Положення

Р.

Отпуска без сохранения заработной платы

Отпуска лицам, совмещающим работу с обучением

Отпуск без сохранения з/п:

Инициировать может только работник. По общему правилу, по соглашению сторон. Работодатель не обязан, это его право, исключение:

-рождение в семье ребенка, смерти родственника (близкого), вступление в брак до 5 календарных дней.

-инвалидам (2 месяц).

-участникам ВОВ/ пенсионерам, по старости (35/14) -членам семьи умершего, погибшего военнослужащего-14 (смотреть в ТК}.

Ограничение на продолжительность нет.

План:

1.Завдання, методи, принципи, організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони.

2.Завдання секційного курсу.

3.Аутопсія. Порядок її проведення.

3.1 Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах.

3.2 Положення про патологоанатомічне дослідження померлих.

3.2.1 Порядок оформлення медичної документації на померлих в лікувально-профілактичному закладі.

3.2.2 Порядок патологоанатомічного дослідження померлого.

3.2.3 Документація патологоанатомічних досліджень померлих.

3.3 Значення аутопсії для медичної науки і практичної здоровоохорони.

ВСТУП

Живучи, ми не задумуємося про смерть.

Стикаючись із покійниками та всіма атрибутами смерті, відчуваємо потойбічний жах. Проте ще ніхто не жив вічно. І є місце в закладах 03, працівники якого вміють побачити інформацію, яку хворий ховав за життя…

"Місце, де мертві допомагають живим" (Hic locus est, ubi mors qaudet succurrere vitae) — ці слова давнього медика викарбовано над входом у Паризький анатомічний театр.

1. Завдання, методи, принципи організації патологоанатомічної служби і її значення в системі здоровоохорони.

Патологоанатомічна служба є невід'ємною частиною здоровоохорони. Вона являє собою систему заходів, направлених на дальше покращення якості лікувально-діагностичної роботи в лікувальних установах.

Наша держава приділяла велике значення становленню і вдосконаленню патологоанатомічної служби в країні, що знайшло, відображення в ряді документів міністерства здоровоохорони.

Перед патологоанатомічною службою стоять слідуючі завдання:

1. Проведення разом з лікуючими лікарями клініко-анатомічного аналізу результатів розтинів і здійснення цим шляхом наукового контролю над лікувально-діагностичною роботою з метою усунення дефектів лікування і діагностики.

2.Допомога клініцистам в уточненні прижиттєвої діагностики захворювань, особливо злоякісних пухлин, шляхом гістологічного дослідження біопсій і операційного матеріалу.

3. Підвищення кваліфікації лікарів шляхом сумісного обговорення результатів розтинів і гістологічних досліджень.

4.Своєчасне виявлення гострозаразних захворювань.

5. Наукова розробка проблем патології людини.

6. Спеціалізація і вдосконалення кадрів лікарів-патологоанатомів і лаборантів-гістологів.

Структура патологоанатомічної служби.

Очолює патологоанатомічну службу в державі головний патологоанатом України.

На рівні області йому підпорядковується обласне патологоанатомічне бюро або централізоване патологоанатомічне відділення при обласній лікарні, кафедри патологічної анатомії медичних ВУЗів та інститутів вдосконалення лікарів, патологоанатомічні відділення науково-дослідних інститутів.

В підпорядкуванні обласної паталогоанатомічної служби знаходяться патологоанатомічні відділення при районних і міських лікарнях.

Базою патологоанатомічної служби є патологоанатомічні відділення (ПАВ) лікувальних установ, кафедри патологічної анатомії медичних інститутів,інститутів вдосконалення лікарів і ПАВ науково-дослідних інститутів. Це місце, де мертві допомагають живим.

Перші патолого-анатомічні відділення (прозектури) були створені в 1935р. згідно наказу комісаріату здоровоохорони СРСР при лікарнях на 100 ліжок і більше. В даний час має місце тенденція до укрупненя прозектур, які обслуговують лікувальні установи із загальним числом лікарняних ліжок 2000-3000.

Основним завданням ПАВ (прозекторських) лікувально-профілактичних відділень є покращення лікувальної справи і прижиттєвої діагностики захворювань шляхом:

1) прижиттєвого визначення характеру патологічного процесу на операційному чи біопсійному матеріалі;

2) виявлення на секційному, операційному і біопсійному матеріалі гострозаразних захворювань;

3) встановлення діагнозу за даними розтину померлого;

4) встановлення причини і механізму смерті хворого з виявленням природи і походження захворювання;

5) підвищення кваліфікації лікарів шляхом сумісного обговорення результатів розтинів і гістологічних досліджень;

6) аналіз якост і діагностичної і лікувальної роботи сумісно з клініцистами через співставлення клінічних і патологоанатомічних діагнозів.

Для вирішення вказаних завдань персонал ПАВ користується слідуючими основними методами дослідження:

а ) розтином з послідуючим гістологічним вивченням органів і тканин;

б) гістологічним дослідженням біопсійного і операційного матеріалів;

в) цитологічним дослідженням;

г) бактеорологічне і хімічне дослідження при необхідності.

Ставлячи перед собою завдання дати чітку уяву про матеріальну суть і прояви хвороби, клінічна анатомія основується на дослідженні біопсій і матеріалів розтину на системному, органному, тканинному, клітинному, субклітинному і молекулярному рівнях.

Таким чином, патологоанатом є " клінічним патологом ", тому що він не тільки проводить розтин померлих, але й досліджує прижиттєво видалені чи висічені кусочки органів і тканин (операційний і біопсійний матеріали). Він є клініцистом, який користується анатомічними, гістологічними, гістохімічними і іншими методами дослідження.

Патологоанатом допомагає клініцистам розпізнати хвороби і їх правильно лікувати — сприяє покращенню діагностики і лікування.

Прозектор, який вміє інтерпретувати анатомічні, гістохімічні, гістологічні та інші факти, сприяє підвищенню теоретичного рівня лікуючих лікарів.

Контакт патанатома з лікуючими лікарями здійснюється під час розтину,на клініко-анатомічних конференціях, засіданнях лікувально-контрольних комісій (ЛКК).

2. Завдання секційного курсу:

1) ознайомлення з технікою патологоанатомічного розтину трупа;

2) ознайомлення з методикою забору на розтині матеріалів для гістологічного, бактеріологічного, вірусологічного і серологічного досліджень;

3) ознайомлення з найбільш поширеними способами фіксації матеріалів розтину для гістологічного і цитологічного досліджень;

4) оволодіння технікою вирізання кусочків із видалених під час операції органів і тканин;

5) оволодіння вмінням складати клінічний і патологоанатомічний діагнози і клініко-анатомічний епікриз;

6) оволодіння вмінням синтезувати виявлені на розтині патологоанатомічні зміни і співставляти їх з клінічними спостереженнями і симптомами, оцінювати ефективність

7) лікування;

8) оволодіння вмінням виявляти помилки клініко-анатомічної діагностики і дефекти лікування;

9) ознайомлення з принципами дослідження біоптатів;

10)оволодіння вмінням заповнювати лікарське свідоцтво про смерть;

11)ознайомлення з основними положеннями проведення клініко-анатомічних конференцій;

Отже, основне призначення курсу - оволодіння студентами клініко-анатомічним аналізом біопсійного, операційного та секційного матеріалу, а також принципами формулювання діагнозу.

3. Аутопсія. Порядок її проведення.

Розтин (секція, аутопсія, обдукція) — дослідження тіла померлого з метою виявлення характеру структурних змін в ньому і встановлення причини смерті.

Звичайних людей насамперед цікавить те, що відбувається із тілами померлих.

Навколо патологоанатомічного відділення ходить безліч дивовижних чуток.

Що відбувається насправді? На розтин потрапляють хворі, які померли в лікарні від різних хвороб. Людей, що загинули від насильної смерті (від насильницьких дій: нещасні випадки, вбивство, самогубство, травма, отруєння), раптово померли на вулиці або вдома, скеровують у судово-медичний заклад.

Смерть являє собою незворотнє припинення життєдіяльності організму, неминучу кінцеву стадію індивідуального існування будь-якої окремої живої системи /мал.1/.

Смерть від хвороби розглядається як патологічна (предчасна), поряд з цим можлива смерть насильна (вбивство, самогубство, травма і т.д.). Крім цього, виділяють природну(фізіологічну) смерть, яка реально не зустрічається.

Смерть від хвороби зумовлена несумісністю життя з тими змінами, які були викликані нею в організмі. Звичайно вона наступає відносно повільно, проходячи ряд етапів /мал.2/.

Поряд з цим можливе раптове, протягом хвилини або навіть секунд, настання смерті, але все ж при достатньо виражених клініко-морфологічних проявах хвороби. У цьо му випадку використовується термін нагла (скоропостижна) смерть. Можливе також раптове настання смерті на фоні видимого клінічного благополуччя при мінімальних морфологічних проявах хвороби або навіть практично без них. Такий стан називається синдромом раптової смерті, який має найбільше значення у дітей грудного віку.

Динаміку клінічних, біохімічних, морфологічних змін під час процесу вмирання називають танатогенезом.

Умовно прийнято вважати, що смерть — це стан, викликаний припиненням діяльності життєво важливих органів — центральної нервової системи, серця, легень і нирок.

Практично її настання визначається по припиненню кровообігу і дихання. У дійсності ж припинення роботи цих органів свідчить не про смерть, а лише про те, що вонанастає, і макроорганізм в цілому знаходиться на стадії вмирання.

(Витяг із "Додатку №6 до наказу Міністерства 03 України від 12.05.92р.№81)

про порядок розтину трупів у

лікувально-профілактичних закладах

Всі трупи померлих хворих у лікувально-профілактичних закладах, як правило підлягають розтину. Головному лікарю, начальнику патологоанатомічного бюро належить право відміни розтину тільки в надзвичайних випадках. Про відміну розтину головний лікар, начальник патологоанатомічного бюро дає письмову вказівку в карті стаціонарного хворого з обгрунтуванням причин відміни розтину. Спірні питання, щодо розтину трупів вирішуються головним патологоанатомом області (міста). Терміновий розтин трупів дозволяється проводити одразу ж після встановлення лікарями лікуваль- ного закладу біологічної смерті; розтин у плановому порядку (впорядкований розтин) проводиться після представлення карти стаціонарного хворого або медичної картиамбулаторного хворого з візою головного лікаря чи його заступника по медичній частині про направлення на патологоанатомічний розтин. Медична документація на померлих з різних лікарень доставляється в патологоанатомічне бюро (відділення) разом з трупом померлого. Медичні карти стаціонарних хворих, померлих у другій половині попередньої доби, передаються в патологоанатомічне бюро, патологоанатомічне відділення лікарні не пізніше 9 години ранку. Медична карта стаціонарного хворого з внесеним в неї патологоанатомічним діагнозом не пізніше 5-7 діб після розтину передається в медичний архів лікарні. Карта може бути затримана на триваліший термін тільки за спеціальним дозволом керівництва лікарні.

Відміна розтину не дозволяється:

а) у випадках смерті хворих, які пробули в лікувально-профілактичному закладі менше доби;

б) у випадках, які потребують судово-медичного дослідження;

в) при інфекційних хворобах та підозрі на них;

г) в усіх випадках неясного прижиттєвого діагнозу (незалежно від строку перебування хворого в лікувальному закладі);

д) смерть породіль;

е) у випадках смерті в лікувально-профілактичному закладі після діагностичних інструментальних досліджень, проведення лікувальних заходів під час або після операції, переливання крові, неврахування індивідуальної непереносимості лікувальних препаратів тощо. Трупи померлих, особа яких не встановлена, за розпорядженням головного

лікаря передаються для судово-медичного розтину.

Отже, в лікувальних закладах судово-медичній експертизі підлягають всі випадки смерті при:

- невстановленому діагнозі;

- при підозрі на насильну смерть;

- смерті хворого по дорозі в лікарню;

- розслідуванні скарг родичів на неправильне лікування;

- скоропостижна смерть поза лікувальним закладом, серед "повного здоров'я";

неправильно виконані медичні маніпуляції (переливання іногрупної крові, охолодженої або гемолізованої крові, передозування сильнодіючих лікарств чи наркозу, грубі помилки при операціях і.т.д.)

- трупи померлих, особа яких не встановлена.

Патанатомічному розтину підлягають трупи померлих в випадках, коли насильницька причина смерті виникли в зв'язку з боротьбою за спасіння життя хворого, а не навмисно.

Якщо смерть настала від механічних ушкоджень, отруєння, механічної асфіксії дії крайніх температур, електрики, після штучного аборту, проведеного поза лікувальним закладом, насильницьких дій за умов, коли є свідчення про можливість одної з цих причин смерті, головний лікар лікарні в установленому порядку проводить направ-

лення трупа на судово-медичний розтин незалежно від часу перебування хворого в лікувальному закладі.

Про кожний подібний випадок у лікарні головний (черговий) лікар лікарні зобов'язаний повідомити органам прокуратури чи міліції.

Якщо свідчення про одну з причин, перерахованих вище, виявляються при патологоанатомічному розтині, то розтин припиняється. Лікар, що проводить розтин, вживає заходи збереження трупа, всіх його тканин для подальшого судово-медичного дос-

лідження. На виконану частину патологоанатомічного дослідження складається протокол, в кінці якого обгрунтовується причина для виконання судово-медичного розтину.

Про кожний випадок припиненого патологоанатомічного розтину лікар відразу ж зобов'язаний інформувати головного лікаря, який негайно повідомляє про це в прокуратуру чи районне відділення міліції і чекає розпорядження прокурора або органів міліції. Судово-медичний розтин трупів осіб, що померли в лікувальних закладах, може

проводитися в приміщенні патологоанатомічного відділення даного лікувального закладу штатними судово-медичними експертами або лікарем, призначеним для цього органами прокуратури.

У випадку первинного виявлення під час розтину гострого інфекційного захворювання чи при підозрі на нього патологоанатомом зобов'язаний інформувати про це головного лікаря лікувального закладу та послати термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, загально-професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (ф. № 058 у) в СЕС за місцем проживання хворого.

З метою досконалого контролю за якістю діагностики та лікування хворих амбулаторної мережі можуть проводитись патологоанатомічні розтини померлих вдома у таких випадках:

померлих хворих віком до 50 років, що раптово померли вдома з неясним генезом смерті (при обов'язковому виключенні насильницької смерті), знаходились на обліку територіальних поліклінік з підозрою на гостру ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну хворобу, новоутворення, гостре захворювання органів дихання.

Доставку померлих амбулаторних хворих в патологоанатомічні бюро (відділення) проводиться автотранспортом лікувально-профілактичного закладу.

Разом з тілом померлого повинна направлятись амбулаторна карта з поглибленим епікризом, із заключенням основного клінічного діагнозу, ускладнень, супутньої патології та основної причини смерті. На лицьовій стороні амбулаторної карти повинен бути запис головного лікаря (заступника) територіальної поліклініки - "На розтин" та підпис.

Це є замовленням для підрозділів патологоанатомічної служби на виконання розтину.

Положення про порядок розтину викиднів масою тіла від 500,0 і більше в строках від 22 тижнів вагітності незалежно від живо-або мертвонародженості, мертвонароджених та новонароджених померлих в перинатальному періоді (Додаток 7).

Розтину та реєстрації в протоколі патологоанатомічного дослідження підлягають всі померлі в лікувальних закладах новонароджені, незалежно від маси тіла та довжини, від того, скільки часу після народження спостерігались в них прояви життя, а також мертвонароджені масою 1000г та більше і довжиною тіла понад 30см, викидні масою ті-ла від 500г і більше в строках від 22 тижнів вагітності і незалежно від живо- або мертвонародженості. У випадку розтину викидні вони реєструються в протоколі патологоанатомічного дослідження, свідоцтво про перинатальну смерть на них не оформляється.

Послід направляється разом з викиднем і реєструється як біопсійний матеріал.

Головний лікар пологового будинку забезпечує 100% розтин трупів мертвонароджених та померлих новонароджених, доставку їх у патологоанатомічне бюро не пізніше 12 годин після родів мертвонародженого чи смерті новонародженого.

На патологоанатомічне дослідження направляються також посліди від новонароджених, якщо в них є симптоми внутрішньоутробного захворювання, особливо, якщо є підозра на внутрішньоутробну інфекцію.

У випадках раптової смерті дітей, які не були на диспансерному обліку, поза лікувальним закладом їх трупи підлягають судово-медичному розтинові.

(Витяг із "Додатку №13 до наказу МОЗ України від 12.05.92р.№81)

Дата добавления: 2014-01-05