Значення договору 1654 року

План

План

1. Причини, передумови, завдання та рушійні сили війни 1648-1654 рр.

2. Утворення органів публічної влади.

3. Державний устрій України сер. ХVІІ ст.

Література:

[4] ст. 202-216; [7] ст. 81-90; [9] 70-79

1. Причини, передумови, завдання та рушійні сили війни 1648-1654 рр.

1) Різке посилення феодально-кріпосного гніту. Так званий період «золотого спокою» після 1638р. дав шляхті впевненість у своїй силі. Панщина сягає 4-5 днів на тиждень. Здача земель в оренду євреям-орендарям які намагались за період оренди вижити з маєтку максимум прибутку, доводячи панщину і повинності до межі можливого.

2) Продовжують загострюватись релігійні і національні стосунки, утиски православної віри.

3) Скасування значної частини козацьких привілеїв реєстрових і нереєстрових козаків. Вони тільки чекали слушної нагоди, аби знову вступити в боротьбу за свої вольності, втрачені в 1638р.

Керівна роль належала козацькому старшині.

Рушійні сили: широкі верстви козацтва, селяни, міщани, нижчі верстви духовенства, частина української шляхти.

Значення історичної особи Б. Хмельницького – талановитого політичного діяча і полководця.

Характер війни: національно-визвольний, релігійний, соціальний.

2. Утворення органів публічної влади

При формуванні Козацької держави враховувався досвід військової полково-сотенної організації Запорозької Січі, яка була перенесена на визначені території (за Зборівським договором – Київського, Чернігівського, Брацлавського воєвод.) і стала єдиною політично-адміністративною, військовою і судовою владою в Україні. Публічна влада складалася з трьох урядів: генерального, очолюваного гетьманом, полкового і сотенного, який у свою чергу у військовому відношенні поділявся на курені по 20-30 козаків у кожному. Генеральний уряд був вищим розпорядчим виконавчим і судовим органом держави. Вищим органом влади формально вважалася військова рада. Але вона не була постійно діючим органом і скликалася для вирішення найважливіших питань: ведення війни, обрання генерального уряду тощо.

Гетьман України був правителем України, главою генерального уряду. Він мав широкі державно владні повноваження – законодавчі, виконавчі, судові, скликав ради.

Вища судова інстанція – Військова (козацька) рада.

Уряд складався з генеральної старшини, яка очолювала окремі галузі управління. Наприклад, за військові справи і матеріальне забезпечення відповідали генеральний обозний,осавул,хорунжий.

Генеральний обозний був другою посадовою особою в державі після гетьмана. Генеральний бунчужний охороняв знаки гідності гетьманської влади, генеральний писар опікувався зовнішніми відносинами, генеральний суддя очолював найвищий судовий орган, який був апеляційною інстанцією для полкових і сотенних судів, а справами скарбниці відав генеральний підскарбій.

3. Державний устрій України сер. ХVІІ ст.

В адміністративному відношенні Україна за часів Б. Хмельницького поділялася на полки. Так, за Зборівською угодою 1649 р. встановлювалося 9 полків на правому березі і 7 на лівому, 272 сотні. 1650 р. було вже 20 полків. Полки поділялися на сотні з селами та містечками. Здійснювались управління відповідно полкові та сотенні уряди. У великих містах здійснювали управління магістрати, в малих привілейованих – отамани. У звичайних містах управляли виборні городові, а в селах – сільськіотамани.

За Зборівською угодою козацький реєстр встановлювався у 40 тис, а в цілому за період 1648-1654 рр. українська армія сягала 300 тис.

В часи козацької держави військова служба була безкоштовною. Козаки жили за рахунок визволених колишніх королівських і панських земель. Частина цих земель залишалася для загальновійськових потреб, так звані „рангові” землі діставала козацька старшина, а деякі землі призначалися для утримання артилерії. Військо сплачувало державні податки, які визначав державний скарб (казна). Військовими доходами відала генеральна скарбова канцелярія, очолювана генеральним підскарбієм. У його підпорядкуванні були комісари в полках і комісарські десятники в сотнях.

З визволенням України з-під влади Речі посполитої фінансова політика набула суверенного характеру. Так, податки збиралися з селян і міських жителів, козаки від податків звільнялися.

Податками також відав генеральний підскарбій. Значні доходи давали податки з меду, горілки, пива, різних промислів. Товари, імпортовані в Україну, обкладалися ввізним митом.

У ході формування української державності українська мова стає державною мовою, нею користувались у внутрішніх справах і міжнародних відносинах.

Міжнародні відносини Козацької України були достатньо широкими. Є свідчення про визнання Укр. Австрією, Персією, Францією, Англією.

Особливості української державності: виборність органів публічної влади, значна роль колективних органів (військових рад). Саме в цих особливостях були закладені основи республіканської форми правління.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес створення Української національної держави
2. Охарактеризуйте джерела права Козацько-Гетьманської держави.
3. Складіть схему державного устрою Козацько-Гетьманської держави.
4. Складіть схему адміністративно-політичного устрою України середини ХVІІ ст.

Тема: 14. Перехід України під протекторат російського царя

1. Стосунки України і Росії в 1648-1654 рр.

2. правове оформлення переходу України під протекторат Росії

3. Форма державно-правових звязків України з Росією за договором 1654р.

4. Значення договору 1654 року.

Література:

[3] ст. 113-116; [4] ст. 221-232; [9] 70-79

1. Стосунки України і Росії в 1648-1654 рр.

- пошуки союзника молодою державою;

- бажаний союзник – єдиновірний російський народ

- зв’язок із східнослов’янськими народами у давні часи:

- у Лівонській війні населення України допомагало російським військам;

- К. Косинський і С. Наливайко ставили питання про перехід реєстрових козаків у підданство Росії;

- у смутні часи (1611-1612 рр.) козаки відмовилися брати участь у штурмі Московського Кремля та Троїце-Сергієвої лаври;

- у 1620 р. гетьман Сагайдачний просив царя Михайла Федоровича прийняти російських козаків на службу.

У тяжкі часи поразок український народ, рятуючись від переслідувань польської лади шукав захисту у Московської держави і знаходив його. Втікачам з України було дозволено проживати у прикордонній смузі – Порубіжжі. Вони селилися слободами, звідси й пішла назва – Слобідська Україна. Переселенцям надавалися пільги.

Російський народ завжди співчутливо ставився до України, але уряд Росії був пов’язаний Поляновським мирним договором з Польщею (1634р.) і не був готовий до війни з нею. (Позиція очікування).

Між Україною та Росією йшла жвава торгівля. Україні було дозволено безмитно купувати в Росії хліб і сіль. Росія допомагала їй зброєю і грошима.

Протягом 1648-1654 рр. Росія і Україна підтримували дипломатичні стосунки, обмінювалися посольствами з 1649р. особливо активізувались стосунки з 1651 р., коли Україна розірвала з Польщею Білоцерківський договір, який власне, існував на папері.

Протягом 1649-1654 рр. Б. Хмельницький відрядив до Росії 10 повноважних посольств. Москва не менш 15 посольств.

Водночас Україна шукала і інших союзників – Кримське ханство. Але кримський хан виявився ненадійним союзником. Крим боявся самостійної України, її зміцнення. Ненадійними були й інші союзники – Туреччина, Молдавія.

Питання про стосунки Росії з Україною були одними з першочергових у високій політиці. Земський собор у 1651р. не дав позитивної відповіді, щоб не порушувати з Польщею договору і впливати на неї тільки дипломатичними методами.

Лише в жовтні 1653р. Земський собор у Москві ухвалив прийняти Україну „під високу государеву руку”. На підставі такого рішення в Україну було відправлено повноважне посольство на чолі з боярином В. Бутурліним для проведення офіційних переговорів, присяги, вручення царських грамот.

8 січня 1654 р. на загальновійськовій Генеральній раді з промовою виступив Б. Хмельницький.

2. Правове оформлення переходу України під протекторат Росії.

8 січня 1654 р. у Переяславі зібралася військова рада на яку прибули представники з різних міст України. на раді було оголошено царську грамоту і багато її учасників погодилися перейти під високу руку царя Олексія Михайловича. Договір, який був усним, належало зміцнити церковною присягою. Ввечері, 8 січня Б. Хмельницький і старшина присягнули на вірність царю, після чого посли вручили гетьману клейноди і щедрі подарунки. 9 січня присягли полковники, а потім всі інші. проте далеко не всі групи населення і не повсюдно виявили бажання скласти присягу (митрополит Київський Косів, полковник Богун, деякі полки).

Московські царські посли ухилилися від присяги, однак в історичній науці існує думка, що за наполяганням старшини посли присягнули.

Усний договір не задовольнив гетьмана і старшину.

Прагнучи домогтись від царя реальної військової допомоги у боротьбі з Польщею, закріпити свої привілеї і вольності України як державного організму, старшинство наполягало на письмовому договорі і запропонувало свої умови царю.

Проект цього договору розроблявся довго і ретельно. Він складався з 23 пунктів (статей), які ґрунтувалися на усному договорі з Росією. В науці цю чолобитну називають по-різному: стаття Б. Хмельницького, прохальні пункти, переяславський чи Московський договір.

17 лютого 1654р. повноважні посли України – генеральний суддя Зарудний і переяславський полководець Тетеря повезли цей документ до Москви і 14 березня передали його цареві. Після попереднього вивчення його було повернено послам на доопрацювання і редагування. 21 березня царю було подано документ, який складався вже з 11 статей.

Статті Б. Хмельницького в редакціях московського уряду з указами царя під ними, документ став відомий, як Березневі чи Московські статті. 27 березня 1654р. посли одержали цей документ та жалувану грамоту козацькому старшині. Рішення Земського собору від 1 жовтня 1653р. і Переяславської ради від 8 січня 1654р. були закріплені письмовим договором.

3. Форма державно-правових звязків України з Росією за договором 1654р.

З’ясування цього питання ускладнено низкою обставин, передусім відсутністю офіційного тексту документації, з яких складається договір 1654р., а також різними поглядами на кінцеву мету цього договору з обох сторін.

Україна понад усе прагнула до військового союзу з Росією проти Польщі, а Росія хотіла приєднати Україну до складу Російської держави. У науці існують різні погляди на відносини України та Росії за Березневими статтями.

Ні в статтях Б. Хмельницького, ні в Березневих статтях територіальне питання не порушувалося. Зрозуміло було, що Україна збереже свій державний кордон. Україна на думку Ю. Немирич, бажала протекції Росії, щоб „зберегти і примножити наші вольності для нас і наших Нащадків”.

Становлення України за договором 1654р. не можна розцінювати як автономію у складі Росії. Автономія і протекторат – різні явища.

Протекція Росії на Україні не була і конфедерацією, навіть своєрідною. Конфедерація передбачає реальну рівність сторін і створення на засадах рівного представництва спільного органу для регулювання і вирішення їхніх спільних проблем. Договір 1654р. такої умови не передбачав.

В історичній науці оцінювалось досить суперечливо. Часом змішують сам договір і наслідки, що випливали з нього.

За договором 1654р. Україна збереглася як незалежне державне утворення, українська державність стабілізувалася. В особі Росії Україна та її народ знайшли союзника та захисника проти зовнішніх ворогів, що певною мірою сприяло збереженню української народності. Україна була визволена від національного і релігійного гноблення з боку феодалів Польщі на більшість своєї території.

Окремі положення договору 1654 р. дали царському уряду змогу використати їх як юридичну підставу для обмеження прав і вольностей України. саме через ці гіркі наслідки для долі України дехто різко засуджує договір 1654р., а вступ України у підданість до Росії вважає поразкою Б. Хмельницького.

Російській державі було дуже вигідно прийняти у підданство край із багатими землями, з майже 3 млн. роботящим, хоробрим, талановитим народом. Росія враховувала також вигідне геополітичне становище України. прийняття такої держави у підданство зміцнювало Росію економічно й політично.

Отже, договір 1654 р. об’єктивно відповідав інтересам обох сторін.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес створення Української Національної держави.

2. Які існують погляди на відносини України з Росією згідно з Переяславсько-Московською угодою 1654р.?

3. Яке історичне значення договору 1654 року?

Тема:15. Українська держава у 1654-1657 рр.

Дата добавления: 2014-01-05