Артикль (Article)

Вступ

Даний посібник з граматики англійської мови призначений для студентів педагогічного коледжу, а також для всіх бажаючих, хто вивчає англійську мову в інших навчальних закладах (але не на англійській філології, бо студенти-«англійці» все це знають) чи самостійно. Матеріал рекомендується для віку від 14-15 років і старші. У посібнику викладена базова граматика, знання якої є абсолютно достатнім для розмовного володіння англійською мовою та для читання нескладної літератури. Не має значення рівень володіння студентом англійською мовою – даний матеріал підходить як початківцям, так і тим, хто вже вчив англійську мову раніше. Однак бажано мати хоча б мінімальний запас слів, або вивчати слова паралельно з прочитанням цього посібника, щоб можна було, засвоюючи даний матеріал, вправлятися у побудові речень, виконувати вправи. Не має значення ціль вивчення мови – чи туризм, чи професія, чи робота за кордоном (в останніх двох випадках необхідне ще вивчення професійної термінології), чи екзамен (але не на англійській філології) – граматика для всіх однакова, відповідно посібник підійде усім. Він укладений українською мовою і містить необтяжені термінологією і науковим стилем роз’яснення базових граматичних правил, знання і вміння користуватися якими є цілком достатнім для грамотного володіння англійською мовою. Правила проілюстровані значною кількістю прикладів. В основу посібника покладена центральна ідея – все має бути роз’яснено і представлено максимально просто, наглядно, яскраво і без зайвих ускладнюючих теорій. А, як відомо, чим простіше, тим краще і ефективніше. Англійська граматика представлена такою простою, якою вона є насправді. Я не роблю з неї науку. Я її просто показую. Моя мета – досягнути того, щоб людина, прочитавши уважно і вдумливо пояснення, сказала: все зрозуміло, тепер я розумію англійську граматику, тепер я можу правильно будувати речення і грамотно говорити.

Незважаючи на зовнішню простоту, посібник містить роз’яснення всіх тих граматичних явищ, які необхідні для практичного володіння англійською мовою, кількість інформації є цілком достатньою. Якщо тут не розкрита якась тема, це означає, що ця тема не має суттєвого значення для практичного володіння мовою.

У своїй практиці я зустрічав немало студентів, у яких спостерігався т.з. «класичний» підхід до вивчення мови – правила, класика, все згідно з ортодоксальним підручником, і … неправильно! Чому ж так? Причина – засвоєні догми і правила, але нерозуміння філософії мови. Коли ви говорите чи пишете, у вас, як правило, нема багато часу, щоб думати над кожним словом і кожною конструкцією, треба вживати мову швидко і правильно. А швидко перебрати в уяві весь набір вивчених правил доступно комп’ютеру, але важко, практично нереально для людини. Крім того, часто бувають речення, у яких поєднуються 2, 3, 4 правила одночасно, які ще й можуть впливати одне на одне. І що ж робити? А суть в тому, що необхідно не так покладатися на догми з підручника чи репетиторського конспекта, як мати відчуття, розуміння філософії мови, здоровий глузд, а також запас ідей, доведений до автоматизму набір конструкцій для типових граматичних ситуацій. Це все досить швидко досягається за умови інтенсивної практики (щодня чи майже щодня) і в комплексі з володінням базовими правилами дає достатньо грамотну будову речень.

Розділ 1

Філософія англійської мови

Філософія… Яка ж тут філософія? На перший погляд, так можна подумати. Насправді під філософією мови розуміється принцип будови мови, ключові алгоритми функціонування, знаючи які, можна засвоювати мовні явища на лету, підхоплювати їх у ситуаціях практичного мовлення, навіть не розуміючи, чому воно так, але твердо відчуваючи, що так правильно.

Це явище часто спостерігають на собі філологи, коли, знаючи, наприклад, англійську мову, починають вивчати німецьку, чи французьку. Або українець, який засвоює польську мову, відчуває, з якою легкістю це йому дається, як він впізнає щось, що йому звідкись добре знайоме, відчуває інтуїтивно якусь структуру, яку ніби давно знає. Те саме можна сказати про музиканта, який добре володіє своїм інструментом. Можу вас запевнити – він зможе зіграти практично на будь-якому інструменті, достатньо 15-20 хвилин вправляння. Звичайно, це не буде майстерна гра, але більш-менш нормально воно буде звучати. Бо музика, ноти, принцип гри – все те саме. Ну а кнопки інакші – ну що ж, до цього швидко звикається. Такі приклади знаходяться у великій кількості. Можна привести і приклад, з яким знайомі практично всі читачі: користування мобільним телефоном. Ви, допустимо, маєте Nokia, і вмієте користуватися типовим її інтерфейсом. Наскільки швидко ви зорієнтуєтесь, якщо вам в руки потрапить Samsung, або Sony Ericsson, або LG? Не сумніваюсь – ви будете впевнено користуватись новим телефоном вже через 5 хвилин, навіть якщо там інакший інтерфейс, бо принцип роботи аналогічний і вам інтуїтивно зрозумілий, тому ви швидко призвичаюєтесь. То чому ж не можна так само швидко призвичаїтися до мови? Скажете, що це тому, що ви вже вмієте користуватися одним телефоном, а от мови не знаєте, щоб так само... Та ні, знаєте ви як мінімум одну мову – свою рідну! Отже, по аналогії, можете вивчити і інші мови.

Таким чином я стверджую: мова – це не предмет, це не дисципліна! Мова – це ЗАСІБ СПІЛКУВАННЯ!!! Абсолютна більшість людей вчать мову з метою говорити нею і розуміти її, але аж ніяк не з метою знати правила, термінологію і вміти складати прості заїжджені речення. Але коли одержують кінцевий результат, то часто виявляється, що вийшов якраз другий варіант. А вся справа в тому, що Ви ніколи не вивчите мову, поки будете підходити до неї і вважати її навчальним предметом (дисципліною). Ви завчите багато інформації ПРО мову, її будову, структуру, набір слів, навіть почнете трохи орієнтуватися в методиці її вивчення, будете здатними говорити і розуміти прості речення в знайомих ситуаціях, але реально, природньо, спонтанно говорити не зможете. Якщо ж ви будете розглядати мову як засіб спілкування, ви, можливо, будете мало що знати про мову, але зможете нею говорити спонтанно у будь-якій ситуації, тобто ціль існування мови буде досягнута. І саме таку практичну ціль – говорити і розуміти – я ставлю перед собою чи перед студентами, ту саму ціль переслідує і написання даного посібника.

Можу вас запевнити ще в одному: англійська мова (як і багато інших мов) значно простіша, ніж може здаватися тому, хто її не знає. Хтось може подумати: «Я її так не вивчу, то не може бути так просто, там якісь тонкощі пропустяться»… Але ж і ви не філологи-«англійці», і вам тонкощі не потрібні. Те, що пропуститься, не має суттєвого значення для володіння мовою на розмовному рівні, до того ж практичним шляхом ви оволодієте мовою значно природніше, швидше і легше, ніж класичним шляхом. Але запам’ятайте важливу умову: щоб був швидкий результат – займатись мовою треба інтенсивно і регулярно!

У зв’язку з вищесказаним напрошується питання: чому ситуація залишається такою, як є.

Можливо, корінь проблеми лежить у постановці мети, у ставленні до задачі вивчити мову. Можливо, це комплекс, набутий під час шкільного навчання, коли іноземна мова сприймалася як предмет, як дисципліна, і, як наслідок, вона продовжує так сприйматися у ВУЗі. Такі випадки все ще часті і на сьогоднішній день. Багато студентів вчать теорію за підручниками і в результаті мовою реально не володіють.

Інша проблема однозначно в мотивації до вивчення мови. Поки людина не захоче сама, ніхто і нічого не змусить її вивчити мову в повноцінному сенсі слова.

Ну що ж, перейдемо тепер власне до філософії (хоча і вищесказане теж філософія). Що варто знати українцю, який не є філологом, і хоче вивчити англійську мову – виділимо ключові тези і опишемо їх за допомогою порівняння і аналогій з українською мовою. Твердо запам’ятайте ці 7 правил:

1. Порядок слів. В українській та англійській мовах слова (частини мови), фрази, члени речення в своїй більшості аналогічні, але відрізняється принцип порядку слів – в англійській мові порядок слів у розповідному реченні в нормі прямий: підмет-присудок-додаток-обставина. Цей порядок зберігається незалежно від того, чи речення просте, чи складне, головне, чи підрядне.

2. Формули. Англійська мова аналітична, відповідно всі граматичні конструкції вписуються у стандартні формули. Речення будуються за формулами завдяки сталому порядку слів. Формул багато, але вони аналогічні, побудовані за типовими принципами. Достатньо пам’ятати формули чи хоча би принцип для правильності побудови речень.

3. Мінімум закінчень. В англійській мові закінчення у словах з’являються лише в декількох визначених випадках (множина іменників – закінчення s, минулий час дієслова – закінчення ed, ступені порівняння прикметників – er, est, дієприкметник – ing, ed). Ніяких відмінкових, родових чи особових закінчень (за винятком закінчення s в 3 особі однини Present Indefinite та особових займенників) нема ні в яких частинах мови.

Для прикладу, я не раз стикався з фактом, що студенти знають, як буде англійською той, ці і т.п., але в декого починається ступор, коли треба сказати того, цих, цими і т.п. Причина ступору – незнання цього правила. Насправді відмінок не має значення, і той-того-тим-тому в англійській мові буде виражено одним і тим самим займенником that без всяких змін і відмінювань. Буває і зворотня ситуація: студентці попалося слово ask ed, і вона сказала, що не може знайти його в словнику, і тому не знає, що воно означає. Очевидно, що вона забула, що ed – це просто закінчення дієслова у минулому часі, і в словнику слід шукати це саме слово, але без закінчення – ask.

4. Одне заперечення. В англійській мові неможлива наявність двох чи більше заперечень в межах одного простого заперечного речення. Наприклад, українське речення – він нічогоне розповів – містить 2 заперечення – нічого і не розповів. В англійському реченні мусить бути тільки одне заперечення, тому воно може звучати або He didn’t tell anything (він не розповів що-небудь), або he told nothing (він розповів нічого). Цього правила слід завжди дотримуватися.

5. 2 майбутні дії в складнопідрядному реченні. В англійській мові є загальний принцип: у складнопідрядних реченнях, в яких обидві частини речення – і головна, і підрядна, виражають майбутню дію, головне речення вживається в одному з майбутніх часів (час вибирається залежно від змісту речення – Indefinite, Continuous, Perfect), а підрядне – в одному з теперішніх.

6. Питання і заперечення - допоміжні дієслова. Питальна і заперечна форма утворюється в більшості випадків за допомогою допоміжних дієслів, які ставляться для питання перед підметом, а для заперечення разом з часткою not після підмета. Які саме це будуть допоміжні дієслова – визначається формулами залежно від часу, в якому вжито речення. У багатьох формулах вже в розповідній формі міститься допоміжне дієслово (Continuous, Perfect, Future Indefinite), яке розташовується після підмета.

Якщо присудок виражений словом, яке для питальної-заперечної форми не потребує вживання допоміжних дієслів (модальні дієслова, дієслово be), то це слово функціонує аналогічно допоміжному дієслову – для питальної форми воно ставиться перед підметом, а для заперечення разом з часткою not після підмета. Важлива деталь – якщо розповідне речення містить більш ніж 1 допоміжне дієслово, то питальна і заперечна форми будуть утворюватись тільки тим допоміжним дієсловом, яке стоїть першим по рахунку.

7. Гнучкість в мисленні. Не можна бути прив’язаним догматично до норм побудови речень в рідній мові. Деякі цілком правильні і грамотні англійські структури при буквальному дослівному перекладі на українську будуть звучати безглуздо і смішно, тому для багатьох студентів одним з головних завдань є здатність переключитися в іншу систему координат, і під час розмови англійською прийняти англійські структури як нормальні, якими би безглуздими вони не здавались за умови буквального їх перекладу на українську мову. Просто треба зрозуміти, що англійці передають особливості дії, вираженої в реченні, через неприродні для нас конструкції речень і прийменники, а ми передаємо особливості дії через неприродній для них порядок слів і закінчення. Англійці не винні, просто так склалося історично, так у них мова влаштована.

На мій погляд, вивчення мови, і зокрема граматики, слід починати з усвідомлення цих фундаментальних правил. Це маяк, компас і карта, за їх допомогою завжди можна визначити правильний напрямок і уникнути грубих помилок. Для того, хто зрозумів філософію мови, засвоєння решти граматики – справа техніки. І зараз ми якраз до тої техніки переходимо.

Розділ 2

Службові частини мови

(auxiliary, functional parts of speech)

До службових частин мови в англійській мові слід віднести прийменники, артиклі, сполучники.

Прийменник (Preposition):

Прийменників в англійській мові не так вже й багато, в чіткі правила їх вживання не вкладається, тому рекомендується просто запам’ятати їх усі.

Основні значення

In – в (всередині)

On – на (поверхні)

At – біля

To – до (в напрямку)

Into – в (проникнення всередину)

Out – з (рух зсередини назовні)

Near – біля

From – від, з (рух від чогось чи когось у фізичному чи часовому сенсі)

Under / below – під

Over / above – над

Up / down – вгору / вниз

Behind – за, позаду

Between – між

In front of – перед, навпроти

Around – навколо

Through – крізь, через

Across – через (перетинати якусь площу, смугу, наприклад переходити дорогу)

Away – геть, далеко

Off – з (виражає зміщення, усунення, видалення чогось чи когось з певної поверхні,

або місця. Go off the road – з’їхати з дороги. Найчастіше вживається

у складі фразового дієслова)

Of – допомагає виразити відношення, характерні для родового відмінка. The door of

my house двері (чого?) мого будинку, one of my friends – один з (кого?) моїх друзів

By – повз; біля; також допомагає виразити відношення, характерні для орудного відмінка, якщо дія виконується живою істотою.

(Ким?) – by me - мною, також може означати до (певного моменту), біля, поряд

Before – перед (в сенсі часової послідовності)

After – після

Till – до (до певного терміну, моменту)

Until – до, поки не

Unless – якщо не

About – про; приблизно

With – з (з кимось або чимось)

Without – без

For – для; протягом, за (щось).

Це основні значення прийменників, однак вони можуть мати і інше значення, якщо вживаються в певних сталих ситуаціях, у сталих зв’язках з певними словами, а також коли формують фразові дієслова. Також часто буває так, що в силу відмінностей між українською та англійською мовами при перекладі прийменник, який був присутній, зникає в перекладеному варіанті, або навпаки з’являється. Такі моменти не піддаються ніякому узагальнюючому правилу, тому єдиний спосіб оволодіти прийменниками – вивчити їх напам’ять, і запам’ятовувати якомога більше сталих ситуацій вживання прийменників та якомога більше фразових дієслів.

Основні сталі випадки вживання прийменників у комбінації з іншими словами:

In вживається з місяцями, роками, століттями – in September, in 1985, in the 20^th century – у вересні, в 1985 році, в 20 столітті.

in time – вчасно (в потрібний момент)

in advance – заздалегідь

in (a day) – через (день)

in order to – для того щоб

in English – англійською мовою

On вживається з днями, датами, які виражають день – on Monday – в понеділок, on the 25^th of November – 25-го листопада. Також часто при самостійному вживанні може означати «включено» (так само як прийменник off може означати «виключено»).

On time – вчасно (на конкретну годину)

On foot - пішки

on the spot – спонтанно

At вживається з часом (годиною) – at 5 o’clock, з навчальним закладом, якщо мова про те, що ви в ньому вчитеся, а не про те, що перебуваєте в приміщенні фізично – at school, at the college.

At work – на роботі

At home – вдома

At daytime – в денний час

At night – вночі

At last – нарешті

At least – принаймні

Laugh at – сміятися з

Shout at – кричати на

Показовий випадок: в українській мові у трьох словосполученнях один і той же прийменник, а в англійській мові у тих самих словосполученнях три різні прийменники, і прямого перекладу прийменника на – on серед них нема. Запам’ятайте ці словосполучення.

Йти на лекцію – go to the lecture

Бути на лекції – be at the lecture

Запізнитись на лекцію – be late for the lecture

Яскравий приклад? Тому перед тим, як перекладати прийменник на англійську мову дослівно, задумайтесь, чи не являється даний випадок сталою ситуацією.

By вживається з усіма видами транспорту (by bus – автобусом, by train – поїздом)

With вживається для вираження оперування якимсь інструментом (неістотою): write with a pen –писати ручкою, dig with a spade – копати лопатою.

Також be angry with somebody – бути злим на когось.

To ще раз нагадую, що цей прийменник виражає напрямок руху до чогось, тому його слід вживати у відповідних ситуаціях: go to Kyiv, go to school (їхати до Києва, йти до школи) і т.п. Нагадую тому, що багато студентів допускають помилку – грубу кальку-русизм, вживаючи в аналогічних словосполученнях in замість to.

Слово arrive у значенні «прибувати до» може вживатися з двома прийменниками:

Arrive at – прибувати до всього, що менше від міста (населеного пункту) – вокзал, станція, офіс і т.п.

Arrive in – прибувати до міста (населеного пункту), і всього, що більше від міста – країну, континент і т.п.

Слово listen у значенні «слухати щось» вживається з прийменником to, хоча в українській мові аналогічний прийменник відсутній: listen to the radio – слухати радіо.

Є цілий ряд слів, які в англійській мові вживаються без супроводжуючого прийменника, а в українській мові прийменник присутній. Ось основні з них:

Home – (в значенні «додому»). Go home – йти додому.

Enter – заходити в (середину), поступати (в навчальний заклад): enter the college – поступити в коледж, enter the hall – зайти в зал.

Play – грати в ігри, в т.ч. спортивні, грати на музичному інструменті. Play the piano – грати на піаніно, play football – грати в футбол. Зверніть увагу, що якщо грати на музичному інструменті, то перед назвою інструмента потрібен артикль the.

Climb – лізти на щось. Climb the tree – лізти на дерево.

Approach – наближатись до чогось. Аapproach the shore – наближатись до берега.

Звісно, це лише основні, а далеко не всі комбінації слів і прийменників, але показати їх всі – це завдання окремого посібника.

Найчастіше вживані фразові дієслова (phrasal verbs):

Нагадаю, що фразове дієслово – це дієслово в зв’язці з прийменником, і ця зв’язка має значення, яке може не мати нічого спільного з значенням окремо взятого того самого дієслова, чи прийменника. Це не повинно лякати, фразові дієслова треба просто запам’ятовувати, бо іншого виходу нема, ніяке правило не регулює утворення фразових дієслів.

Ось декілька часто вживаних фразових дієслів:

Look – дивитися. Тепер додаємо до нього прийменники, і виходять фразові дієслова. Не будемо приводити буквальний переклад, при бажанні читач може побавитися сам, і порівняти буквальний дослівний переклад з справжнім правильним перекладом.

Look at – дивитися на

Look for – шукати

Look after – доглядати за

Look forward – чекати з нетерпінням

Look up – шукати (слово в словнику); дивитись з повагою на

Look out – обережно!; виглядати з

Look through – проглядати, листати

Take off – знімати (елемент одягу); злітати (про літак)

Take after – вдатися в (успадкувати риси когось з родичів)

Take (smb) for (smb) – прийняти когось за когось

Put on – одягати (елемент одягу)

Put down – записувати; висадити (пасажирів)

Put off – відкладати (на пізніше)

Turn on – включити

Turn off – виключити

Turn up – з’явитися, виявитися

Turn down – відкидати (пропозицію); стишувати (звук)

Come up – підходити, наближатись; підніматись з нижчої позиції на вищу

Come in – заходити

Come across – наштовхнутись на

Come back – повернутись

Come down – заспокоїтись

Get up – встати (прокинутись)

Get off – зійти (з транспорту на зупинці); відправлятись (в дорогу)

Get out – виходити, забиратися

Get over – пережити; подолати

Get on – сісти (на транспорт)

Go on – продовжувати

Go back – повертатись

Give up – здатися

Give in – поступитись (чиїмсь вимогам)

Make out – розібрати(сь) (щось заплутане)

Make up – складати, придумувати; фарбуватись косметикою

Find out – з’ясувати

І ще примітка: часто у реченнях з фразовим дієсловом наявний додаток, і він в багатьох випадках ставиться між дієсловом і прийменником, в результаті виходить відокремлюваний прийменник: I want to find it out; They put the sentence down і т.п..

Артикль – це незвична для нас частина мови, тому що вона не має аналога в нашій мові. Всього є 2 артиклі – неозначений а, і означений the. Артикль а перед голосними звуками буде мати форму an, щоб не було збігу голосних. Це жодним чином не змінює його суть та значення. Артикль the перед голосними не змінюється, але буде вимовлятися з останнім звуком [ і ] замість [ е ]. Ставиться артикль перед іменниками, або перед прикметником(ами), що передують іменнику. Є багато визначених випадків, коли ніякий артикль перед іменником не ставиться. Отже, є три ситуації: а, the, і без артикля.

Для чого потрібен артикль? Ніякого самостійного значення він не має і ніяк не перекладається. За його допомогою виражається, чи мова йде про конкретний предмет, екземпляр, саме цей, а не інакший, чи про будь-який, однин з багатьох йому подібних предметів. Тому і називається означений та неозначений артиклі. В українській мові ми це виражаємо через порядок слів, та за допомогою інтонацій, або взагалі ніяк.

Чи обов’язково його вживати? У багатьох випадках зміст буде, звичайно, зрозумілим і без потрібного в тому місці артикля, хоча іноді його відсутність (або неправильний артикль) може круто змінити зміст речення (зміниться ставлення до предмета – конкретно цей екземпляр, чи будь-який екземпляр даного виду). Тому слід все ж думати і бути обережним.

Сфера вживання артиклів:

а (an) – неозначений артикль, колись давно мав значення «один». Вживається тільки перед злічуваними іменниками (тобто перед такими іменниками, як вода, пісок, цукор та їм подібними артикль а вживатися не може) і тільки в однині, коли цей іменник виражає предмет, який є одним з багатьох подібних йому і не є виділеним, особливим для того, хто говорить. Наприклад: This is a pen – просто ручка, як предмет, яким можна писати, з конкретно цією ручкою нічого не пов’язано, тому, хто говорить, не важливо, чи це ця конкретна ручка, чи будь-яка інша, яка здатна писати. He gave me a big apple – артикль стоїть перед прикметником, який передує іменнику, що ніяк не міняє суті вживання і значення артикля. Тут також він дав мені просто яблуко, яке можна з’їсти, мені не важливо, чи це саме це яблуко, чи будь-яке інше аналогічне.

артикль відсутній – перед іменником у множині, якщо в цьому ж реченні перед цим же іменником, вжитим в однині, мав би стояти артикль а(an). Наприклад: He gave me apples. Перед яблуками (іменник в множині) артикль відсутній, оскільки якщо уявити собі яблука в однині в цьому ж реченні, то перед словом яблуко треба було б поставити артикль а, згідно з тим, як було роз’яснено у попередньому абзаці – He gave me an apple.

Крім того, артикль відсутній перед іменниками, які говорять про предмет не як про штуку чи екземпляр, а в цілому як вид, тип. Наприклад: Sand is yellow. Sugar is white. Тобто цукор чи пісок тут мається на увазі в принципі, в цілому як речовина, а не конкретний оцей пісок, який під ногами, чи саме цей цукор в коробці.

Також артикль відсутній перед іменами, прізвищами, кличками, назвами вулиць, площ, парків, міст, країн (прості назви), континентів, островів, гірських вершин (назва конкретної гори).

the – означений артикль, не має обмежень у вживанні, може вживатись перед будь-яким іменником (за винятком описаних у попередньому абзаці), якщо даний іменник виражає конкретний предмет, поняття, дію чи явище, про який/яке вже говорилося раніше, тобто мова йде саме про цей екземпляр, а не будь-який аналогічний предмет даного типу. Конкретність предмета може виражатися як попереднім контекстом, так і підрядним уточнюючим реченням.

Наприклад: He gave me an apple. I took the apple from him. У даному випадку ми в першому реченні прочитали, що він дав мені якесь яблуко. Природно, що там був вжитий артикль а. А в наступному реченні ми продовжуємо говорити про те саме яблуко, яке він дав, отже це яблуко вже є конкретним екземпляром, бо про нього було сказано у попередньому реченні. Я взяв у нього саме це яблуко, а не будь-яке йому подібне. Тому в другому реченні однозначно має бути вжитий артикль the.

Інший приклад: I will show him the shirt which I bought yesterday. Чому тут потрібно вжити артикль the? Тому що підрядна частина речення – which I bought yesterday – уточнює, яку саме сорочку я йому покажу. Не будь-яку, а саме ту, яку я купив вчора.

Для вживання артикля the, в принципі, необов’язково, щоб про предмет попередньо говорилося прямим текстом, конкретність предмета може матися на увазі, витікати з логіки ситуації та змісту сказаного. Наприклад, якщо ви тримаєте в руках сорочку і кажете, що покажете йому сорочку, то само собою, що ви маєте на увазі саме ту сорочку, яка у вас в руках, і треба вжити артикль the. I willshow him the shirt. Якщо ж ви все ж таки вживете тут артикль а, то речення теж буде граматично коректним, але його значення буде іншим – зрозуміють, що ви йому покажете не цю конкретно сорочку, а яку-небудь сорочку в принципі.

Крім того, артикль the вживається у ряді особливих випадків:

- перед найвищим ступенем порівняння прикметників (тобто перед словами типу найбільший, найкращий, найдорожчий і т.п., навіть якщо після них не стоїть іменник. The biggest, the most beautiful, the longest.

- Перед порядковими числівниками: the fourth, the 15th, the first, і т.п..

- перед іменниками, які виражають предмети, які є єдиними в своєму роді: the president, the father (в останньому прикладі, як правило, вживається не артикль, а присвійний займенник – мій, твій, наш і т.п.)

- часто артикль the ставиться перед підметом, якщо тільки підмет не відноситься до тих іменників, перед якими артиклі не ставляться, але це не завжди так. Іноді буває підмет з артиклем а, коли треба виразити, що він є не конкретним, а виражає предмет, який є одним з багатьох йому подібних.

- перед прізвищами, вжитими у множині – The Ivanovs went to the sea – Іванови (все сімейство) поїхали на море.

- Перед назвами театрів, бібліотек, організацій, навчальних закладів, політичних партій: the Government, the Democratic party, the City Council, the National Library.

- Перед назвами географічних водних об’єктів (назви океанів, морів, річок і т.д.) – the Black Sea, the Pacific Ocean. Якщо перед назвою озера є слово lake, артикля не буде.

- Перед назвами гір (але не вершин): the Carpathians, the Alps.

- Перед складними назвами країн: the USA, the United Kingdom, також the Netherlands, і деякі назви міст, наприклад the Athens.

- Перед назвами груп островів.

Слід також згадати про деякі сталі ситуації вживання артиклів, у яких артикль входить в цілісне словосполучення і може не повністю відповідати своєму основному значенню. Наприклад:

таке дуже часто буває при вираженні обставини місця. Візьмемо речення, яке у нас вже було – The Ivanovs went to the sea. Чому тут стоїть артикль the перед морем? Бо to the sea – це сталий спосіб вираження обставини місця. Інші приклади: Yesterday he went to the shop. He works in the garden. To the shop, in the garden – тут зовсім не обов’язково магазин чи сад є конкретними, просто таким чином дуже часто виражають обставину місця, і вживання артикля the у таких словосполученнях є сталим явищем, хоча у випадку з магазином можна вжити і артикль а.

Приклади з сталим вживанням артиклів: for a while, in a way, at a time, at the beginning, on the right/left, in the morning/afternoon/evening, та багато інших, в тому числі такі, у яких артикль відсутній. Наприклад at night, at home, for fun та багато інших. Їх просто треба запам’ятовувати, бо жодним правилом такі випадки не узагальнюються.

Дата добавления: 2014-01-05