Хід заняття. Тема: нервові і гуморальні механізми регуляції поводження тварин

ЛЕКЦІЯ 7

ТЕМА: Нервові і гуморальні механізми регуляції поводження тварин.

МЕТА: Вивчити механізми поводження тварин, виявити нервові й гормональні компоненти, що спричиняють складне поводження тварин.

1.1 Сенсорно-перцептивні системи й функції.

1.2 Нервові механізми поводження.

1.3 Гормони й поводження.

Сенсорно-перцептивні системи й функції. Функція сенсорно-перцептивних систем полягає в тім, що вони виявляють у навколишнім середовищі ті або інші зміни й ініціюють такі зміни в організмі, які забезпечують у потрібний момент адаптивну відповідну реакцію. При збудженні сенсорні органи викликають безліч залпів електричної активності, які передаються в центральну нервову систему й, зрештою, ведуть до виникнення адаптивної реакції. Тварини розрізняються між собою не тільки відносно стимулів, до яких вони чутливі, але також і по здатності використати одержувану сенсорну інформацію. Сенсорно-перцептивні системи функціонують як єдине ціле. Часто рецептори перебувають під строгим контролем ЦНС. У фільтрації вхідних сенсорних сигналів може брати участь вся аферентна система, що пропускає до вищих центрів тільки частину інформації.

Методи дослідження відчуття й сприйняття у тварин. Перше завдання при вивченні відчуття й сприйняття складається в ідентифікації стимулів, на які реагують тварини різних видів.

Анатомічні методи. Попередні відомості про сенсорні здатності тварини можна одержати на основі даних з анатомії його сенсорних систем. Хоча іноді важко виводити функцію зі структури, анатомія, проте, дає нам деяку інформацію щодо обмежень і адаптивних можливостей певних сенсорних систем.

Електрофізіологічні методи. Оскільки стимули викликають зміни електричної активності мозку, цю активність можна реєструвати й таким способом визначати природу тих стимулів, до яких організм потенційно чутливий.

Вимір видоспецифічних реакцій. Інформацію про сенсорні здатності тих або інших видів тварин можна одержати, визначаючи вплив різних стимулів на природні поведінкові акти.

Вимір придбаних реакцій. Для визначення СС тварин досить часто використається вимір різних придбаних реакцій. У багатьох дослідженнях реєструється наявність або відсутність умовних реакцій на стимули з різними фізпараметрами.

Нервові механізми поводження. Поводження формується на нижчих рівнях НС, а регулюється вищими. Спинний мозок розглядають як кабель передавальної команди від ЦНС. Це поводження повинне змінюватися в результаті різних впливів на головний мозок. У контролі копуляційного поводження беруть участь біогенні аміни (серотонін, норадреналін, дофамін). Рефлекси, що лежать в основі копуляційного поводження ссавців, організовані, мабуть, на рівні нижчих відділів, а регулюються вищими центрами мозку. Видоспецифічні форми поводження, імовірно, звичайно зазнають впливу від різних відділів мозку. Хоча певні нервові ланцюги можуть мати важливе значення для даної форми поводження, але немає ніяких спеціальних «центрів», повністю відповідальних за здійснення складних видоспецифічних форм поводження. Одночасне використання різних методів дослідження мозку, включаючи нейрохімічний аналіз, сприяє кращому розумінню нервових механізмів, що контролюють поводження ссавців.

Гормони й поводження. Роль гормонів у контролі статевого поводження добре відома. Варто згадати лише про декілька додаткових моментів. Певну роль у регуляції статевого поводження грають гормони гіпофіза, АКТГ і пептиди, які впливають на копуляційне поводження самців, особливо на ерекцію й еяколяцію.

Материнське поводження можна викликати й при видимій відсутності гормональних змін. Наявність андрогенів протягом чутливого періоду в деяких випадках утрудняє індукцію материнського поводження. Гормони відіграють вирішальну роль у своєчасній індукції материнського поводження.

На агресивне поводження впливає значне число гормонів гіпофіза, гонад і надпочечників. Статеві гормони діють і в неонатальний період, визначаючи потенції до агресивного поводження, і в підтримці агресивності в дорослої тварини.

Мічення території. У самців акт помітки чітко залежить від гормонів. Кастрація веде до зниження цієї реакції, а введення андрогену викликає зворотний ефект. Особливо висока частота мічення спостерігається в лактуючих самок.

Гормони впливають і на такі види поводження як: біг у колесі, поводження в «відкритому полі», запасання їжі, стереотипи мічення сечею, споживання їжі й вага тіла, стійкість реакцій, гра.

Гормони - це продукти особливих залоз, що служать хімічними сигналами для зв'язку між органами тіла. Ендокринні залози організму виділяють значне число різних гормонів. Вироблення й секреція цих гормонів контролюється складною системою нейроендокринних зворотних зв'язків.

Вони можуть впливати на поводження, діючи на сенсорно-перцептивні механізми, на нервові механізми або на ефектори. У той час як дія гормонів на дорослий організм короткочасно й зворотно, ефекти їхнього впливу в пренатальний період звичайно тривалі й необоротні, а викликати їх можна тільки протягом обмеженого чутливого періоду. Гормони й поводження взаємодіють у великій кількості функціональних систем, включаючи статеве поводження, материнське поводження, агресивність, мічення території й багато інших поведінкових актів. Вірна картина впливу гормонів може бути отримана коли дія розглядається у зв'язку з рядом важливих факторів, що забезпечують психонейроендокринну інтеграцію.

6. Рекомендована література і методичне забезпечення та ресурси

Основна література

1. Зорина З.И. Зоопсихология: элементарное мышление животных / З.И. Зорина И.И. Полетаева. – М.: МГУ, 2003. – 320 с.

2. Ладыгина- Котс Н.Н. Развитие психики в процессе эволюции организмов / – Ладыгина- Котс Н.Н. – М.: Сов. наука, 1978. – 358 с.

3. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психіки / Леонтьев А.Н. – М.: МГУ, 1981. – 325 с.

4. Сравнительная психология и зоопсихология / Сост. и общая редакция Г.В. Калягиной. – СПб: Питер, 2001. – 416с.

5. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии / Фабри К.Э. – М.: МГУ, 1976. – 450 с.

Додаткова література

1. Анисимов А.Ф. Исторические особенности первобытного мышления / Анисимов А.Ф. – Л.: Наука, 1971. – 291 с.

2. Сергеев Б.Ф. Ступени эволюции интеллекта / Сергеев Б.Ф. – Л.: Наука, 1986. – 248 с.

3. Сидоров М.М. Как человек стал мыслить / Сидоров М.М. – М.: Политиздат, 1965. – 257 с.

4. Фромм А.С. Занимательная приматология / Фромм А.С. – М.: Знание, 1986. – 280 с.

Дата добавления: 2014-01-06