Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Характеристика спадкового права




План

План

Вальний сейм

Завдання для самоконтролю

  1. Дайте соціально-правову характеристику основним соціальним верствам.
  2. Охарактеризуйте форму правління і систему органів центрального й місцевого управління Великого князя Литовського

Тема: 11. Військова організація та судочинство на українських землях в складі Литви і Польщі (сер. ХІV – сер. ХVІІ ст.)

 

1. Особливості збройних сил Литви та Речі Посполитої

2. Специфіка суду та процесу.

 

Література:

[3] ст. 75-78; 95-104; [4] ст. 172-201; [7] ст. 66-68

 

1. Особливості збройних сил Литви та Речі Посполитої

Основою Збройних сил як Польського королівства, так і Великого князівства Литовського було „посполите рушіння”, тобто шляхетське ополчення, яке скликалося у межах усієї держави або окремих воєводств і земель.

Організаційними одиницями шляхетського війська були родові або земськіхоругви. Хоругва налічувала 200-600 осіб.

Участь в ополченні вважалася з одного боку обов’язком, з іншого – привілеєм. У міру зростання фільваркової системи посполите рушання дедалі занепадає. Шляхта тепер неохоче береться за зброю, і навіть не з’являється на військові огляди.

Ухилення від участі каралося конфіскацією майна. Шляхта поступово ухиляється від військової служби, хоча принцип за яким „шляхта і кожен розряд шляхетський на війні служити повинні” намагається підтримати.

Монопольське право шляхти на військову службу підтримувалося вимогою поголовної участі в рушінні усіх чоловіків, здатних тримати в руках зброю. (ІІІ Литовський статут). Але значною мірою військові привілеї шляхти підривалися появою найманого війська, яке повністю витісняє поступово посполите рушіння. Вперше наймане військо було застосоване у Польщі у ХV ст. формувалося воно на час війни.

Сейм 1562-1563 рр. – прийняв постанову про утворення „квартцяного війська” для оборони південно-східних кордонів.

Утримувалося воно на відрахування ¼ („кварти”) доходів держателів королівських маєтків.

З метою збільшення війська сейм ухвалив закон про так званих „вибранців”, або „вибранецкую піхоту” (королів. селяни від 20 ланів землі виставляли одного жовніра (рекрута), котрий звільнявся від податків але був зобов’язаний з’являтися на військову службу з придбаною за свій кошт зброєю і амуніцією.

Основну частину коронного (королівського) війська становили:

- шляхетська кіннота (гусари, легка кавалерія);

- іноземна піхота (спочатку угорська, а потім німецька);

- кіннота (драгуни);

- артилерія.

Очолював коронне військо великий коронний гетьман. Пальні гетьмани командували прикордонними військами. Дисципліна підтримувалась завдяки суворим покаранням. Власне добре організоване військо мали окремі магнати. Наймані війська чисельністю понад 4 тис. мали Вишневецькі, Острозькі, Збаразькі та інші магнати.

Складною частиною війська коронного Речі Посполитої було реєстрове козацтво. Королівським універсалом 1572р. був сформований „певний почет” з низових козаків у кількості 300 осіб. Кожний з реєстрових козаків був занесений у список-реєстр і був на королівському утриманні й одержував плату „за квартал” – по 2,5 злотих та сукном на каптан.

У 1578р. реєстр був збільшений до 600 осіб. У різні часи реєстр козаків змінювався залежно від політичної ситуації – від 300 осіб до 1000 – 8000 осіб.

Засновуючи реєстрове військо уряд Речі Посполитої намагався використати його для боротьби з народними масами України, а вже потім для охорони кордонів. Після придушення селянсько-козацького повстання 1637-1638 рр. польський уряд намагався зменшити реєстр (чисельність) і скасувати здобуті козаками права та привілеї. З цією метою у 1638р. була видана „Ординація війська Запорозького реєстрового”.

2. Специфіка суду та процесу

1. Судові установи.

Судова система ґрунтувалась на засадах залежності суду від адміністрації або на повному злитті з нею. Представники панівного класу користувались „судом рівних”. Магнати і шляхта судились у сеймовому та королівському судах. Шляхта підпадала під юрисдикцію земських судів, які сама й утворювала. Згідно з литовськими статтями земські суди розглядали кримінал й цивільні справи, виконували функції нотаріату.

Земський суд складався з судді, підсудка і писаря. Земські суди керувались переважно Литовськими статтями 1529, 1566 і 1588 рр. апеляційною інстанцією для земських судів були Коронний або Литовський трибунали. Важливу роль виконували свого роду судові виконавці – возні. У кожному повіті було кілька возних. Головний з них називався генералом. Возний, за дорученням земського суду або заінтересованих осіб здійснював огляд місця злочину, визначав розміри збитку або шкоди та інше. У разі необхідності він здійснював забезпечення явки відповідача до суду, вводив у володіння землею і т.ін.

Повітовими судами для шляхти та інших людей були так звані гродські („замкові”) суди, в яких головними суддями були воєводи і старости. Гродські суди розглядали справи, що стосувалися найтяжчих злочинів, виконували вироки і рішення інших судів. Підкормський суд – був спеціальним судово-адміністративним органом у Великого князя Литовського, який розглядав тяжби щодо меж земельних володінь феодалів, установлював межові знаки. Справи тут розглядав один суддя – підкоморій, який призначався великим князем.

Згідно з Волинським привілеєм, установленого королем на люблінському сеймі 1569р. у судах вживалася „руська” мова, якою видавалися й акти замкових канцелярій, але в міста слід було надсилати документи написані польською мовою. Литовські статуси в українських землях зберегли своє значення як джерело права до поч.. ХІХ ст.

Копні (громадські суди) в цей час уже припиняють своє існування, їх заміняють суди власників.

Церковні суди були двох видів: духовні, які розглядали справи про порушення біблійних догматів, церковних обрядів, шлюбно-сімейні, спадкові справи. По-друге, це церковні домініальні суди, що виступали як суди власника над залежними від церкви людьми. В містах були свої суди – адміністративні та лавні.

У містах з Магдебурзьким правом діяли поточний і виложений суди. Нерідко поточні суди вирішували спори між феодалами і міщанами. Інколи поточні суди не постановляли остаточних рішень, а передавали справу на розгляд виложеного суду, який працював під головуванням війта. Він збирався тричі на рік, і кожна сесія тривала до двох тижнів. До компетентного виложеного суду входили улагодження майнових спорів, розгляд кримінальних і цивільних справ.

 

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте систему військової організації Литви та Польщі.

2. Які судові установи були у Литві та Польщі

3. Поясніть терміни: «гродські суди», «підкормський суд», «квартцяне військо», «жовнір»

Тема: 12. Джерела та характеристики права на українських землях сер. ХІV – сер. ХVІІ ст. Особливості держави і права на Запорізькій Січі.

 

1. Право власності (специфіка)

2. Характеристика спадкового права

3. Особливості зобов’язального права

4. Злочин і покарання

5. Поява козацтва

6. Козацьке самоврядування.

 

Література:

[3] ст. 78-113; [4] ст. 184-202; [7] ст. 68-78; [9] 65-70

 

1. Право власності (специфіка)

І в польському і в литовському праві поняття власності з’явилося досить рано, що створювало правову основу для експлуатації трудового населення. Так у Польському королівстві з цією метою спочатку використовували термін „дідівщина”, тобто володіння речами одержано у спадщину від дідів”. Надалі його витиснуло поняття „власность” (власність) іноді траплялось поняття „отчина”. Майно поділялося на рухоме і нерухоме. За правом Великого князя Литовського до нерухомого зараховували маєтки, землі, будівлі, ліси, тощо, а до рухомого – „інші всякі добра і пожитки”. Головна увага приділялась правовому регулюванню феодальній земельній власності. Власник купленого земельного володіння розпоряджався ним вільно, щодо маєтків, одержаних іншим шляхом, існували певні обмеження.

Шляхетна земельна власність усіх видів – родова, вислужена або куплена – вважалася недоторканою. Однак з цього правила були винятки. Великокнязівські піддані, котрі втекли „до землі ворожої”, розглядались як державні злочинці і їх маєтки переходили до господаря. Діти злочинця втрачали право на нерухоме майно. Своє право володіння батьківськими землями втрачали дівчата, які вийшли заміж без згоди батьків або одружилися з іноземцями.

Право володіння землею ґрунтувалося на „пожалуванні” господаря, яке підтверджувалося грамотою або давністю часу (строк давн. волод. складав 10 років). Щодо родового і вислуженого майна – власник мав право продавати, міняти, відчужувати, дарувати лише третину такого майна. Шляхта домагалася скасування цього обмеження. Усі обмеження шляхти земельної власності були скасовані ІІІ Литовським статутом 1588р.

Не було поширення на поч.. ХV ст. Так зване заставнеземлеволодіння. Воно означало, що землі передавалися кредитору як забезпечення боргу. Кредитор мав можливість не тільки експлуатувати заставлену землю, а й передавати своє право іншим особам. Якщо через 30 років земля не була викуплена із застави, то вона ставала власністю кредитора.

Обов’язок шляхтича відбувати військову службу і крім того відправляти на війну відповідну кількість озброєних людей залежно від розміру свого володіння.

Розрізнялося успадкування за законом,заповітом і на основі звичаю. Діти за законом, ставали спадкоємцями майна своїх батьків. У Польщі, спочатку право на спадщину для жінок обмежувалось тільки рухомим майном. Нерухоме майно (земля), переходило тільки до синів. Кожен з них одержував рівну частину, але починаючи з ХІV ст. шляхетські маєтки, якщо не було синів, успадковувались дочками.

Литовські статути визнавали спадкоємцем за законом: дітей, братів, сестер, батьків та інших кровних родичів.

Виключалися з числа спадкоємців за законом:

- дівчина, яка вийшла заміж без згоди батьків або опікуна;

- вдова-шляхтянка, що без згоди родичів вийшла заміж за простолюдина;

- діти, визнані незаконнонародженими;

- діти державних злочинців і деякі інші особи.

Розрізнялося успадкування батьківського і материнського майна.

Батьківське майно у тому числі, і куплене, передавалося у „вотчину” лише синам, а дочкам – перев. тільки придане з четвертої частини всякого майна батьківського. Що стосується материнського майна, як нерухомого так і рухомого – воно рівно розподілялось між дітьми.

Успадкування за заповітом.

Свобода заповіту поширювалася на рухоме майно і куплену нерухомість, яка не входила у родову власність – вотчину або материнське майно. Не мали права заповідати майно неповнолітні, ченці, сини, які не були відокремлені від батьків, залежні люди та інші.

За відсутністю синів, дочок, інших нащадків і родичів, родове майно, набуті маєтки переходили до близьких по чоловічій лінії. Материнське майно мало перейти до тих спадкоємців, які були ближчими до материнської маєтності. Якщо не було спадкоємців за законом і за заповітом, майно визнавалося виморочним і переходило до державної скарбниці, великого князя (ІІ Литовський статут, ІІІ Литовський статут) багато питань, пов’язаних із спадкоємними відносинами регулювались нормами звичаєвого права.

3. Особливості зобов’язального права

В умовах феодального суспільства зобов’язальні відносини не дістали значного поширення.

Застосовувались договори міни і договір дарування, договір купівлі-продажу.

Закон визначав форму і порядок укладання угод, установлював строки позовної давності (5 або 10 років), умови припинення зобов’язань. До того ж багато питань вирішувались тут на основі норм звичаєвого права. Усі угоди сторони укладались у присутності свідків і з виконанням деяких символічних дій і обрядів. (Перебивали руки, виставляли могорич) – на підтвердження і закріплення договору.

Гарантії:

- скріплювалися присягою;

- використовувалась застава.

Значного поширення у ХІV – ХV ст. набуло поручництво. Відповідальність поручителя наставала тоді, коли боржник був неплатоспроможним. У деяких випадках право вимагало укладати письмові договори: договір, позики на загальну суму понад „десять коп грошей”. Ще суворіші умови передбачав закон для угод щодо землі. У разі продажу або дарування батьківських, материнських або вислужних, куплених та інших способом придбаних маєтків той, хто їх продає або дарує, мусив скласти запис, скріпивши його своєю печаткою і поставивши підпис, та й ще треба було запросити 3-4 свідків шляхетського походження зі своїми печатками. Потім, цей запис заносили до книги замкового суду. Під час сесії земського суду цей запис переносився з „книг замкових” до „книг земських” такий самий запис вимагався, коли власник віддавав у заставу маєток, людей, землі або позичав на певний строк якусь суму грошей.

 

Завдання для самоконтролю

  1. Які види майна існували у Литві та Речі Посполитій?
  2. Хто і коли втрачав право на нерухоме майно?
  3. Охарактеризуйте заставне землеволодіння
  4. Які види успадкування існували?
  5. Хто і за яких обставин виключався з числа спадкоємців за законом?

 

Розділ V. Відродження української національної державності в ході Визвольної війни (1648-1657 рр.) та ІІ пол. ХVІІ ст.

Тема: 13. Формування української національної держави у 1648-1654 роки.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 496; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.045 сек.