Пасивний стан

Давайте зразу запам’ятаємо, що пасивний стан – це НЕ ЧАС! Це стан, при якому підмет є НЕ суб’єктом, а об’єктом дії. Тобто підмет в реченні є, але він не виконує ту дію, яка виражена присудком, а хтось інший виконує цю дію над підметом. Відповідно, пасивний стан може бути вжитий майже з усіма вже відомими часами, або іншими словами, майже всі часи (крім Future Continuous i Perfect Continuous), можуть вживатися як в активному стані, так і в пасивному стані. Ви можете кликати, і бути покликаними, виганяти, і бути вигнаними – граматичний час від цього не міняється, а міняється стан. В англійській мові у значно більшій кількості випадків, ніж в українській мові, можна утворити з активного речення пасивне. Пасивний стан є часто і широко вживаним явищем.

Приклади пасивного стану: Цей велосипед (є, був) відремонтований. Очевидно, що він сам себе не ремонтував, хтось інший його відремонтував, тому це явище і називається пасивний стан, бо хтось інший виконав над ним дію. Але підметом є слово велосипед, присудком – дієслівна зв’язка є (був) відремонтований (хоча слово є в українській мові в теперішньому часі, як правило, не вживається у подібних конструкціях, але воно завжди мається на увазі). Це саме речення в активному стані – Він відремонтував цей велосипед

Тобто, пасивна конструкція завжди буде мати вигляд типу

хто/що є (був, буде) зроблено.

Часто нашій людині може бути чужа і незрозуміла їхня цілком природня пасивна конструкція типу він був сказаний, вона буде дана (зрозумілим для нас формулюванням буде йому сказали, їй дадуть – ми так говоримо, без підмета, але для англійців так неприйнятно, там має бути підмет і присудок), або навіть він є будучий казаний (по нашому йому говорять), вона має буття дана (по нашому їй дали) – тут просто різні типи дії і різні часи. Водночас ми цілком природно сприймаємо конструкцію типу вправа була написана, бо так можна і в українській мові казати. А насправді між фразами він був сказаний, і вправа була написана жодної різниці нема – для англомовної людини це абсолютно ідентичні за структурою речення. Для того, хто зрозуміє цей важливий і водночас простий момент, увесь пасивний стан стане зрозумілим, або навіть примітивно простим. І цю простоту ніяк не ускладнює те, що речення може бути складнопідрядним, пасивна конструкція може бути у складі якоїсь іншої структури – конструкція залишається стабільною:

хто/що є (був, буде) зроблено.

Очевидно, що для правильного утворення речень потрібно знати формули. То як же утворюється пасивний стан? Принцип дуже простий: за допомогою дієслова to be у відповідній формі. Речення у пасивному стані не відрізняється вжитим часом від речення в активному стані, основна відмінність – поява у пасивному стані дієслова be у відповідній формі перед присудком, а також те, що присудок буде у формі participle 2 (тобто дієприкметник пасивного стану, який, як відомо, утворюється шляхом додавання закінчення ed до правильного дієслова, або використання третьої форми з таблички неправильних дієслів).

Якщо уважно приглянутись, то стає очевидним, що при утворенні різних часів в пасивній конструкції змінюється тільки дієслово be. Всі інші елементи (хто/що і зроблено) залишаються незмінними.

Хто/що є зроблено

(був, буде, та ін.)

З наступного малюнка у вигляді ялинки можна побачити, які форми (чи маски) може мати це дієслово be при утворенні різних часів. Також ця схема яскраво показує, що змінною частиною пасивної конструкції є тільки дієслово be, а підмет і присудок залишаються незмінними, поки незмінним є зміст речення.

Схема «ялинка»

The exercise written

Present indefinite is The exercise is written.

am/are Вправа написана

Past Indefinite was/were The exercise was written.

Вправа була написана

Future Indefinite will be The exercise will be written.

Вправа буде написана

Present Perfect have/has been The exercise has been written.

Вправа написана

Past Perfect had been The exercise had been written by 6 p.m.

Вправа була написана до 6 год.

Future Perfect will have been The exercise will have been written by 6 p.m.

Вправа буде написана до 6 год.

Present Continuous am / is / are being The exercise is being written now.

Вправу пишуть зараз (вправа пишеться зараз)

Past Continuous was / were being The exercise was being written at 6 p.m.

Вправу писали в 6 год (вправа писалася в 6 год)

Правильний переклад вищенаведених українських речень згідно з вказаними формулами:

Цей велосипед (є, був) відремонтований – This bicycle is (was) repair ed.

Він був сказаний (йому сказали) – He was sa id.

Вона буде дана (їй дадуть) – She will be give n.

Вправа була написана (вправу написали) – The exercise was writ ten.

Вона має буття дана (їй дали) – She has been give n

Він є будучий казаний (йому говорять) – He is being sa id.

У всіх прикладах червоним кольором виділене дієслово be, тобто, його різні форми, за допомогою яких утворений пасивний стан у всіх цих реченнях. Ми бачимо, як воно міняється в залежності від вжитого часу, і як залишається незмінною вся решта структура – підмет, і присудок в 3 формі.

Щоб утворити питальну і заперечну форми, використовується те ж саме дієслово be. Підмет і присудок ніяк не задіюються. Тепер запам’ятовуємо простий принцип: якщо допоміжне дієслово be має просту форму (is, am, are, was, were), то для утворення питальної форми воно перескакує з свого місця наперед, і ставиться перед підметом. Для утворення заперечної воно повертається назад, ставиться між підметом і присудком, як і в розповідній формі, і до нього (зразу після нього) додається частка not. Наприклад:

This article was published yesterday.

Was this article published yesterday?

This article was not published yesterday.

Якщо допоміжне дієслово be має складну форму, тобто складається з декількох слів (will be, will have been, is/was being, have/has/had been), то для утворення питальної форми на позицію перед підметом перескакує завжди тільки перше з тих кількох слів. Решта залишаються на своїх місцях. При утворенні заперечної це перше слово стоїть після підмета, як і в розповідній формі, і до нього (зразу після нього) додається частка not. Наприклад:

This article will have been written by 5 o’clock.

Will this article have been written by 5 o’clock?

This article will not have been written by 5 o’clock.

Часом в домашніх чи контрольних роботах буває завдання, в якому треба перетворити речення, дане в активному стані, в речення в пасивному стані (активний стан в пасивний стан). Як це зробити? Дуже легко і просто. Треба здійснити 2 дії:

1. поміняти місцями підмет і додаток. То слово, яке було підметом – стає додатком, а то, яке було додатком – стає підметом.

2. зберігаючи час вихідного (даного) речення, ввести дієслово be у відповідній формі (згідно з вищенаведеними формулами) перед присудком.

Наприклад: Він написав книжку – He wrote a book. Речення вжито у Past Indefinite. He – підмет, book – додаток. Тепер перетворюємо – підмет he стає додатком (змінюється відмінок – him, оскільки ним – орудний відмінок, а займенники в англ.. мові мають відмінки), а додаток book підметом: книжка була написана ним – з’явилося дієслово «була», а також дієслово «писати» вжите у формі пасивного дієприкметника. Дивимось в «ялинку», як має виглядати дієслово be в Past Indefinite. Англійську версію робимо згідно з формулами: The book was written by him.

Це простий приклад, але насправді будь-яке речення так само просто і легко можна перетворити, бо ми знаємо 2 основні дії, які треба здійснити з реченням, а також форми (маски, варіанти) дієслова be для кожного часу, які виразно відображені у схемі «ялинка».

Розділ 7

Безособові речення. Інфінітивні комплекси.

Безособові речення – це речення, в яких не вказано, хто здійснює дію, нема дійової особи. Тобто, по суті, речення без підмета. Нескладно придумати велику кількість безособових речень в українській мові, оскільки відсутність підмета абсолютно не є проблемою для нас. Наприклад: сьогодні холодно; в осінньому лісі було дуже гарно; кажуть, що буде цікаво; сюди не можна йти; цей фільм варто подивитись, і т.д.

А от в англійській мові без підмета можуть бути тільки наказові речення, а всі решта типи речень обов’язково повинні мати підмет і присудок. В результаті виникає питання: а що робити, якщо речення безособове? Англійці виходять з цієї ситуації банально просто: якщо треба підмет, значить, поставимо. І ставлять (тобто вводять підмет – займенник, який по змісту найближче підходить для конкретного речення). Є декілька займенників, які найчастіше використовуються для таких цілей: it, they, one, you. Наприклад: Холодно сьогодні – в українському реченні нема підмета. В англійському він мусить бути, тому вводиться займенник it: It is cold today. В результаті маємо підмет і присудок (it, is), і речення граматично коректне. Дослівно виходить «воно є холодно сьогодні».

Приклади з іншими займенниками:

Кажуть, що буде цікаво – They say it will be interesting. (дослівно: вони кажуть, що воно буде цікаво.)

Сюди не можна йти – One may not come here. (дослівно: один не може йти сюди). Можливо також You may not come here, якщо це речення є звертанням до когось.

Якщо не зробити д/з, він розізлиться. – If you don’t do hometask, he will get angry. (дослівно: якщо ви не зробите д/з, він розізлиться).

Питальна і заперечна форми утворюються стандартно за формулами, залежно від часу, в якому вжите речення.

І ще треба згадати про інфінітивні комплекси. Їх є два: Complex Object, і Complex Subject.

Complex Object (об’єктний інфінітивний комплекс) – спеціальна конструкція, яка може в цілях спрощення заміняти собою підрядне речення, але не будь-яке, а тільки двох видів:

1. яке в українському варіанті з’єднане з головним реченням сполучником як, якщо присудком головного речення є слова see (бачити), hear (чути), та сполучниками як, що, якщо присудком головного речення є дієслово feel (відчувати).

(приклади: Я бачив, як вона вийшла. Він відчув, що той чоловік за ним слідкує).

2. в українському варіанті з’єднанесполучниками що, щоб, при цьому присудком головного речення виступають переважно слова want, like, know, think, expect, а також іноді ряд інших аналогічних дієслів, а також багато слів, з якими і в українській мові можлива ця конструкція - tell, say, offer і т.п.

(приклади: Я хочу, щоб ви прийшли завтра. Він знав, що я люблю читати книжки).

Спосіб утворення:

Буквально англійське речення буде мати структуру типу

я хочу тобі (тебе) бути відповідальним. (Правильно сформульоване українське речення – я хочу, щоб ти був відповідальний).

Вона бачила його (йому) заходити в будинок. (Вона бачила, як він заходив в будинок).

Тобто підмет, присудок, додаток, в ролі якого виступає іменник, або займенник в об’єктному відмінку, інфінітив дієслова, інші другорядні члени речення.

Важливо знати: якщо ми маємо справу з реченням першого типу, у якому присудок головного речення виражений словами see, hear, feel), то інфінітив дієслова буде вжитий без частки to.

Приклад: Вона бачила, як він зайшов в будинок. Присудком головного речення виступає дієслово бачити, це означає, що інфінітив дієслова заходити буде вжитий без to:

She saw him enter the house.

По суті, це та сама структура, як і, наприклад, в реченні вона сказала йому заходити

в будинок. Порівняйте 2 наступні речення – вони абсолютно аналогічні:

Вона хотіла йому заходити (щоб він зайшов) в будинок – She wanted him to enter the house.

Вона сказала йому заходити в будинок – She told him to enter the house.

В англійській мові ці обидва речення побудовані цілком аналогічним і коректним способом, а в українській мові перше речення звучить неприродно і є граматично некоректним просто тому, що далеко не всі дієслова нашої мови можуть вживатися таким чином, оскільки вимагають після себе певного відмінка.

Якщо в підрядному реченні є доконана дія, то замість простого інфінітива буде вжитий перфектний інфінітив.

Наприклад: Я знаю, що він вже це зробив – I know him to have done it already.

Complex Subject (суб’єктний інфінітивний комплекс) – спеціальна конструкція, яка в

цілях спрощення може у складнопідрядному реченні заміняти собою головне безособове речення, яке з’єднане з підрядним сполучником що.

Приклад українського речення, яке при перекладі на англійську мову може містити Complex Subject:

Кажуть, що він знає 10 мов

Відомо, що концерт скасований.

Для перекладу на англійську мову речень такого типу треба здійснити наступні дії:

1. підмет підрядного речення стає підметом в новоутвореному простому реченні.

2. дієслово, яке було головним безособовим реченням, ставиться після новоутвореного підмета у пасивній формі, тобто у формі Participle 2 (закінчення ed, або 3 форма з таблички) в зв’язці з дієсловом be перед ним у відповідній формі.

3. присудок підрядного речення вживається в інфінітиві.

В результаті речення має дослівно наступну структуру:

Він є сказаний знати 10 мов.

Концерт є відомий бути скасованим.

Українською мовою це звучить погано, і є граматично некоректним, але англійською

мовою так буде правильно.

Кажуть, що він знає 10 мов – He is said to know 10 languages.

Відомо, що концерт скасований – The concert is known to be cancelled.

Якщо треба виразити доконаність дії підрядного речення, то як і у випадку Complex

Object, тут вживається перфектний інфінітив. Наприклад:

Кажуть, що він вже приїхав – He is said to have come already.

Слід також знати, що вживання Complex Subject не є обов’язковим, можна просто вживати складнопідрядне речення, у якому головне речення буде безособовим. Правила вживання безособових речень викладені в одному з попередніх розділів. Вибір між цими варіантами залежить від бажання того, хто говорить, а також від стилістичних особливостей речення чи тексту.

Розділ 8

Умовність (conditionals)

Є різні класифікації умовних речень та варіантів вираження умовності в англійській мові, але наше завдання не в тому, щоб описати теорію, а в тому, щоб зрозуміти практично-прикладну сторону цього явища, навчитися правильно формувати та вживати такі речення. Тому ми не будемо строго дотримуватися філологічної термінології, бо не в ній суть. Пояснимо по простому, як воно працює.

Отже, умовність виражається за допомогою двох слів: would, яке має значення, аналогічне нашій умовній частці би, а також if, яке в умовних реченнях буде мати значення якби (не плутати з іншими значеннями слова if – якщо, чи).

Would – би

If – якби

Коли вживати одне, а коли інше? Аналогічно як і в українській мові. Якого з них вимагає зміст – таке і вживати. При перекладі би завжди буде would, а якби – if.

Взагалі умовні речення можуть бути як простими, так і складнопідрядними. Почнемо з простих, оскільки складнопідрядне умовне речення складається з двох простих умовних речень.

Умовне речення з би (would):

Утворюється за такою формулою: ___________ would =========

Тобто фактично калька з української мови. Наприклад:

Я би пішов туди – I would go there.

Він би подивився цей фільм – He would watch this film.

Вона би розказала про це – She would tell about it.

Для утворення питальної форми would ставиться перед підметом, тобто просто перескакує, міняється з підметом місцями: Would I go there? Would he watch this film?

Для утворення заперечної форми would not (wouldn’t) ставиться після підмета.

Також необхідно знати, що речення такого типу можуть виражати як теперішню умову, так і минулу (доконану). Наприклад, якщо взяти речення Він би подивився цей фільм, то самого цього речення недостатньо, щоб з’ясувати, чи доконана умова, чи не доконана, оскільки нема обставини часу, незрозуміло, коли би могла відбутися ця дія. Відповідно, якщо ви є автором речення і самі говорите його, то ви знаєте, яку умову (доконану чи недоконану) ви маєте на увазі, і в залежності від вибраної конструкції передасте той чи інший зміст, хоча і той і інший варіант можуть бути граматично коректними. Якщо ж вам треба перекласти задане речення такого типу у тексті, контрольній роботі, то як правило, визначитись допомагає контекст, виражений або обставиною часу (типу зараз, тоді і т.п.)попередніми реченнями, або підрядною частиною цього самого речення, якщо воно складне.

Речення з теперішньою і доконаною (минулою) умовою відрізняються між собою формою присудка. Якщо умова теперішня, то присудок буде у формі простого інфінітива, а якщо умова минула, то присудок буде у формі перфектного інфінітива. На прикладі це виглядає так: додаємо в наше речення слово зараз, і стає очевидним, що має місце теперішня умова (умова, яка стосується теперішнього моменту).

Він би подивився цей фільм зараз – He would watch this film now.

А якщо трошки змінити це речення – Він би подивився цей фільм тоді – з’явилося слово тоді, що надає реченню значення минулості, доконаності, і стає очевидним, що треба вживати доконану конструкцію. Знаємо, що доконана конструкція виражається за допомогою присудка у формі Perfect infinitive, замість звичайного присудка в інфінітиві, відповідно, переклад цього речення буде He would have watched this film then. Перфектний інфінітив – have watched.

Отже:

теперішня умова – ___________ would =========;

минула умова – ___________ would have ======== ed(3ф)

Умовне речення з якби ( if):

Даний тип умовного речення самостійно вживається рідко, переважно його можна побачити як підрядну частину складнопідрядного речення. Як і попередній тип речень, воно може виражати теперішню або минулу умову, і, відповідно, будуть два види присудка:

у формі Past Indefinite (Рідше Past Continuous),

і у формі Past Perfect. Наприклад:

Якби я хотів – If I want ed (мається на увазі зараз, тепер, тому Past Indefinite);

Якби він тоді прийшов – If he had come then (слово тоді говорить про те, що ця умова

стосується минулого, тому Past Perfect).

Отже:

Теперішня умова: if ___________ ==========ed (2ф)

Минула умова: if ___________ had ==========ed (3ф)

Складнопідрядне умовне речення:

Складається з двох вищеописаних типів речень, причому речення з would буде головним, а речення з if – підрядним. Головне і підрядне речення не зобов’язані виражати умову, яка би стосувалася одного і того ж часу. Тобто, умова в головному реченні може бути минулою, а в підрядному теперішньою, або навпаки, а також час умови може співпадати в обох реченнях. Звідси випливає, що під час перекладу чи складання такого речення при виборі граматичної формули для кожного з речень – головного та підрядного слід окремо визначати, яка в кожному з них умова (теперішня чи минула) і вживати відповідну конструкцію.

Наприклад: Якби він здав тоді екзамен, він би зараз вчився в університеті.

Головне речення – він би зараз вчився в університеті – тут явно видно, що умова теперішня, тому що зрозуміло, що зараз би вчився. Тому будемо вживати формулу для теперішньої умови – He would study at the University now.

Підрядне речення – якби він здав тоді екзамен – тут явно видно, що умова минула, очевидно, що вона стосується конкретного моменту тоді в минулому, тому будемо вживати формулу для минулої умови – if he had passed the exam then.

Ціле складнопідрядне речення може починатися як з головного, так і з підрядного, тобто:

He would study at the University now if he had passed the exam then

є таким же коректним, як і

Іf he had passed the exam then he would study at the University now.

З якого речення починати складнопідрядне – має значення тільки у випадках, коли в одному з них у ролі підмета виступає іменник, а в іншому цей іменник заміняється займенником, і при нелогічній послідовності таке речення буде незрозумілим.

Наприклад: Якби Джон здав екзамен тоді, він би вчився зараз в університеті.

Спробуйте поміняти місцями головне і підрядне. Не виходить? Тому що стає неясно, хто такий він, і чим пов’язані він, і Джон. Щоб поміняти місцями головне і підрядне в такому реченні, доведеться міняти місцями також і підмети, тобто там, де було він, вжити Джон, а там, де було Джон, вжити він (Джон би вчився зараз в Університеті, якби він здав тоді екзамен), що є не завжди бажано.

Для того, щоб наочно показати, як працюють ці формули у складнопідрядних умовних реченнях, приведемо візуальну схему з застосуванням рейок.

Дата добавления: 2014-01-05