Порядок отримання кредиту

План

1. Порядок отримання банківського кредиту

2. Оцінювання кредитоспроможності підприємства.

3. Порядок погашення кредиту.

Небанкiвське кредитування пiдприємств.

4. Комерційне кредитування підприємств.

5. Лізингове кредитування підприємств.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов:

1)учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку;

2)підприємство або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним;

3)необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку;

4)кредитор має бути так само зацікавлений у видачі кредиту, як підприємство в його отриманні.

Процедура отримання кредиту підприємством:

1)попередні переговори;

2)подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту;

3)Оцінювання банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства;

4)згода банку на надання кредиту;

5)підписання кредитного договору між підприємством і банком.

6)надання кредиту;

7)контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.

Отже, для одержання кредиту позичальник звергається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів. У заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми за печення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування об'єкта, насамперед вірогідність своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування.

Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції і для різних клієнтів він може бути різним. Якщо розрахунковий рахунок клієнта відкритий в іншому банку, то він подає нотаріально завірені копії статуту та установчого договору або положення про господарський підрозділ разом із установчими документами і згідно з оформленою довіреністю на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи, техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту, графік надходжень та платежів на весь строк користування кредитом, копії документів про підтвердження угод, що кредитуються, відомості про кредити, отримані в інших банках, бухгалтерський баланс та фінансові звіти на останню звітну дату. До банку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому для визначення фінансового стану та кредитоспроможності клієнта.

Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Вона розраховується банками для кожного клієнта і може вимірюватись показниками ліквідності, заборгованості, погашення боргу, прибутковості, рентабельності, співвідношенням інших статей балансу.

Після проведення оцінювання кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту — розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови.

Після цього складається текст кредитного договору.

Кредитний договір містить такі розділи.

1. Загальні положення.

2. Права та обов'язки позичальника.

3. Права та обов'язки банку.

4. Відповідальність сторін.

5. Порядок погашення суперечок.

6. Термін дії договору.

7. Юридичні адреси сторін.

Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховує відповідну суму кредиту.

2. Оцінювання кредитоспроможності підприємства

Кредитоспроможність підприємства оцінюється перед наданням позики, а далі щоквартально на основі показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності, а також наявність чи відсутність у минулому році кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позик.

Для оцінювання фінансового стану підприємства враховуються показники його діяльності:

1)обсяг реалізації продукції;

2) прибутки і збитки;

3) рентабельність;

4)ліквідність;

5)грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);

6)склад і динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості.

А також:

• ефективність управління підприємством;

• наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства;

• ринкова позиція підприємства.

Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які показники банк звертатиме особливу увагу. До них належать такі:

1. Фінансові коефіцієнти — дають можливість оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства.

Коефіцієнт заборгованості (Кзаб) показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунок позичених коштів, дає уявлення про кредитоспроможність підприємства та рівень фінансового ризику. Якого можуть зазнати кредитори: чим нижчий коефіцієнт заборгованості, тим краще вони захищені від втрат.

Коефіцієнт заборгованості розраховується діленням загальної заборгованості підприємства на його власний капітал:

Кзаб = Загальна заборгованість / Власний капітал (2)

Коефіцієнт ліквідності (загальної — Кз.л., термінової — Кт.л., абсолютної —Кабс.л.) свідчить про здатність підприємства виконати короткострокові зобов'язання:

Кз.л. = Загальні активи підприємства / Поточні короткострокові зобов' язання (3)

Кт.л.= (Грошові кошти + Цінні папери + Дебіторська заборгованість)/ Поточні грошові зобов' язання (4)

Кабс.л =(Грошові кошти + Цінні папери) / Поточні короткострокові зобов'язання (5)

До поточних (короткострокових) зобов'язань належать короткострокові кредити і розрахунки з кредиторами.

Коефіцієнт оборотності свідчить на скільки ефективно підприємство використовує свої активи.

Коефіцієнт оборотності основних (оборотних) засобів визнається відношенням суми виручки від реалізації продукції до середньої суми основних (оборотних) засобів.

Коефіцієнт прибутковості показує загальну ефективність (результативність) діяльності підприємства.

Коефіцієнт витрат (Кв) показує прибутковість підприємства щодо обсягів реалізації продукції, його зниження може вказувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективність виробництва. Для його розрахунку прибуток від операційної діяльності ділять на чисту виручку від реалізації продукції:

Кв = Поп.д. / ЧВ (6)

Де Поп.д — прибуток від операційної діяльності;

ЧВ — чиста виручка від реалізації продукції.

ЧВ = Виручка від реалізації — Податок на додану вартість — Акцизний збір;

Поп.д= ЧВ - Собівартість реалізованої продукції - Адміністративні витрати - Витрати на збут, інвентар.

Окупність інвестицій або активів (Кок.інв) свідчить про ефективність отримання прибутку за допомогою активів. Показник розраховується діленням прибутку після сплати податків (чистий прибуток) на загальні активи:

Кок.інв = Чистий прибуток / Загальні активи підприємства (7)

Окупність власного капіталу (Кок.вл.к.) показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою капіталу, вкладеного акціонерами у підприємство. Для розрахунку коефіцієнта прибуток після сплати податків ділять на акціонерний капітал:

(Кок.вл.к.) = Чистий прибуток / Власний капітал (8)

Аналізуючи стан та ділову активність підприємства, ці коефіцієнти порівнюють з показниками конкурентів і визначають зміни, що сталися протягом визначених періодів (динаміку змін).

2. Рух грошових коштів — аналіз цього фактора дає змогу виявити сезонну потребу підприємства у грошових коштах.

Звіт про рух грошових коштів відображає надходження або відплив коштів підприємства за певний період.

Негативний рух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах отриманого негативного значення.

Позитивний рух грошових коштів означає, що підприємство зможе зменшити існуючу заборгованість.

Отже, надання кредиту залежить від того, наскільки банк довіряє підприємству та наскільки він задоволений прогнозом.

3. Оцінка ділового середовища підприємства — здійснюється допомогою таких показників:

· форма власності (вказує на міру ризику повернення кредиту і хто несе відповідальність);

· вид діяльності (визначаються перспективи розвитку);

· постачальники (оцінюється їх надійність);.

· конкуренція;

· виробничі потужності (основні засоби);

· керівництво й організація (кваліфікація, досвід керівників, вакансії, ведення сучасних методів управління, маркетингу, контролю);

· сильні й слабкі сторони клієнта — позичальника.

На підставі оцінки кредитоспроможності підприємства й ефективності комерційної угоди банк приймає рішення про можливість видачі підприємству кредиту й укладає з ним кредитний договір.

Дата добавления: 2014-01-06