Хід заняття. Тема: особливості поводження хребетних

ЛЕКЦІЯ 3

ТЕМА: Особливості поводження хребетних. Нижчий і вищий рівні розвитку перцептивної психіки.

МЕТА: Вивчити особливості поводження хребетних тварин, а також нижчий і вищий рівні перцептивної психіки.

1. Питання для самопідготовки:

1.Нижчий і вищий рівні розвитку перцептивної психіки.

2. Нервова система хребетних.

3.Нервові механізми й поводження ссавців.

Нижчий і вищий рівні розвитку перцептивної психіки. У дитинчат багатьох тварин виявляється добре розвинена функція сприйняття вже при народженні. Але, незважаючи на те, що здатність до сприйняття виражена в немовлят у достатньому ступені, вона звичайно не витримує ніякого порівняння з відповідною здатністю дорослих тварин. Для повного розвитку функцій сприйняття тварині часто буває, необхідний попередній досвід.

Деякі здатності до сприйняття розвиваються у тварин без спеціального навчання. З погляду адаптації важливо, щоб молода тварина до моменту, коли воно почне пересуватися, була здатна до сенсорного розрізнення. З'єднання нейронів мозку розвивається завдяки існуванню хімічної спорідненості між ними так, що кожний збуджений нейрон шукає інший, відповідний йому на основі хімічних сигналів.

Було показано, що молоді тварини мають багато перцептивних здібностей. Каченята, які тільки що вилупилися, виявляють здатність до розрізнення квітів і кольору. У гризунів оптокінетична реакція виявлялася в той же день, коли в них відкривалися очі. Цікаво відзначити, що в однієї лінії мишей, що була отримана в результаті добору на більше ранній строк відкривання очей і поява оптомоторної реакції відбувалося в нормальному для даного виду віці. Хоча досвід зорових відчуттів у цих мишей був більшим на 2,4 дні в порівнянні з нормальними мишами.

У новонароджених дітей здатність до розрізнення й переваги малюнків виявляється приблизно через 48 годин після народження.

Нервова система хребетних. Мозок хребетного містить п'ять основних відділів:

Довгастий мозок - сама задня частина мозку.

Задній мозок – наступна каудальна частина мозку, у яку входить мозочок і варолієв міст.

Середній мозок, що має у своєму складі зорову «покришку» і середньомозкову «ретикулярну систему».

Проміжний мозок – частина переднього мозку, що включає таламус і гіпоталамус.

Кінцевий мозок – самий передній відділ мозку, що включає більші півкулі, нюхові цибулини й багато інших структур.

Особливо розвинений мозок у людини. Частково ці розходження обумовлені тим, що самі тварини також розрізняються по своїх розмірах. Чим крупніше тварина, тим більше мозок. Джерисон переконливо показав, що в процесі еволюції в межах різних груп хребетних спостерігається тенденція до появи тварин з більшим мозком. Ця тенденція досить послідовно проявляється в рептилій і ссавців, а також усередині окремих таксонів ссавців, про що свідчить порівняння мозку архаїчних форм із мозком більш нових в еволюційному відношенні видів.

Нервові механізми й поводження ссавців. Принцип, відповідно до якого поводження формується на нижчих рівнях нервової системи, а регулюється вищими, можна застосувати не тільки до комах, але й до ссавців відносно регуляції в них копуляційного поводження. Бич, наприклад, запропонував чотири гіпотези щодо нервового й гормонального контролю копуляції в ссавців:

1. Видоспецифічні форми поводження при копуляції частково складаються з рефлексів, що замикаються на рівні спинного й довгастого мозку й здатним функціонувати після видалення вищих відділів центральної нервової системи.

2. В інтактних дорослих тварин нижчі відділи мозку в тім або іншому ступені контролюються вищими, причому в деяких випадках ці контролюючі механізми роблять гальмуючу дію.

3. Гормони, виділювані яєчниками й насінниками, мало впливають на нижчі відділи мозку.

4. Один зі способів впливу гормонів на копуляцію складається в зміні ступеня регуляції нижчих відділів вищими.

Всі висунуті Бичем гіпотези, за винятком, можливо, третьої, були підтверджені при вивченні копуляційного поводження.

Якщо рефлекси, що лежать в основі копуляційного поводження й організовані на рівні спинного мозку, регулюються головним мозком, то це поводження повинне зміняться в результаті різних впливів на головний мозок. Принаймні, деякі з таких впливів повинні вказувати на гальмування нижчих відділів мозку з боку вищих. Таким чином, видалення частини мозку поліпшує виконання реакцій.

На підставі літературних даних можна припустити, що області мозку також як і інші його відділи зв'язані один з одним складними взаєминами й разом з гормональними й сенсорними впливами впливають на сигнальні рефлекси, керуючи, таким чином, копуляційним поводженням.

Результати багатьох досліджень вказують на те, що нейромедіатори, що відносяться до класу біологічних амінів, беруть участь у контролі копуляційного поводження. При дії одного або декількох подібних речовин у самців і самок придушуються всі рефлекси, характерні для копуляції. У самок, яким попередньо вводили естроген, лікарські препарати, що знижують рівень серотоніну в мозку, викликають полегшення реакції лордозу. Речовини, що підвищують рівень біогенних амінів, у мозку, звичайно перешкоджають здійсненню лордозу, тоді як речовини, що знижують цей рівень, полегшують реакцію.

У видів, що виникають у процесі еволюції, спостерігається загальна тенденція до централізації й диференціації нервової системи. У хребетних на різних еволюційних шляхах виявляється збільшення або зменшення відносних розмірів певних структур мозку. Еволюція спрямована на збільшення мозку.

5. Рекомендована література і методичне забезпечення та ресурси

Основна література

Зорина З.И. Зоопсихология: элементарное мышление животных / З.И. Зорина И.И. Полетаева. – М.: МГУ, 2003. – 320 с.

Ладыгина- Котс Н.Н. Развитие психики в процессе эволюции организмов / – Ладыгина- Котс Н.Н. – М.: Сов. наука, 1978. – 358 с.

Леонтьев А.Н. Проблемы развития психіки / Леонтьев А.Н. – М.: МГУ, 1981. – 325 с.

Сравнительная психология и зоопсихология / Сост. и общая редакция Г.В. Калягиной. – СПб: Питер, 2001. – 416с.

Фабри К.Э. Основы зоопсихологии / Фабри К.Э. – М.: МГУ, 1976. – 450 с.

Додаткова література

1. Анисимов А.Ф. Исторические особенности первобытного мышления / Анисимов А.Ф. – Л.: Наука, 1971. – 291 с.

2. Сергеев Б.Ф. Ступени эволюции интеллекта / Сергеев Б.Ф. – Л.: Наука, 1986. – 248 с.

3. Сидоров М.М. Как человек стал мыслить / Сидоров М.М. – М.: Политиздат, 1965. – 257 с.

4. Фромм А.С. Занимательная приматология / Фромм А.С. – М.: Знание, 1986. – 280 с.

Дата добавления: 2014-01-06