Участь спостережних комісій і служб у справах неповнолітніх в діяльності установ і органів виконання покарань

Виправно-трудовий кодекс України визначає спостережні комісії і служби у справах неповнолітніх як форми участі громадськості в діяльності установ кримінально-виконавчої системи. Вони діють на підставі Виправно-трудового кодексу, Положення про спостережні комісії і Закону України "Про органи і служби у справах неповно­літніх та спеціальні установи для неповнолітніх".

Згідно зі ст. 122 ВТК, у виправленні і перевихованні засудже­них, а також у здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів, що виконують вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, беруть участь спостережні комісії. Вони створюються міськими, районними у містах та облас­ними Радами народних депутатів за поданням відповідних виконав­чих комітетів. При потребі спостережні комісії можуть бути створе­ні при селищних Радах народних депутатів.

До складу спостережної комісії входять її голова (головою може бути заступник голови, секретар або член виконавчого комітету від­повідної Ради), заступник голови, секретар та не менше б членів ко­місії. Членами комісії можуть стати депутати Рад, представники профспілкових, політичних та інших громадських організацій і тру­дових колективів. У Положенні про спостережні комісії визначено, що до складу комісії не можуть входити працівники органів внутріш­ніх справ, прокуратури, суду, а також адвокати. Основними завдан­нями спостережних комісій є'

а) здійснення постійного контролю за діяльністю установ і орга­нів, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі і виправ­них робіт без позбавлення волі, а також контроль за додержанням цими установами і органами режиму і умов утримання засуджених, за правильністю групового виховання і організацією їх праці, загаль­ноосвітнього та професійно-технічного навчання, проведенням ви­ховної роботи і правильністю застосування до засуджених стягнень і заохочень; надання допомоги цим установам і органам у проведен­ні цієї роботи;

б) залучення громадськості до надання допомоги адміністрації установ і органів, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, в діяльності по виправ­ленню та перевихованню засуджених;

в) надання допомоги громадським організаціям і трудовим колек­тивам у перевихованні і виправленні осіб, переданих на поруки, за­суджених умовно або до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, засуджених до позбавлення волі з відстрочкою виконання ви­року, тих, хто відбув покарання або достроково звільнений від пока­рання, а також здійснення контролю за організацією та проведен­ням цієї роботи на підприємствах, в установах і організаціях;

г) облік і громадський нагляд за поведінкою осіб, неодноразово засуджених, після повернення з місць позбавлення волі;

д) надання необхідної допомоги в трудовому та побутовому влаштуванні особам, звільненим з місць позбавлення волі, а також іншим, звільненим від відбування покарання.

Обласні і міські (міста з районним поділом) спостережні комісії координують і спрямовують діяльність відповідно районних, міських (міст без районного поділу), районних у містах спостережних комі­сій, надають їм методичну допомогу. Для виконання цих завдань спостережні комісії мають право:

а) перевіряти в межах своєї компетенції діяльність адміністрації установ і органів, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі; вимагати необхідні для роботи комісії документи і довідки;

б) проводити прийом засуджених, знайомитися з їх особовими справами, приймати від них і розглядати пропозиції, заяви і скарги;

в) заслуховувати на своїх засіданнях звіти адміністрації установ і органів, які виконують покарання, відносно роботи з виправлення та перевиховання засуджених, а також інформацію адміністрації під­приємств, установ і організацій, які шефствують над установами ви­конання покарань, і вносити пропозиції щодо усунення недоліків у їх роботі;

г) перевіряти стан виховної роботи на підприємствах, в устано­вах і організаціях серед осіб, переданих на поруки, засуджених умо­вно або до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, засудже­них до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, осіб, які відбули покарання або достроково звільнені від покарання, а також виділяти своїх представників і доручати їм систематичне проведен­ня виховної роботи і нагляд за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від покарання;

д) порушувати клопотання про помилування;

е) входити спільно з органами, які відають виконанням покаран­ня, в суд з поданням про умовно-дострокове звільнення засуджених від покарання або про заміну їм невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або з клопотанням про включення в загальний трудовий стаж засудженого час роботи в колоніях-поселеннях;

є) перевіряти обгрунтованість порушення адміністрацією устано­ви виконання покарання питання про переведення засуджених у ви­правно-трудових колоніях особливого режиму з приміщень камерно­го типу у звичайні житлові приміщення тієї ж колонії, про переве­дення засуджених, які утримуються у виправно-трудових колоніях загального, посиленого і суворого режиму або у звичайних примі­щеннях колоній особливого режиму, в приміщення камерного типу, та переведення засуджених, які утримуються в колоніях особливого режиму, в одиночні камери в тій же колонії. При наявності достат­ніх підстав давати згоду на застосування цих заходів;

ж) давати згоду в порядку, встановленому законодавством:

— на зміну умов тримання засуджених шляхом переведення їх з однієї виправно-трудової колонії в іншу колонію іншого виду режиму;

— на проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, поза колонією на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та по­логами, а також до досягнення дитиною трирічного віку і на повер­нення цих засуджених у колонію для подальшого відбування пока­рання;

.— на порушення адміністрацією установи виконання покарання клопотання перед виконавчим органом місцевої Ради народних де­путатів про прописку осіб, звільнених з виправно-трудових установ, без обмеження за обраним ними місцем проживання;

з) перевіряти обгрунтованість відмови в прийнятті на роботу осіб, звільнених з місць позбавлення волі або звільнених від відбу­вання покарання;

і) виділяти своїх представників для участі в судових засіданнях при розгляді справ про засуджених у випадках, передбачених дію­чим законодавством;

к) вносити на розгляд виконавчих комітетів відповідної Ради на­родних депутатів пропозиції щодо вдосконалення діяльності установ і органів, що виконують покардння, а також трудового і побутового влаштування осіб, звільнених від покарання.

Прийняті в межах компетенції постанови спостережних комісій щодо усунення недоліків у діяльності установ і органів, що викону­ють покарання, а також у роботі підприємств, установ і організацій по перевихованню і виправленню осіб, переданих на поруки, умовно засуджених або засуджених до покарання, не пов'язаного з позбав­ленням волі, засуджених до позбавлення волі з відстрочкою вико­нання вироку, які відбули покарання чи достроково звільнених від покарання підлягають обов'язковому виконанню. Адміністрація цих установ і органів, а також підприємств і організацій повинна у дво­тижневий строк сповістити про вжиті заходи.

Згідно зі ст. 123 ВТК, у виправленні неповнолітніх засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, а також у здійсненні громадського конт­ролю за діяльністю установ і органів, що виконують дані види пока­рань, беруть участь комісії у справах неповнолітніх.

Однак Положення про комісії у справах неповнолітніх відповід­но до Постанови Верховної Ради України №245/94 від 15.11.1994 р. втратило свою чинність, комісії у справах неповнолітніх були фак­тично ліквідовані. Натомість, у 1995 р. з'явився новий правовий ін­ститут — органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні уста­нови для неповнолітніх. Свою діяльність вони здійснюють на підста­ві Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.1995 р. У чинному ж кримінально-виконавчому законодавстві відповідних змін, на жаль, не відбулося (див., наприклад, ст. 123 ВТК).

Відповідно до Закону, служби у справах неповнолітніх створю­ються урядом Автономної Республіки Крим, виконавчими комітета­ми обласних, міських, районних у містах, районних Рад народних депутатів. Кабінетом Міністрів України створюється Комітет у спра­вах неповнолітніх. Свою діяльність служби здійснюють у складі го­лови (заступник голови або секретар виконавчого комітету), заступ­ника голови і не менше 6 працівників. Штатна чисельність праців­ників районних і міських служб у справах неповнолітніх установлю­ється залежно від кількості неповнолітніх, які проживають у районі або місті (один працівник служби на 2—3 тис. неповнолітніх у ра­йонах, та 5—6 тис. у містах і районах).

Завдання служб щодо неповнолітніх, які відбувають кримінальні покарання, в більшості випадків збігаються із завданнями спосте­режних комісій. Відмінності обумовлені особливостями процесу від­бування покарання неповнолітніми.

Комітет і служби у справах неповнолітніх згідно зі своїми зав­даннями розробляють і здійснюють самостійно або разом з відповід­ними державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами, установами та організаціями не­залежно від форм власності, громадськими організаціями заходи що­до забезпечення прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, запобігання вчинення ними правопорушень. Координують зусилля даних інститутів для забезпечення соціального захисту неповноліт­ніх і профілактики правопорушень, а також надають практичну та методичну допомогу з цих питань. Комітет і служби у справах неповнолітніх займаються веденням державної статистики щодо неповнолітніх відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Для вирішення цих завдань Комітет і служби у справах неповно­літніх мають право:

— приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими для виконання органами державної виконавчої вла­ди, органами місцевого і регіонального самоврядування, підприєм­ствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами;

— звертатися до відповідних державних органів, органів міс­цевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, для надання їм іншої до­помоги у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх, а також з питань працевлаштування;

— перевіряти стан виховної роботи з неповнолітніми в навчаль­но-виховних і позашкільних закладах, за місцем проживання, а та­кож на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, де працюють неповнолітні;

— перевіряти умови тримання і виховання неповнолітніх у спе­ціальних установах для неповнолітніх;

— ставити перед відповідними органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування питання про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб у разі невиконання ними рішень, прийнятих Комітетом та службами у справах неповнолітніх;

— визначати потребу регіонів у створенні та функціонуванні

спеціальних установ для неповнолітніх.

Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України контролює і координує діяльність служб у справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих комітетів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів.

Таким чином, виходячи з основних положень, що закріплені в законодавстві і стосуються діяльності спостережних комісій і служб у справах неповнолітніх, можна стверджувати, що вони повинні бу­ти включені в структуру виконавчого комітету відповідної ради.

Дата добавления: 2014-01-06