Філософія Григорія Сковороди

Григорій Савович Сковорода (1722 – 1794) є найбільш видатним філософом в Україні. На становлення і розвиток його філософських поглядів найбільше вплинули, насамперед, античні філософи (Протагор, Сократ, Эпікур), а також філософи Нового часу й епохи Просвітництва.

Світогляд Сковороди носив чітко виражений пантеїстичний характер. На його думку, Бога як усемогутньої духовної сутності, що стоїть над світом, природою і людиною не існує. Він є істинною природою в природі, живим у живому, людиною в людині, законом, гласом сущого. Дотримуючись в цілому положення про вічність світу як тіні вічної духовної субстанції, обумовленої невидимою натурою бога, Г. Сковорода разом з тим відстоював ідею вічності, безмежності і нестворюваності матеріального світу. Єдність матеріального і духовного, кінцевого і нескінченного, єдиного і загального він намагався осмислити в теоретико-пізнавальному відношенні через співвідношення сутності і видимості, а в морально-естетичному плані – через поняття добра і зла. Для обґрунтування своїх поглядів Г.Сковорода розробив концепцію трьох світів. Ця концепція містила в собі макрокосм – безмежний світ, що складається з безлічі малих світів; мікрокосм – людський світ, вірніше сама людина; символічний світ – Біблія. Кожний з цих світів має внутрішню (духовну) і зовнішню (матеріальну) природу. Дійсним богом є внутрішнє, духовне, тому істинно людське, моральне визначається не тілесною, тлінною організацією людини, а духом, волею, світом внутрішніх переконань, що і виступають богом у людині. У символічному світі Біблії Г. С. Сковорода прагнув знайти приховані за символічними формами духовні цінності людини, ідеали людських відносин, що встановлюються між людьми в їхній істинно духовній сутності без згубного впливу плоті.

Г.С. Сковорода, усвідомлюючи соціокультурну значимість освіти, науки, техніки, був переконаний у тому, що для щастя людини вони ще не достатні без науки про людину. Для досягнення щастя людина повинна пізнати саму себе, свої здібності, виробити відповідно до своєї природи спосіб життя. В основі цього способу життя Сковорода бачив «споріднену працю» як дійсно людський спосіб самоствердження особистості. Не вважав він також основою людського щастя нагромадження матеріальних благ, насолоду ними, думаючи, що вище блаженство і дійсне щастя приносить людині праця за покликанням, праця, яка відповідає природним нахилам людини. Причину всього нерозумного, перекрученого в людському житті Сковорода бачив у праці без покликання, праці примусовій або спрямованій на збагачення. Тому, засуджуючи соціальні вади суспільства, закликав до моральної досконалості шляхом подолання неспорідненості праці у всіх сферах людської діяльності.

Серед досить багатої філософської спадщини Г. Сковороди виділимо трактат «Наркисс» (1771, 1794 – остання редакція), у якому мислитель стверджує, що людина невіддільна від Природи, з'єднана з нею своєю натурою. Тому пізнання людини одночасно є і пізнанням Природи.

4.3. Філософська думка в Україні ХІХ – ХХ ст.

На початку ХІХ ст. у Росії складається дуже несприятлива духовна атмосфера. В Україні самодержавна влада чинить нові утиски та репресії серед вільнодумців. Зокрема, це привело до закриття в 1817 р. Києво-Могилянської Академії, що знову відродилася лише в 1991р.

Однак духовне протистояння самодержавній імперській владі не затихає на території України. Найбільш важливою віхою в цьому зв'язку є діяльність “Кирило-Мефодіївського товариства”, головними представниками якого були Н. Костомаров (1817 – 1885), П. Куліш (1819 – 1897) і Т. Г. Шевченко (1814 – 1861). Соціально-політичні погляди представників цього товариства концентрувалися навколо ідей волі, національного визволення і соціальної рівності і були спрямовані проти кріпацтва. Помітним явищем у цьому плані був вихід “Книги буття українського народу” Н. Гулака (1882 – 1899) і Н. Костомарова.

Хоча в культурі України ХІХ в. переважали мислителі і загальнонародні діячі національно-політичного і соціокультурного плану, однак і власне філософська проблематика не зникла з їх поля зору; були в Україні того часу і мислителі власне філософської орієнтації. Тут насамперед слід зазначити творчість Памфіла Юркевича (1826 – 1874), що був професором Київської духовної академії. У 1860 р. він опублікував статтю “З науки про людський дух” [7], у якій виступив проти матеріалізму Л. Фейєрбаха і М. Г. Чернишевського (1828 – 1889). П. Юркевича не задовольняла не тільки матеріалістична, але й ідеалістична філософія: він критикував ідеалістичну діалектику Гегеля. У філософських творах Юркевича головним предметом розгляду виступала людина-індивід, точніше, особистість, суть якої складає не розум, а серце. Оскільки в основі світу лежить божественна мета, яку здійснюють, реалізують люди, то вона може бути пізнана не головою, а серцем. Між мозком і духовною діяльністю, вважав Юркевич, існує не причинний зв'язок, а ідеальний доцільний зв'язок, в основі якого лежить духовна суть. Юркевич також вважав неможливим, щоб свідомість виникала з матерії. Таким чином, він активно виступав проти матеріалізму взагалі, думаючи, що останній не в змозі прояснити сутність свідомості, руху, і скласти правильну картину світу.

Філософські погляди П.Юркевича можна охарактеризувати як теологічний ідеалізм. Шлях пізнання він пов'язував з освоєнням Біблії, стверджуючи, що істину ми маємо в біблійному вченні про серце, де зосереджене духовне життя людини.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Які філософські проблеми обговорювалися мислителями в епоху Київської Русі?

Коли і за яких умов філософія в Україні стає професійним заняттям?

У чому полягає соціально-культурне значення створення Києво-Могилянського Колегіуму?

Що Ви можете сказати про духовну атмосферу в Києво-Могилянській Академії в ХVІІІ в.?

Які передумови й основні ідеї філософії Г. Сковороди?

Які зміни в духовній культурі українського суспільства відбулися в ХІХ ст.?

Вкажіть основні філософські ідеї П. Юркевича

Опишіть загальні риси філософії П. Юркевича і Г. Сковороди

Філософські ідеї в культурі і суспільно-політичних рухах в Україні ХІХ ст.

ЛІТЕРАТУРА

Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. – К., 1996

Філософія. Підручник (ред. М.Заїченко). – К.,1995, розділ 3

Історія філософії України. Підручник. – К., 1994

Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – К.- Львів,2001, тема 10

Від витоків до середини ХІХ століття: Короткий довідник з історії філософії. – К.,1997, п.4.2

Філософія. Курс лекцій (ред. І.Бичко). – К.,1993, лекції 10-12

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ТЕСТИ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

4.1.Які моральні проблеми були в центрі уваги мислителів Київської Русі?

4.2.У чому суть концепції «спорідненої праці» у філософії Г.Сковороди?

4.3.Опишіть зміст концепції трьох світів Г. Сковороди.

4.4.Яка мораль була домінуючою у філософії українського романтизму?

4.5.Які складові українського менталітету за П. Кулішем?

4.6.Які основні принципи «філософії серця» П. Юркевича?

4.7.Назвіть не менше трьох представників української «філософії серця».

4.8.Перерахуйте (і аргументовано підтвердіть свій вибір) ті філософські течії, що найбільшою мірою вплинули на формування:

а) філософії Г. Сковороди;

б) філософії П. Юркевича.

4.9.Які філософські ідеї і проблеми були в центрі уваги А. Потебні?

4.10.Як Ви думаєте, чому Г.Сковороду називають українським Сократом?

4.11.Окресліть особливості розвитку філософської думки в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. і виявіть основні філософські ідеї цього періоду.

4.12.* Як Ви думаєте, як долається міфи (язичництво) у перших філософських концепціях мислителів Київської Русі?

4.13.* Поясніть, чому в розвитку української духовної культури і розширенні філософських ідей велику роль відігравали література і суспільно-політичні рухи?

ТЕМИ ДЛЯ РЕФЕРАТІВ, ДОПОВІДЕЙ І КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Основні філософські ідеї в культурі Київської Русі.

Філософська думка Київської Русі в контексті давньоруської духовності.

Вихідні ідеї і представники українського гуманізму ХVІ в. Поява професійної філософії.

Україна і Західна Європа ХVІ – ХVІІ cт.: вплив їхніх зв'язків на розвиток філософії.

Філософські ідеї українських гуманістів та їх сучасне значення.

Філософські ідеї в Києво-Могилянській академії.

Життя і філософська творчість Г. Сковороди.

Вплив філософських ідей Г. Сковороди на розвиток української духовної культури.

Філософські ідеї засновників Кирило-Мефодіївського товариства.

Вплив західноєвропейської філософії на розвиток філософської думки в Україні.

Філософія П. Юркевича і її основні ідеї.

Особливості розвитку філософії в Україні в радянський період.

Світова й українська філософія: аспекти і перспективи взаємозв'язків.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Історія філософії України. Хрестоматія. Навчальн. посібник. – К., 1993

Забужко О. Філософія національної ідеї та європейський контекст. – К., 1993

Історія філософії на Україні. У 3-х т. – К., 1987 – 1988.

Ничик В.М. Феофан Прокопович. – М., 1997.

Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах. – К., 1997.

Паславський І.С. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVII ст. – К., 1984.

Розвиток філософської думки в Україні. – К., 1994.

Сковорода Г. Повне зібрання творів у 2-х томах. – К., 1973.

Чижевський Д. Нариси історії філософії на Україні. – К., 1991.

Юркевич П.Д. Философские произведения – М., 1990.

Дата добавления: 2014-01-05