Хід заняття

ТЕМА: Порівняльна психологія - наука про поводження тварин.

ЛЕКЦІЯ 1

Нарис історії зоопсихології.

МЕТА: Вивчити методологічні основи порівняльної психології, зоопсихології й етології, вивчити історію розвитку цих наук; ознайомитися з перспективами їхнього розвитку.

1.1 Мети й завдання порівняльної психології.

1.2 Наука про поводження тварин сьогодні.

1.3 Історія зоопсихології.

Мета і завдання дисципліни. Основні напрямки в зоопсихології. Поворотним моментом у розвитку зоопсихології з'явилася робота Е. Торндайка, присвячена навчанню шляхом проб і помилок у кішок і собак в експериментах із проблемними клітками. Ця докторська дисертація, зокрема показана в ній роль підкріплення при навчанні вплинули на розвиток зоопсихології в нинішнім столітті. На ранніх етапах свого розвитку зоопсихологія мала широку порівняльну базу. Але в ХХ столітті дослідження стали витіснятися роботами, присвяченими навчанню. Доброякісні дослідження, не присвячені навчанню, нерідко з'являлися в журналах, що не мали прямого відношення до зоопсихології.

Чим був викликаний цей відхід психології від порівняльного вивчення різноманітних форм поводження? Однією з причин було виникнення біхевіоризму. Іншою важливою причиною занепаду порівняльної психології був висновок Торндайка про те, що механізми навчання, по суті однакові для всіх видів. Якщо вважати, що процес навчання однаковий для всіх видів, то це виправдує проведення досліджень на такому зручному об'єкті, як лабораторні пацюки.

Класична порівняльна психологія.

Хоча в тридцяті й 40-х роках теорія навчання займала в зоопсихології пануюче місце, необхідно вказати й на інші важливі напрямки. Порівняно невелике число зоопсихологів підтримувало старі традиції порівняльної психології із широким кругозором. Роберт Йеркс зберігав свій давній інтерес до поводження приматів і в 1930 р. зумів відкрити в Орендж-Парке Йельську експериментальну станцію по вивченню антропоїдів.

Американський Музей природної історії став центром нью-йоркської групи дослідників, що робили великий упор на вивчення розвитку поводження тварин. Члени цієї групи вважали суттєвим вивчення складних взаємодій між генами й середовищем у процесі розвитку поводження окремої особистості. Поведінковий епігенез можна визначити як «безперервний процес розвитку від запліднення яйця й народження індивіда до самої смерті, що супроводжується ускладненням і збагаченням поведінкового репертуару, видозміною форм поводження в просторі й у часі в результаті безперервного динамічного обміну енергією між організмом, що розвивається, і його середовищем, як внутрішньої, так і зовнішньої».

Наука про поводження тварин сьогодні. У результаті спільних зусиль фахівців з різних дисциплін виникла сучасна наука про поводження тварин. Про це можна судити по періодичних виданнях, науковим суспільствам і дослідженням, проведеним у різних областях. Ряд наукових суспільств у США, Англії, проводять регулярні конференції, у яких беруть участь учені із різноманітною підготовкою. Виник цілий ряд нових наукових журналів.

Незважаючи на те, що в різних науках у центрі уваги як і раніше перебувають різні проблеми, синтетичний напрямок, у якому гармонійно взаємодіють фахівці з різною підготовкою, очевидно, досягло зрілості.

Історія зоопсихології. Класична етологія було створено групою європейських зоологів, які надавали особливого значення вивченню інстинкту й еволюції в широкого кола видів, особливо в комах, риб і птахів. Ними була розроблена класична етологічна модель безпосередніх причин того або іншого поводження. Класична етологія досягла найвищої крапки свого розвитку в п’ятдесятих роках.

Зоопсихологія зародилася в ХХ столітті й спочатку займалася широким вивченням різних форм поводження в самих різних видів, однак пізніше головне місце в ній зайняла проблема навчання, а головним об'єктом стали білі пацюки. Порівняльний напрямок підтримувався невеликим числом дійсних порівняльних психологів.

У п’ятдесятих роках етологи й зоопсихологи стали взаємодіяти один з одним, причому це почалося з жорстокої взаємної критики. Зрештою, багато проблем, по яких етологи й зоопсихологи розходилися в думках, були вирішені, так що етологи, зоопсихологи й інші фахівці могли спільно приступитися до створення сучасної науки про поводження тварин.

У цей час вивчення поводження тварин перебуває у фазі динамічного росту, що відбиває взаємодію вчених багатьох різних спеціальностей.

6.Список рекомендованої літератури:

6.1 Ладыгина- Котс Н.Н. Развитие психики в процессе эволюции организмов / – Ладыгина- Котс Н.Н. – М.: Сов. наука, 1978. – 358 с.

6.2 Леонтьев А.Н. Проблемы развития психіки / Леонтьев А.Н. – М.: МГУ, 1981. – 325 с.

6.3 Сравнительная психология и зоопсихология / Сост. и общая редакция Г.В. Калягиной. – СПб: Питер, 2001. – 416с.

6.4 Фабри К.Э. Основы зоопсихологии / Фабри К.Э. – М.: МГУ, 1976. – 450 с.

Дата добавления: 2014-01-06