Категорія матерії

У сучасній науковій і філософській картині світу категоріЇ матеріЇ належить значне місце. У філософії існує декілька підходів до поняття «матерія»:

• матеріалізм стверджує первинність матерії, вона розуміється як основа буття, а всі інші буттєві форми - дух, людина, суспільство - як породження матерії;

• об'єктивний ідеалізм розуміє матерію як щось вторинне, що породжене надлюдською духовною реальністю;

• суб'єктивний ідеалізм взагалі заперечує існування матерії як самостійної реальності, вона проголошується лише продуктом суб'єктивного духу, свідомості людини.

Історичний розвиток матеріалістичних поглядів, форм матеріалізму супроводжувався еволюцією поняття матерії.

В античній філософії проблема пошуку першопочатку світу позначається античними філософами як проблема «архе». Під матерією розуміли конкретну, якісно визначену речовину.

Так, для Фалеса такою першоречовиною була вода, для Анаксимена - повітря, для Геракліта - вогонь, для Емпедокла - чотири стихії (вода, земля, вогонь і повітря). Анаксимандр вважав- основою світу не конкретну речовину, а невизначений першоелемент - «апейрон», а Демокріт - сукупність найдрібніших частинок, атомів, з яких складається навіть душа людини. Це була перша форма матеріалізму у філософії, що отримала назву стихійного, наївного, споглядального матеріалізму. Пізніше філософський матеріалізм стали називати «лінією Демокріта» у філософії.

Другий етап у розвитку поняття матерії пов'язаний з формуванням метафізичних уявлень про матерію.

На основі праць Ньютона, Коперника, Бруно, Кузанського, Галілея, Бекона, Гоббса, Локка, Дідро, Гольбаха, Ламетрі та інших філософів і вчених формується нова матеріалістична картина світу. Матерія почала розумітися як речовина з певними, конкретними (в основному, кількісними) характеристиками, з певними невід'ємними і незмінними (як вважали) властивостями - постійною масою, вагою, просторовою протяжністю, непроникністю, певною будовою (що складається з сукупності неподільних атомів).

Саме таке розуміння матерії утвердилося (багато в чому під впливом класичної фізики і механіки Ньютона) в XVII-XIX сторіччях. Був розроблений і науково визначений основний вид руху - механічний і метод - механістичний. Для матеріалізму того часу було характерним зведення складних конструкцій і речей до простіших (так званий «редукціонізм»).

Ламетрі, Гольбах та інші розглядали людину або суспільство за моделлю звичайного механізму, простої машини, яка працює за тими ж законами, що і будь-який інший механізм. Тому, в цілому, дана форма матеріалізму отримала назву механістичного, метафізичного матеріалізму (протилежного діалектичному).

Наприкінці ХІХ - на початку XX ст. відбулася ціла серія відкриттів - явища електромагнітного поля, радіоактивності, подільності атомів, змінності маси залежно від швидкості руху тіл, залежності просторово-часових властивостей тіл від швидкості їх руху. Ці відкриття привели не тільки до революції в природознавстві, але й до кризи класичної (ньютонівської) картини світу. Зазнає краху механістичне розуміння матерії. Виявилось, що не можна ототожнювати філософську категорію матерії з вченням про її фізичну будову і властивості. Будь-які уявлення про фізичні властивості матерії невпинно застарівають і змінюються, але це не повинно перекреслювати саме поняття матерії як об'єктивної реальності.

Марксистською філософією було розроблене діалектико-матеріалістичне розуміння матерії. За визначенням В.І. Леніна, матерія - філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, що існує незалежно від свідомості, але здатна чуттєво сприйматися людиною. У діалектичному матеріалізмі поняття матерії не пов'язане з певною конкретною речовиною або атомами, з тими або іншими фізичними властивостями. Нова діалектико-матеріалістична картина світу розглядає матерію, енергію, рух, простір і час не просто взаємозв'язаними між собою, а як істотні елементи єдиного цілого. Був зроблений висновок про те, що матерія, як об'єктивна реальність, самодостатня, здатна до саморуху, саморозвитку.

Такою є третя - діалектична - форма матеріалізму в історії філософії.

Здатність матерії до саморозвитку, до самоперетворення найбільш повно виявляє себе на ступені соціальної матерії, в процесі практичної, матеріально-предметної діяльності людства. Якщо метафізичний матеріалізм фактично ототожнював матерію і природу, то матеріалізм діалектичний поширює поняття матеріального і на суспільне буття. Природа як форма матерії добудовується в процесі людської діяльності. Без людини, без людського існування вона ще не є довершеною і повною. Саме через соціальну форму -людське існування - матерія виявляє і таку свою властивість, як свідомість. Матерія сама є причиною і підставою сфери духу: мислення, свідомості.

Сьогодні у філософії прийнято розрізняти філософську категорію матерії (як об'єктивної реальності загалом) від конкретних форм її фізичного існування. Матерія існує у вигляді нескінченного розмаїття конкретних формоутворень.

Способом їх існування є рух. У кожного виду матеріального існування є своя форма руху. Жодна форма матерії не є абсолютно незмінною.

Дата добавления: 2014-01-04