Судовий контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

Основні види, форми та методи контрольної діяльності суду різ­нобічні й досить ефективні. У більшості вони визначаються роллю суду як органу відправлення правосуддя, хоча цим і не вичерпу­ються.

Судовий контроль за роботою персоналу установ і органів вико­нання покарань є двох видів. Перший — з розгляду спорів, які вип­ливають із цивільних, сімейних, трудових і адміністративних право­відносин і справ особливого провадження, що здійснюється за пра­вилами цивільного судочинства.

Діяльність персоналу може бути безпосереднім предметом спору сторін за цивільною справою. Наприклад, при розгляді позову осо­би, яка втратила працездатність під час відбування позбавлення во­лі, про компенсацію шкоди, заподіяної їй з вини виправно-трудової установи (ст. 51 ВТК); або, навпаки, збитку, заподіяного засудже­ним під час відбування покарання і не стягнутого в повному обсязі до його звільнення. І в першому, і в другому випадках судом може бути оцінена діяльність персоналу виправно-трудової установи з до­тримання трудових прав засуджених.

Діяльність персоналу може бути предметом судового досліджен­ня, оцінки і відповідного реагування при розгляді цивільних справ у порядку особливого провадження (наприклад, при вирішенні питан­ня про визнання засудженого обмежено дієздатним внаслідок зло­вживання спиртними напоями і наркотичними речовинами), у спра­вах, які виникають з адміністративно-правових відносин.

При розгляді позову громадянина про відшкодування збитку, завданого йому засудженим, який відбуває покарання, наприклад у колонії-поселенні, суд зобов'язаний дослідити і питання діяльності адміністрації щодо забезпечення режиму відбування покарання, і якщо будуть виявлені суттєві недоліки, то відреагувати на них кон­кретною ухвалою.

Крім того, існує ще один різновид судового контролю при розг­ляді цивільних справ. Діяльність персоналу може бути предметом дослідження при оцінці судом письмових доказів: довідок, рішень, наказів, постанов та інших документів, вихідних від установ і орга­нів виконання покарань. Визнання судом поданих документів як до­казів у справі — це підтвердження їх законності, не визнання — навпаки. Судовий контроль має місце і при виконанні покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених (контроль за діями державного виконавця при виконанні штрафу, конфіскації майна).

Суддя, який контролює дії державного виконавця, вправі при ви­никненні відповідних обставин призупинити чи відновити виконавче провадження. Крім того, на дії державного виконавця може бути по­дана скарга засудженим. Така скарга розглядається в судовому за­сіданні, на якому може бути присутнім прокурор і засуджений, який подав скаргу.

Другий вид судового контролю за діяльністю персоналу — це контроль при провадженні з кримінальних справ. Його можна поді­лити на два підвиди: а) контроль при розгляді кримінальних справ у суді; б) контроль при розгляді судом питань виконання вироку суду.

Контрольні функції суду проявляються при розгляді криміналь­них справ про грубе порушення законності з боку посадових осіб установ і органів виконання покарань, інших суб'єктів, які беруть участь в процесі виконання покарання. Це, в першу чергу, зловжи­вання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищен­ня влади або службових повноважень (ст. 365 КК), службова недбалість (ст. 367 КК) та інші службові злочини.

Судовий контроль має місце при розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені засудженими під час відбування покарання. Так, згідно з вказівками вищих судових органів, при розгляді кримі­нальних справ про відповідальність за дії, що дезорганізовують ро­боту виправних установ (ст. 392 КК), злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК) суди зобов'язані пере­віряти, чи не пов'язані протиправні дії з ущемленням прав засудже­них або перекрученням персоналом дисциплінарної практики. На­приклад, при дослідженні дій засуджених, які інкримінуються їм як злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи, судом належить перевірити законність вимоги, якій злісно не підкорявся засуджений, і обгрунтованість накладення на нього стягнення у ви­гляді переведення в приміщення камерного типу чи одиночну каме­ру. Якщо при цьому буде встановлено, що це стягнення накладено з порушенням вимог кримінально-виконавчого законодавства, особа підлягає виправданню за ст. 391 КК у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Суд після виявлення порушень з боку адміністрації виправно-трудової установи зобов'язаний відреагувати на них конкретною ух­валою, мета якої — попередити подібні дії у майбутньому. Рішення ж суду, в даному разі виправдувальний вирок, за суттю є відміною незаконного рішення персоналу. Компетентні посадові особи після набрання вироком суду чинності повинні оформити рішення про не­законність застосованого стягнення в особовій справі засудженого.

Контроль суду за діяльністю персоналу здійснюється і на стадії виконання вироку, що включає в себе звернення вироку до виконан­ня, а також вирішення блоку питань, які торкаються різних аспектів виконання покарання. Для вирішення цих питань адміністрація ви­правно-трудової установи направляє в суд подання, а також необхід­ні інші матеріали.

Судовий контроль спрямований на досягнення трьох завдань. Перше — контроль за діяльністю адміністрації з метою попере­дження корисливих чи інших службових зловживань, а також за­хоплення як каральним, так і лібералізованим підходом до засудже­них. Суди зобов'язані пунктуально перевіряти матеріали, які подані адміністрацією виправно-трудової установи, тому що в них зустріча­ється фальсифікація чи неповне відображення даних про поведінку засудженого, інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Друге — контроль за діяльністю адміністрації з метою охорони прав і законних інтересів засуджених (наприклад, прав на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання).

Третє — контроль за діяльністю адміністрації щодо забезпечен­ня належного виконання засудженими своїх обов'язків. Рішення су­ду про пом'якшення покарання чи зміну його виду, як правило, ба­зується на оцінці виконання засудженими покладених на них обов'язків.

Крім того, контрольна діяльність суду має місце при дослідженні причин і умов, які сприяють порушенням законності в роботі персо­налу. Верховний Суд України орієнтує суди на виявлення зазна­чених фактів і належне реагування на них за допомогою конкретних ухвал, інформацій і повідомлень суду.

Зміст кримінально-процесуальної стадії виконання вироку суду досить різнобічний. Відповідно різний і судовий контроль. При цьому він не обмежується вирішенням питань умовно-дострокового звільнення чи заміни одного виду покарання іншим. Судовий конт­роль має місце при розгляді судом ширшого кола питань, які стосу­ються різних аспектів виконання покарання. Сюди входять питання, пов'язані з наданням відстрочки виконання вироку на підставі вка­заних у законі обставин. Наприклад, тяжка хвороба засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, вагітність засудженої чи наявність у засудженої жінки малолітніх дітей; коли відбуття пока­рання може призвести до особливо тяжких наслідків для засудже­ного чи його сім'ї у зв'язку з пожежею чи іншим стихійним лихом, смерті єдиного працездатного члена сім'ї (ст. 405 КПК України). Судом може бути відстрочена виплата штрафу, якщо його виплата є неможливою для засудженого.

Судовий контроль може здійснюватися і при розгляді питання звільнення від відбування покарання у випадках:

— умовно-дострокового звільнення від покарання у вигляді по­збавлення волі, виправних робіт, направлення в дисциплінарний ба­тальйон (ст. 407 КПК України);

— звільнення від подальшого відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу (ст. 408 КПК України);

— звільнення засудженої, якій була надана відстрочка відбуван­ня покарання у зв'язку з вагітністю і наявністю дітей віком до трьох років, від відбування частини строку покарання, що лишилася (ст. 4083 КПК України).

Контрольні функції суду мають місце і при розгляді ним заміни покарання іншим його видом як з урахуванням зразкової поведінки засудженого, так і в зв'язку з ухиленням від відбування призначе­ного покарання. До числа перших варто віднести заміну позбавлен­ня волі, виправних робіт за підставами і в порядку, встановленому ст. 82 КК України і ст. 407 КПК України. До числа останніх — за­міну громадських чи виправних робіт арештом або обмеженням волі (ч. 2 ст. 389 КК України і ст. 410 КПК України), штрафу або поз­бавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на виправні роботи або обмеження волі (ч. 1 ст. 389 КК України і ст. 410 КПК України).

Враховуючи поведінку засуджених у місцях позбавлення волі, суд також вирішує питання зміни умов утримання засуджених шляхом пе­реведення з одного виду виправно-трудової установи до іншої, з мен­шим чи суворішим режимом (статті 45, 46, 47 ВТК України, ст. 410 КПК України).

Судовий контроль за діяльністю персоналу не вичерпується сфе­рою виконання кримінального покарання. Стосовно виправно-трудо­вої установи він здійснюється при розгляді судом (у тому числі й господарським) майнових, господарських, земельних спорів, позовів вільнонайманих працівників і атестованих співробітників персоналу про відновлення на роботі тощо.

Дата добавления: 2014-01-06