відмінність у розумінні онтології східною та західною традицією. Тільки на Заході підґрунтям сущого є буття. Східна онтологія ґрунтується на уявленні про небуття як дійсну основу всього існуючого. Небуття на Сході трактується не як негативна характеристика - відсутність буття, а позитивна - як перевершення буття. Якщо в західній філософії всі речі та явища сприймаються як різноманітні форми буття, тобто зникнення речей є лише переходом до іншої форми буття, то в східній культурі саме буття є лише тимчасовим проявом небуття. Все виникає з «великої порожнечі», з небуття, і все з часом зникає в небутті.

Дата добавления: 2014-01-04