Ефірні олії

Ефірні олії являють собою суміш різних летких органічних сполук, що зумовлюють своєрідний запах багатьох рослин.

З жирними оліями вони не мають нічого спорідненого, крім зовнішніх ознак – оліїстої консистенції та властивостей залишать „жирну” пляму на папері, яка швидко зникає. Термін „ефірні олії” з’явився у середині XVIII cт.

Розповсюдження. Ефірно олійні рослини широко розповсюджені у природі. В світі відомо біля 2500 духмяних рослин. Однак властивості утворювати ефірні олії не однакові у різних рослин. Нижчі рослини та вищі спорові, за невеликим винятком,не містять ефірних олій. Серед хвойних та покритонасінних, навпаки, багато рослин, що утворюють ефірні олії, але серед них зустрічаються родини зовсім не здатні утворювати ефірні олії (злаки, осоки, пальми). Ефірні олії найбільш розповсюджені в рослинах родин: селерові, айстрові, ясноткові, кипарисові, валеріанові, ароїдні, липові, соснові, розові. Вміст ефірних олій в рослинах коливається від 0,01 до 20 % (цитрусові).

Місце локалізації. Ефірні олії в рослинах знаходяться у вільному стані, але у деяких рослин – у вигляді глікозидів і звільняються тільки при ферментативному розщепленні останніх.

Ефірні олії накопичуються в усіх частинах рослин, але кількісний розподіл їх по рослинних органах не рівномірний. Більш всього їх у листках, квітках, плодах та підземних органах. У більшості своїй всі частини рослини містять олії однакового складу, але в деяких випадках різні органи містять різні олії (лимонник китайський).

В тканинах рослин ефірні олії в деяких випадках дифузно розсіяні по всіх клітинах тканин в розчиненому або емульгованому стані в цитоплазмі, клітинному соці. Частіше вони накопичуються в особливих утвореннях. Розрізняють екзогенні та ендогенні утворення.

Екзогенні – розвиваються у епідермальній тканині, являють собою залозисті „плями”, залозисті волоски, залозки. Залозисті плями, це прості утворення - дрібнокрапельні скупчення ефірних олій, які викликають здуття кутикули (пелюстки троянди, конвалії, фіалки).

Залозисті волоски – утворення, які складаються з одно – або багатоклітинної ніжки та головки шаровидної або овальної форми. Залозки мають різноманітну будову, мають одноклітинну, коротку ніжку та багатоклітинну голівку.

До ендогенних утворень, які розвиваються в паренхімних тканинах належать секреторні клітини, вмістища, канальці, ходи.

Секреторні клітини можуть бути одиночні або утворюють окрему тканину. Вмістища являють собою кулясті або овальні утворення, які розміщуються в мезофілі листка, шкірці плодів, корі, деревині. Розрізняють схизогенні та лізогенні вмістища. Вмістища витягнутої форми називають канальці, дуже довгі канальці – ходи.

Роль для рослин та динаміка накопичення ефірних олій. Роль ефірних олій для рослин достатньо не вивчена. Деякі учені припускають, що ефірні олії захищають рослину від хвороб та шкідників, а також сприяють загоєнню пошкоджень, як антисептичний засіб. Але відомо, що ефіроолійні рослини також страждають від хвороб та шкідників.

Існує припущення, що запахи рослин служать для притягання комах і сприяють запиленню квіток.

Інше припущення – ефірні олії, випаровуючись зменшують теплопроникливість повітря, чим захищають рослину від перегріву та перехолодження.

В цей час більшість учених вважають, що ефірні олії приймають участь в процесах обміну речовин в рослинах.

Процеси утворення ефірних олій в різних органах рослини протікають по різному, внаслідок чого вони мають різний хімічний склад.

Ефірна олія, уторившись в рослині, не залишається незмінною, в процесі розвитку рослини вона набуває зміни в своєму складі (коріандр, розмарин).

На утворення ефірної олії впливають онтогенетичні чинники (вид, рід рослини, фаза розвитку), а також чинники навколишнього середовища (метеорологічні умови, час доби, висота над рівнем моря).

Методи одержання ефірних олій.

Ефірні олії одержують:

2. перегонкою з водяною парою

3. екстракцією деякими екстрагентами

4. шляхом анфлеражу (поглинання сорбентами)

5. механічним шляхом (пресування, соскобування)

Вибір того чи іншого способу залежить від кількості, хімічного складу ефірної олії, морфолого – анатомічних властивостей сировини. Для виділення ефірних олій використовують свіжозібрану, підв’ялену, висушену або попередньо ферментовану сировину.

Класифікація. Класифікація базується на будові складових частин. 1.Ациклічні монотерпени. До ациклічних монотерпенів відносяться спирти (гераніол, ліналоол), альдегіди (цитраль, цитронеллаль).

цитраль

2. Моноциклічні монотерпени. До моноциклічних монотерпенів належать

циклічні сполуки з двома двійними зв’язками, переважно похідні

метилізопропилциклогексана (ментана).

ментан лимонен α-феландрен ментон карвон

1. Біциклічні монотерпени. Біциклічні монотерпени являють собою сполуки з двома конденсованими неароматичними кільцями і одним етиленовим зв’язком. До них належать похідні карена, пінена, сабінена, камфена.

2. Сесквітерпени. Сесквітерпени також як і монотерпени можуть бути ациклічні та циклічні.

Ациклічні – ненасичені сполуки жирного ряду з 4 подвійними зв’язками.

Фарнезен

Циклічні сесквітерпени мають 5- та 6 – членні кільця, або 5 – 7 – членні кільця.

акоран хамазулен

3. Ароматичні сполуки. Ароматичні сполуки – це переважно кисневі похідні: феноли, ароматичні спирти, фенольні спирти, фенольні ефіри, альдегіди.

тимол корвакрол анетол анісовий альдегід

Фізичні властивості. Ефірні олії – це прозорі безбарвні або забарвлені рідини з характерним запахом і пряним гірким смаком. Більшість - оптично активні, нерозчинні у воді, добре розчиняються в спирті, змішуються з ефіром, хлороформом, жирами.

Дослідження ефірних олій. Дослідження проводиться органолептично (визначення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції) та встановлення фізичних і хімічних констант.

До фізичних констант належать питома вага, кут обертання, показник заломлення і розчинність у спирті.

З хімічних – кислотне число (КЧ), ефірне число (ЕЧ). Числові значення констант встановлюють за фармакопеєю та іншими стандартами.

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання ЛРС. Ефірно олійну сировину заготовляють в фазу найбільшого накопичення ефірних олій в суху погоду після спаду роси. Сушать при температурі 25 – 35 % ^оС, розкладаючи сировину шаром 7 – 10 см. Зберігають сировину в сухих, темних приміщеннях, окремо від інших видів сировини.

Фармакологічна дія та застосування. Ефірні олії виявляють антисептичну, спазмолітичну, відхаркувальну, протизапальну, сечогінну, вітрогінну, подразнюючу слизові оболонки, антигельмінтну та інші дії.

Застосовують при захворюванні дихальних шляхів, невралгії, ревматизмі, захворюваннях нирок, сечовивідних шляхів тощо.

Плоди коріандру – Fructus Coriandri

Коріандрова олія – Oleum Coriandri

Коріандр посівний – Coriandrum sativum L..,

Род. Селерові – Apiaceae

Рос. назва: кориандр посевной.

Нар. назви: кишнець, кинза.

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина зі стрижневим веретеноподібним коренем, прямостоячим, порожнистим бороздчастим стеблом заввишки 30 – 70 см. Прикореневі листки довгочерешкові трироздільні з надрізано – пильчастими краями, нижні стеблові – короткочерешкові, двічіперистороздільні, серединні і верхні – перисторозсічені з лінійними сегментами, сидячі, утворюють піхви. Квітки зібрані в 3 – 6 складні зонтики без обгорток, зонтички мають 3 – листну обгортку. Квітки рожевого кольору, краєві квітки кожного зонтика неправильні, крупніші за серединні, серединні правильні, двостатеві, п’ятипелюсткові. Вся рослина до достигання плодів має гострий неприємний запах. Плоди – вислоплодники, кулястої форми, при достиганні набувають приємний ароматний запах.

Рослина цвіте у липні, плоди достигають у серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. У дикому вигляді росте у східних районах Середземномор’я. В Україні культивують як ефірно –олійну, пряну та лікарську рослину.

Правила заготівлі. Заготовляють сировину, коли побурілі частини складають 60 – 80 %; рослини скошують машинами, сушать і валках, обмолочують і очищують від домішок.

Зберігання. Зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях.

Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Кулясті вислоплодники, звичайно не розкладаються на напівплодики. Поверхня майже гладка, 5 злегка виступаючих звивистих повздовжніх реберець чергуються з 5 прямими. На їх верхівці залишаються 5 дрібних зубчиків від чашечки. Діаметр плоду 2, 6 – 3, 2 мм. Колір бурувато – сіруватий або коричнево – буруватий. Запах ароматний. Смак пряний.

Ефірна олія. Отримують перегонкою з водяною парою. Олія – безбарвна або злегка жовтувата рідина з характерним ароматним запахом і смаком.

Хімічний склад. Достиглі плоди коріандру містять 0,7 – 1,4 % ефірної олії, основний компонент якої ліналоол (50 – 80 %), також входять терпінен, фелландрен, пінен, гераніол, борнеол, їх оцтові ефіри і альдегіди, жирна олія (20 %), білкові речовини, дубильні речовини та інше.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати коріандру стимулюють секрецію залоз травного каналу, покращують травлення, жовчовиділення, мають антибактеріальну, відхаркувальну, протигеморойну, вітрогінну, послаблюючу дії. Покращують смак лікарських засобів.

Застосовують при паганому травленні, метеоризмі, захворюваннях дихальних шляхів, холециститі, геморої.

Лікарські засоби та лікарські форми. Плоди, настій, збори (апетитний, жовчогінний, протигеморойний). З ефірної олії отримують цитраль.

Бруньки сосни – Gemmae pini

Сосна звичайна – Pinus silvestris L..,

Род. соснові – Pinaceae

Рос. назва: сосна обыкновенная.

Опис рослини. Вічно зелене, високе струнке дерево 30-40 м заввишки, з мутовчасто розташованими гілками. Кора у молодих дерев червонувато – бура, у старих – сірувато – бура, трещинувата, на гілках жовтувата. Голки хвої розташовані по парах на вкорочених пагонах, світло – зеленого кольору, загострені. Рослина однодомна. Чоловічі шишки розвиваються у основи молодих довгих пагонів у пазухах криючих листків. На кінцях молодих пагонів розташовані червонуваті овальні жіночі шишки на коротких ніжках. Вони складаються з криючих лусок, у пазухах яких розташовані насінні луски з насінними бруньками. Жіночі шишки після запліднення розростаються. У перший рік вони зелені, на другий – дерев’яніють та буріють. Насіння червонувате або сірувате з крильцями. Шишки достигають на другий рік.

Розповсюдження та місце зростання. Сосна звичайно росте у лісових та лісостепових районах України, у Карпатах, горах Криму, у хвойних та мішаних лісах (разом з дубом, буком та ін.) на пісчаних, суглинистих грунтах.

Правила заготівлі. Заготовляють бруньки до початку їх розпускання (у лютому – березні). Зрізують коронки бруньок з гілками довжиною до 3 мм секаторами з верхівок молодих дерев (у старих дерев бруньки дрібні).

Сушіння. Сушать сировину під дахом або під наметом, розкладаючи тонким шаром.

Зберігання. Зберігають, упакованими в фанерні ящики, в сухих, добре провітрюваних приміщеннях в групі ефірно – олійної сировини.

Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Бруньки (вкорочені верхівкові пагони) поодинокі або по декілька у мутовках, оточуючих більш велику центральну бруньку з залишками стебла до 3 мм. Поверхня вкрита сухими, спірально розташованими ланцетоподібними, загостреними бахромчастими лусками, які склеюються між собою смолою.

Довжина бруньок 1-4 см. Колір зовні рожево – бурий, злам зелений, або бурий. Запах ароматний, смолистий. Смак гіркуватий.

Хімічний склад. Бруньки сосни містять аскорбінову кислоту, смолу, гіркоти, дубильні речовини, ефірну олію, до складу якої входять α і β-пінен, камфен, карен, β-мірцен, сабінен.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати з бруньок сосни мають антимікробну, антивірусну, анестезуючу, протикашльову, діуретичну дію.

Застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, сечового міхура.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Бруньки, ефірна олія, збори, відвар, ванни, інгаляції.

Листки меліси – Follia Melissae

Трава меліси – Herba Melissae

Меліса лікарська – Melissa officinalis L..,

Род. Ясноткові – Lamiaceae

Рос назва: меллиса лекарственная

Нар. назви: лимонна м’ята, маточник.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище розгалужене, стебла прямостоячі, 4 – гранні, м’ягкоопушені, дуже розгалужені, 50 – 150 см заввишки. Нижні бічні пагони повзучі. Листки черешкові, супротивні. Квітки дрібні, зібрані у несправжні мутовки по 3 – 10 у пазухах верхніх листків. Плід – розпадаючийся на чотири горішки яйцеподібної форми, коричневого або чорного кольору.

Цвіте з липня по вересень.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина – країни Середземномор’я. В Україні культивується.

Правила заготівлі. Листки збирають до цвітіння. Траву – на початку цвітіння, в суху похмуру погоду.

Сушіння. Сушать під наметами при температурі не вище 30^о С.

Зберігання. Зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Листя. Листки прості, яйцеподібної форми, з пильчастим краєм, загостреною верхівкою, перистим жилкуванням, опушені знизу, зверху голі. Колір ясно – зелений. Запах лимонний. Смак гіркувато – пряний, злегка в’яжучий.

Трава. Стебла 4 – гранні, опушені, листки черешкові, супротивні. Квітки 5 – членні дрібні, білого, кремового або рожевого кольору, зібрані по 3 – 10 в однобічних несправжніх мутовках у пазухах верхівкових листків. Чашечка двогуба, трубчасто – дзвониковидна, віночок двогубий, верхня губа виямчаста.

Запах, смак як у листків.

Хімічний склад. Трава та листки містять ефірну олію біля 1 %, у складі якої цитраль, ліналоол, гераніол, мірцен, а також дубильні речовини, гіркоти, слиз, тритерпенові кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Лікарські форми меліси мають протизапальну, бактеріостатичну, антивірусну, заспокійливу дії. Тонізуюче діють на органи травлення, на мозок, серце, матку. Застосовують при загальному нервовому збудженні, вегето – судинної дистонії, безсонні, порушенні ритму серцевої діяльності, зміні тиску крові під дією емоційних збуджень, при порушенні травлення, гастритах, колітах.

Лікарські засоби. Лікарські форми. Висушене листя, трава, настій.

Листки мяти перцевої – Folia Menthae piperitae

М’ята перцева – Mentha piperita L..,

Род. Ясноткові – Lamiaceae

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище горизонтальне, галузисте, з мичкуватим тонким корінням. Від кореневища розвивається багато молодих підземних пагонів, розташованих близько до поверхні грунту. Деякі з них проникають у грунт та набувають характер кореневищ, інші виходять на поверхню та стеляться у вигляді плітій. Стебла 4 – гранні, голі або з рідкими волосками, розгалужені до 100 см заввишки. Листки прості, навхрест супротивні. Квітки дрібні, червоно – фіолетового кольору, розташовані напівмутовками на верхівках стебел та гілок, утворюючи колосоподібне суцвіття. Чашечка правильна, п’ятизубчаста з десятьма повздовжніми жилками, віночок майже правильний. Плоди складаються з чотирьох розпадаючихся горішків (утворюються дуже рідко, квітки майже стерильні). Рослина розмножується вегетативно. Цвіте з кінця червня до вересня. Вся рослина має сильний ароматний запах.

Розповсюдження та місце зростання. У дикому вигляді не зустрічається. М’ята перцева – гібрид м’яти водяної та м’яти зеленої (отримана у XVII ст. в Англії). Розрізняють дві основні форми м’яти перцевої – чорну та білу. У чорної стебла, черешки та жилки листків темного, червоно – фіолетового (антоціанового) відтінку. М’ята біла не має антоціанового забарвлення, стебло та листки світло – зеленого кольору. Ефірна олія м’яти білої має більш ніжний запах, ніж чорна, але чорна найбільш продуктивна (по вмісту олії та вмісту ментолу).

В Україні культивуються обидві форми.

Правила заготівлі. Сушіння. Заготовляють сировину, коли половина квіток в суцвітті вже розпустилася, у першій половині дня, коли вміст ефірної олії в рослині досягає максимуму. Скошують траву, підв’ялюють у валках (3 – 4 доби) вдень, а на ніч збирають у копни. Підв’ялену траву використовують для отримання ефірної олії.

Для отримання листків траву досушують (30^о С) та обмолочують.

Зберігання. Зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів сировини.

Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Листки короткочерешкові, ланцетні або довгасто - яйцевидні, загострені з нерівнопильчастим краєм. Жилкування перисте. Вторинні жилки виходять від головної під гострим кутом та розходяться дугами, паралельними до краю листка. Листки голі, тільки повздовж жилок опушені рідкими волосками. По всій пластинці листка під лупою можна побачити блискучі жовті залозки.

Мікроскопія. Клітини епідермісу зі звивистими стінками з двома оточуючими клітинами, розташованими перпендикулярно повздовжної осі продиху. По жилках та по краю листка – прості 2 – клітинні волоски. По всій поверхні дрібні головчасті волоски з короткою одноклітинною ніжкою та одноклітинною оберненояйцевидною головкою. У невеликих заглубленнях з обох боків листка ефіроолійні залозки на короткій ніжці з кулястою головкою, яка складається з 8, рідше 6 радіально розташованих видільних клітин.

Хімічний склад. Ефірна олія до 4%, в основному з моноциклічними монотерпенами. Головні зних – ментол (50- 80 %), ефіри ментолу, оцтової та валеріанової кислоти, кетони – ментон, жасмон, пулегон та інші. Містяться також урсолова та олеанова кислоти, флавоноїди, каротиноїди, дубильні речовини.

Фармакологічна дія та застосування. Лікарські форми м’яти виявляють спазмолітичну, седативну, протидіарейну, жовчогінну, антисептичну, вітрогінну, протинудотну дії. Посилює секрецію, травних залоз, знижує кислотність шлункового соку. Ментол подразнює нервові закінчення, виявляє рефлекторно судинорозширюючу дію. М’ятна олія має освіжаючі властивості.

Застосовують при нудоті, захворюваннях серцево – судинної системи, шлунка, нервовому збудженні.

Лікарські засоби та лікарські форми. Листки, настій. Ефірна олія, яка входить до складу препаратів корвалол, корвалдін, інгаліпт, уролесан, піносол, м’ятні таблетки, краплі.

Ментол входить до складу препаратів пектусин, краплі Зеленіна, каметон, валокармід, бом – бенге та інше.

Листки шавлії – Folia Salviae

Шавлія лікарська – Salvia officinalis L..,

Род ясноткові – Lamiaceae

Опис рослини. Напівкущ із здерев’янілим, розгалуженим коренем. Стебла багаточисленні, прямостоячі, чотиригранні, у основи здерев’янілі, до 50см заввишки, густо вкриті листками. Листки супротивні, прості, довгочерешкові, верхні – сидячі, опушені.

Квітки з подвійною оцвітиною, двостатеві, неправильно зібрані по 6-8 у несправжні мутовки, які утворюють на верхівках стебел преривчасті, колосоподібні суцвіття. Чашечка двогуба, опушена. Віночок двогубий, синьо-фіолетовий (рідше білий). Тичинок – 2, маточка одна. Плід розпадний, складається з чотирьох кулястих горішків. Цвіте у червні-липні. Плоди достигають у липні-серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина – мала Азія, з якої шавлія розповсюджена по Середиземномор’ю. Культивується в Криму та інших південних областях України.

Правила заготівлі. Листки шавлії заготовляють на початку цвітіння (червень), збирають вручну. Восени проводять збір, зрізуючи механізовано верхівки рослин.

Сушіння. Сушать під наметами, або в штучних умовах при температурі 25-30⁰ С, розкладаючи сировину шаром 3-5см. вихід сухої сировини – 20 %.

Стандартизація. Сировину обмолочують, відділяють грубі частини з допомогою сит.

Зберігання. Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів. Термін зберігання 1,5 роки.

Опис сировини. Листки яйцеподібно-довгастої або видовжено-еліптичної форми, при основі округлі або неглибокосерцевидні, на верхівці тупі або загострені, по краю дрібногородчасті, жилкування сітчасте, жилки сильно вдавлені зверху і виступають знизу, поверхня опушена з двох сторін. Нижні листки часто при основі мають одну або дві невеличкі лопаті. Розміри: довжина листків – 2-10см. колір листків зелений, сірувато-зелений або сріблясто-білий. Запах ароматний. Смак пряно-в’яжучий.

Хімічний склад. Листки шавлії містять ефірну олію (1,25 %) в складі якої монотерпеноїди- цінеол; α-пінен, Д-камфора, туйон та інші. З інших речовин є флавоноїди, тритерпенові кислоти, дубильні речовини.

Фармакологічна дія та застосування. Лікарські форми виявляють протизапальну, бактерицидну, відхаркувальну, в’яжучу дію. Зменшують потовиділення, збуджують виділення шлункового соку. Застосовують для полоскання горла, ротової порожнини, при катарі верхніх дихальних шляхів, стоматиті, гінгівіті, пародонтозі.

Лікарські засоби та лікарські форми. Сировина, настій, збори (грудний, шлунковий та ін.)

Дата добавления: 2014-01-06