Інформація – функція самоврядної системи

Функціональна концепція інформації представлена двома різновидами: кібернетичною, яка стверджує, що інформація (інформаційні процеси) є у всіх самоврядних (технічних, біологічних, соціальних) системах, і антропоцентриською, яка вважає областю буття інформації людське суспільсво і людську свідомість.

Кібернетики, в свою чергу, досить виразно розподіляються на дві групи. Одну групу утворює практино мислячі фахівці, які, визначаючи інформацію як зміст сигналу або повідомлення, як позначення змісту, отриманого кібернетичної системою із зовнішнього світу, як вплив, якимй несе в собі слід якогось факту або події, по суті справи просто ототожнюють інформацію і сигнал, бо сигнал не може не мати значення, а інформація не може не мати матеріального носія. «Сигнальне» трактування інформаціїції цілком виправдовує себе в конкретних науках, особливо – в інформаційній техніці. «Сигнал» та «інформація» перетворюються в синоніми, і можна було б обійтися одним з них, як зробив, приміром, І.П.Павлов, який говорив про сигнальні,а не інформаційні системах.

Інша група складається з кібернетиків-філософів, схильних до «панінформістського» світогляду.

Представники цієї групи вбачають інформацію не тільки у формі вільному розповсюджуванні сигналів, але й у формі властивих матеріальним об'єктам структур (зв'язна, потенційна, апріорна, внутрішня інформація, інформація «у собі»). На відміну від вільної (актуальною) інформації, інформація «зв'язна» не здатна самостійно переходити на інші носії; саме вона є тим закодованим «щось», яке намагаються витягти «інформаційні гносеологи».

До речі, несумісність атрибутивної і функціональної концепції ясно проявляється, якщо співвіднести поняття «зв'язнаої інформації з формулюванням «інформація – відображенна різноманітність». «Зв'язна» інформація є щось інше, як різноманітність, властиве даному об'єкту. Тоді виходить: «інформація –відображений різновид інформації».

Функціонально-кібернетична хворіє тією ж недугою, що і концепції, розглянуті в пункті 7.1.2, тільки вона ототожнює інформацію не з відображення або організацією, а з сигналом або структурою. Власне інформація залишається настільки ж невизначенаною сутністю, що і раніше. Проте за допомогою одного невідомого робляться спроби пояснити інше невідоме і тим самим дозволити принципової важливості філософські проблеми, наприклад проблему життя.

Багато авторів вважають інформаційні процеси органічними якостями живих систем, що відрізняють їх від неживої природи, неодмінною субстанцією живої матерії, психіки, свідомості. «Специфіка життя пов’язана з наявністю інформації, за допомогою якої через особливого роду регуляцію забезпечується процес функціонування системи», «життя – це спосіб існування органічних систем, заснований на використанні внутрішньої інформації» і т.п. Інформація виступає в якості універсальної «життєвої сили», яка керує метаболічними процесами в живих істотах (існує ще термін «інформаційний метаболізм»), що організовує відображення середовища і адаптацію до неї, що забезпечує збереження і передачу спадкових ознак, формує популяцію, біоценози, біосферу в цілому, нарешті, визначальну біологічну еволюцію. Пояснення появи і еволюції життя як переходу від неінформаційних систем до інформаційних з подальшим розвитком останніх вселяло б довіру, якби підкріплювалося переконливим трактуванням інформації. Але цього немає. Автори інформаційних теорій життя характеризують її досить заплутано як «властивість матеріальних систем», «міру організації», «відтворити структуру», «існування явищ у невластивій їм природі матеріальної формі» і т.п. У результаті ці теорії перетворюються на «інформаційну» версію віталізму.

Антропоцентриські погляди звужують область існування інформації до меж людського суспільства. Існування інформації в живій, а тим більше – в неживій природі заперечується; інформація появилася в ході антропосоціогенезу і оперувати нею можуть лише соціалізовані особистості, які володіють мовою, свідомістю і самосвідомістю (звідси – «антропоцентричність» цих поглядів). Антропоцентризм притаманний буденній мови і конкретним соціально-комунікаційним дисциплінам (журналістика, педагогіка, бібліотековедення та ін.). По суті справи антропоцентриське трактування ототожнює поняття «інформація» і «соціальна інформація», бо ніякої іншої інформації, крім соціальної, не визнає.

У суспільних науках набула поширення дефініція В.Г.Афанасьєва: інформація «є знання, повідомлення, відомості про соціальну форму руху матерії і про всіх її інших формах в тій мірі, в якій вони використовуються суспільством, людиною, залучені в орбіту суспільного життя». «Знання, повідомлення, відомості...» не що інше як смисли; залучення в орбіту життя означає не що інше як рух їх в соціальному часі та просторі. Якщо зробити відповідні підстановки в дефініцію В.Г.Афанасьєвва, виявляється, що соціальна інформація – це рух смислів в соціальному часі та просторі, тобто соціальна комунікація. Цей висновок має принципове значення для метатеорії соціальної комунікаціі і ми до нього повернемося пізніше.

Дата добавления: 2014-01-05