Показники ефективності використання МТБ і транспортних засобів у системах доставки вантажів

Основним елементом МТБ залізничного транспорту, який забезпечує виконання логістичних операцій, є вагонний парк, який складається із пасажирських та вантажних вагонів. Вантажні вагони бувають універсальними (криті, напіввагони, платформи, цистерни) і спеціалізованими, тобто при­сто­со­ва­ними до перевезень певного виду вантажу (ізотермічні, цементовози, рудо­вози тощо). Кожен тип вагона характеризується певною вантажопідйомністю та місткістю (ємкістю), масою тари та рядом інших показників.

Вантажопідйомність вагона – це кількість вантажу в тоннах, котра може бути завантажена в даний вагон відповідно до міцності його ходової частини, рами та кузова; місткість вагона визначається як добуток довжини вагона на його ширину та висоту.

Технічний коефіцієнт тари вагона Кt – відношення тари вагона Рt до його вантажопідйомності q: .

Завантажувальний коефіцієнт тари вагона Кзт визначається відношенням тари вагона Рt до маси вантажу Рb в ньому: .

Коефіцієнт питомого об’єму вагона Кпо – відношення повного об’єму вагона Оn (куб.м) до його вантажопідйомності q: .

Коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагона Кпит – відношення вантажопідйомності вагона до його повного об’єму: .

При перевезеннях вантажів важливо забезпечити повне використання вантажопідйомності та місткості вагонів. Для визначення рівня їх використання розраховуються такі коефіцієнти:

1. Коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона , де Рв – маса вантажу у вагоні (т), q – його вантажопідйомність (т);

2. Коефіцієнт використання місткості вагона , де Ов - об’єм вантажу у вагоні (куб.м), Вn - місткість вагона (куб.м).

Водний транспорт. Матеріально-технічна база водного (морського та річкового) транспорту включає такі основні елементи, як флот, морські та річкові порти і пристані. В свою чергу, у складі флоту виділяють залежно від призначення судна транспортного, технічного та допоміжного флоту. Для перевезень вантажів у системах доставки застосовується транспортний флот, який здійснює основну функцію транспорту – просторове переміщування вантажів.

Річкові та морські судна характеризуються, зокрема, такими показниками:

– водозаміщення – маса або об’єм води, який витісняється плаваючим судном;

– вантажопідйомність судна – перевізна здатність судна, виражена в тоннах. Даний показник може бути визначений через такі показники, як дедвейт, повна та чиста вантажопідйомність. Дедвейт – кількість тонн вантажу, яку може прийняти судно понад власну масу до осадки по вантажну марку. Дедвейт визначається за формулою: , де Вп – водозаміщення судна із повним вантажем, т; Во – водозаміщення судна без вантажу, т.

Повна вантажопідйомність Д визначається як сума маси службового вантажу (вода, паливо, провіант) та вантажу, що підлягає перевезенню (перевізний вантаж). Чиста вантажопідйомність Дв показує масу вантажу, що перевозиться, і визначається за формулою: , де С- маса службового вантажу, т.

Вантажомісткість – показник, який характеризує спроможність (здатність) су­д­на вмістити вантаж певного об’єму. Розрізняють одинарну вантажомісткість і подвійну, а також вантажомісткість для вантажів тарно-упакованих, поштучних, насипних.

Розміри судна - довжина, ширина, висота борту.

Осадка в завантаженому і порожньому стані.

Експлуатаційні якості (властивості) судна характеризуються також показником питомої вантажомісткості Vпит, який показує, скільки куб.м місткості судна припадає на 1 т чистої вантажопідйомності і визначається за формулою: , де Vсуд – вантажопідйомність судна, куб.м, Дв – чиста вантажо­підйомність, т.

Автомобільний транспорт. Матеріально-технічна база автомобільного транспорту включає рухомий склад, автотранспортні підприємства та автомобільні шляхи. Центральним елементом МТБ автомобільного транспорту є рухомий склад, тобто автотранспортні засоби. Поняття спискового парку рухомого складу вказує на загальну кількість наявних у автотранспортному підприємстві автомобілів, тягачів, причепів та напівпричепів.

Для оцінки роботи рухомого складу автотранспорту застосовується система техні­ко-експлуатаційних показників, які характеризують кількість та якість виконаної ним роботи. Базовими термінами для визначення цих показників є поняття поїздки (рейс) і обороту транспортного засобу. Поїздка (рейс) – закінчений цикл транспортної роботи, який включає операції завантажування вантажу на автомобіль Тз, рух автомобіля з вантажем Тв, розвантажування Тр і подання транспортного засобу для наступної поїздки (рух без вантажу) Тпд. Тривалість поїздки (рейсу) Тпї визначається за формулою:

.

У випадку, якщо відомі середня швидкість руху автомобіля під час поїздки Vс та загальний пробіг Lпї, що визначається як сума пробігів за час Тв і Тпд, формула виглядатиме таким чином:

,

де Тзр – час простою автомобіля у процесі завантажування і розвантажування.

Оборот включає одну або декілька поїздок за умови, що автомобіль обов’язково повинен повертатись у вихідний пункт.

На практиці для характеристики ефективності використання автотранспорту прийнято визначати показники двох груп:

1/ показники, які характеризують рівень використання рухомого складу вантажного автотранспорту (коефіцієнти технічної готовності, випуску і використання рухомого складу, коефіцієнти використання вантажопідйомності та пробігу, середня відстань поїздки з вантажем і середня відстань перевезення, час простою у процесі завантажування-розвантажування, час в наряді, технічна та експлуатаційна швидкість);

2/ результативні показники роботи рухомого складу (кількість поїздок, загальна відстань перевезень і пробіг з вантажем, обсяг перевезень і транспортна робота).

Порядок розрахунку деяких техніко-експлуатаційних показників:

1. Коефіцієнт використання автопарку

де Адр – автомобіледні роботи автомобіля;

Адзн- автомобіледні знаходження автомобіля в автогосподарстві.

2. Коефіцієнт використання пробігу автомобіля

де Sвант - пробіг автомобіля з вантажем (км);

Sзаг - загальний пробіг автомобіля, км.

3. Коефіцієнт використання вантажопідйомності

де Р – фактичний вантажооборот, ТКМ;

Z – кількість ходок автомобіля за день;

G – технічна вантажопідйомність автомобіля, тонн;

K – середня відстань пробігу.

4. Середня експлуатаційна швидкість:

де L – загальна відстань пробігу, км;

Т – тривалість роботи за зміну, год.

Продуктивність автомобіля в наряді визначають як добуток ван­та­жо­під­йом­но­сті автомобіля (у тоннах) на коефіцієнт використання його вантажо­підйомності Квик та на кількість поїздок n, здійснених автомобілем за зміну:

.

Оскільки оптимізація рішень в логістиці базується на врахуванні еконо­міч­них наслідків кожного варіанта рішення, то в транспортній логістиці необ­хід­но визначати також вартісні показники, зокремасобівартість автомобіль­них перевезень.

Собівартість автомобільних перевезень – грошовий вираз усіх затрат, пов’язаних із виробничо-господарською діяльністю автотранспортного підпри­єм­ства. В практиці аналізу розрізняють повну собівартість і собівартість, яка припадає на одиницю транспортної роботи (1 або 10 ткм).

Повна собівартість перевезень включає постійні витрати Впост, змінні витрати Взм, вартість вантажно-розвантажувальних робіт Взр і вартість дорожніх витрат Вдор:

Впов = Впост + Взм + Взр + Вдор.

Питання для самоперевірки:

Дата добавления: 2014-01-05