Класифікація і стандартизація кормів

Лекція 2

Поняття про корм. Фактори, які впливають на склад і поживність кормів.

Класифікація кормів. Зоотехнічна оцінка якості кормів.

Зелені корми, значення їх в годівлі тварин.

Ключові слова: корм, грунти, агротехніка, кліматичні умови, добрива, фаза вегетації, зберігання, підготовки до згодовування, групи кормів.

Кормами називають продукти рослинного, тваринного, мікробного та іншого походження, які містять поживні речовини в засвоюваній формі, не спричиняють шкідливу дію на здоров’я тварин і забезпечують одержання певного рівня продуктивності.

Деякі продукти стають кормами тільки після спеціальної обробки, коли руйнуються отруйні речовини або інгібітори травних соків (наприклад, в сої інгібітор трипсину, в картоплі соланін).

При виборі різних продуктів, які можуть бути використані в якості кормів обов’язково враховують не тільки їх поживність, а і те, як тварини поїдають цей корм, його собівартість та здатність до збереження чи консервування.

Основні вимоги, як пред’являються до кормових засобів, викладені в державних стандартах, де враховується в першу чергу якість даного корму. За вмістом вологи, протеїну, каротину, клітковини, органічних кислот, механічних домішок корм відносять до певного класу чи сорту.

В процесі травлення корми розщеплюються до простих сполук і використовуються для підтримки життя тварин, регуляції обмінних процесів, побудови органів і тканин, утворення продукції.

Найбільша частина в раціонах тварин належить кормам рослинного походження. На якість кормів рослинного походження мають вплив різні фактори, які можуть в деякій мірі бути регульовані людиною, а в деякій і не регулюються. На якість корму в першу чергу впливає склад грунту. Від того, на яких грунтах вирощується один і той же корм, він буде мати різний хімічний склад. Практика показує, що на добре окультурених, багатих гумусом грунтах, в яких інтенсивно протікають мікробіологічні процеси, врожай і поживність кормів значно вища, ніж на безструктурних. В зв’язку з цим в різних зонах країни складені біогеохімічні карти, навіть в окремих господарствах, щоб можна було впливати на склад грунтів за рахунок добрив

Хімічний склад рослин в значній мірі залежить від кліматичних умов. В залежності від кількості опадів, суми ефективних температур, інсоляції, рівень, наприклад, протеїну може коливатися в одного і того ж сорту рослин на 2-2,5%. Врожай і хімічний склад кормових рослин може бути змінений за рахунок внесення органічних і мінеральних добрив. Вапнування кислих грунтів є одним із радикальних агротехнічних методів збільшити врожайність кормових рослин, особливо бобових. Бобові і злакові кормові культури неоднаково реагують на внесення добрив. Так, у злакових культур потреба в азоті у вигляді небілкового азоту більша, ніж у бобових культурах. В рослинах азот із грунту надходить у вигляді нітратів, нітритів і аміачних сполук. А інтенсивність процесу відновлення нітратів до аміаку залежить від вологи, температури і кислотності грунту. Тому накопичення нітратів, особливо калію, збільшується при засухах, зниженій температурі, заморозках. А у тварин, особливо у жуйних, відновлення нітратів до аміаку протікає тільки при наявності достатньої кількості вуглеводів і рН 6,5-6,7.

При однакових грунтових умовах однорічні і багаторічні бобові кормові культури накопичують менше нітратів, ніж злакові. При вмісті в СР раціону більше 0,5% нітрату калію може наступити отруєння навіть жуйних тварин.

При оцінці кормів необхідно враховувати сортові і видові особливості кормових культур. Зерно бобових має більшу протеїнову і кальцієву поживність, ніж зерно злакових. А сорт кукурудзи Опак-2 має значно більший вміст протеїну і лізину, ніж звичайні сорти. Така ж велика різниця по вмісту СР в різних сортах буряків, алкалоїдів в різних сортах люпину, по вмісту жиру в різних сортах соняшнику.

Агротехніка має досить сильний вплив на поживність кормів. Особливо це пов’язано з комулятивною можливістю рослин. В зв’язку із застосуванням пестицидів у тварин може бути токсикоз. Згідно санітарних норм в грубих і концентрованих кормах кількість їх не повинна перевищувати 1 мг/кг, а в соковитих 0,5 мг/кг СР раціону тварин на відгодівлі але за 1,5-2 місяці до забою.

Фаза вегетації має суттєвий вплив на поживність і поїдання кормів. В більш пізній фазі вегетації у рослин більше клітковини і менше протеїну і води. Тому для злакових трав оптимальна фаза для заготівлі на корм – фаза колосіння, а для бобових – фаза бутонізації і початок цвітіння.

Способи заготівлі кормів теж впливають на поживність кормів. Наприклад, гранулювання трав’яного борошна, або заготівля сіна різними способами має значний вплив на вміст каротину.

Способи зберігання. Корнебульбоплоди. Особливе значення має оптимальний вміст вологи: для грубих кормів – 15-17%, зерно і борошномельні відходи 12-14%, макуха і шроти 10-12%, трав’яне борошно 9-12%.

Технологія підготовки кормів до згодовування. Подрібнення, варіння, тостування, дріжджування.

За вмістом енергії корми розділяють на об’ємні (до 0,6 к.од. в 1 кг корму) і концентровані (більше 0,6 к.од.). За джерелом отримання: рослинні, тваринні, мінеральні, мікробіологічного і хімічного синтезу.

В тваринництві корми розділяють на слідуючи групи:

а) грубі корми: сіно, солома, полова, гіллячковий корм. Ці корми мають малий вміст енергії, високий – клітковини, являються основним наповнювачем для жуйних і при певних умовах підготовки можуть складати в раціонах до 30% за поживністю.

б) соковиті – всі зелені корми, силосовані, корнебульбоплоди, баштанні, продукти переробки корнебульбоплодів.

в) концентровані – зернові, макухи, шроти, відходи борошномельної промисловості, комбікорми.

г) тваринні корми – молоко і продукти переробки, рибне і м’ясо-кісткове борошно.

д) корми мікробіологічного походження: дріжджі, амінокислоти.

е) мінеральні корми – кормова сіль, крейда, фосфати, солі мікроелементів.

є) вітаміни

і) премікси.

В соковитих кормах можна виділити “водянисті корми”. Це свіжий і кислий жом, барда, пивна дробина, картопляна мезга.

В концентрованих: білкові (зерно бобових, макуха, шрот, висівки, кормові дріжджі, трав’яне борошно), вуглеводисті (зерно злаків, суха стружка буряків, картопля, сухий жом, меляса).

Всі види кормів стандартизуються за якістю. Тобто в кожному кормі повинна бути певна кількість поживних речовин: сирого протеїну, сирої клітковини, каротину, мінеральних речовин, для таких рослинних кормів, як силос і сінаж особливе значення мають вміст сухої речовини, цукру, рівень і співвідношення органічних кислот (масляної, оцтової і молочної) та концентрація водневих іонів (рН).

Зелені корми відрізняються високим вмістом води 75-90%, особливо в ранні фази вегетації. На вміст води в зелених кормах має вплив, крім фази вегетації, температура, кількість опадів, зрошення. За енергетичною цінністю вони наближаються до зернових (0,7-0,8 к.од. в 1 кг) по мірі дозрівання поживність їх знижується. Вміст протеїну в СР залежить від виду рослин, фази розвитку, умов живлення азотом і коливається від 3 до 25%. Основний компонент протеїну – вільні амінокислоти, аміди, нітріти і нітрати. Злакові здатні більше накопичувати нітріти і нітрати, ніж бобові. Ознаки отруєння у тварин можуть спостерігатися при вмісті 0,02% нітритів і нітратів в СР трави, а при 0,22% можливі випадки смерті.

Вміст жиру не перевищує 4% від СР. Жири представлені в основному ненасиченими жирними кислотами.

Клітковина може складати від 14 до 32%. При вмісті в молодій траві менше 20% клітковини жуйні хворіють на розлад травлення, тому тваринам влітку дають сіно або солому, щоб збільшити рівень клітковини до 22-27%.

БЕР складають до 40-50%.

Вміст мінеральних речовин значно коливається в залежності від грунтів та добрив. В бобових більше Са, а в злакових Na. Вітаміни майже всі.

Дата добавления: 2014-01-06