Методика проведення бесід з дітьми

Одним із основних методів розвитку діалогічної мови у дітей дошкільного віку на заняттях є бесіда. Розроблений Сократом і Платоном метод бесід застосовувався у навчанні молоді риториці і логіці. Пізніше цей метод був використаний у шкільному навчанні. З часів Я.А. Коменського та Й.Г. Песталоцці постало питання про застосування бесід у дошкільному навчанні.

Бесіда в першу чергу є методом уточнення і систематизації уявлень дітей, здобутих ними у процесі повсякденного життя і на заняттях. Вчені Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, В.Ф. Одоєвський, Л.К. Шлегер, Є.І. Тихєєва, Є.О.Фльоріна – бесіда є школою розвитку дитячої думки.

Вихователь вчить дітей: висловлювати свою думку, правильно формулювати відповідь, правильно застосовувати граматичні форми слів, чітко вимовляти слова, правильно ставити наголоси, збагачує і активізує їх словник.

Бесіда як метод навчання використовується в основному в старшій групі. Окремі бесіди про пори року, працю дорослих у ДНЗ, можна успішно в середній групі (з другої половини року).

Зміст бесід (програма) – факти і явища суспільного життя.

Вихователь: - визначає завдання і тему бесіди,

21. придумує і підбирає її зміст,

22. структуру,

23. визначає характер і формулювання основних запитань.

24. Підбирає необхідні наочні посібники, технічні засоби.

25. Продумує, як урахувати індивідуальні та забезпечити диференційоване керівництво ними під час бесіди.

26. Передбачити наявність відповідних знань у дітей.

27. Будувати бесіду на основі життєвого досвіду і знань дітей

28. Підтримувати протягом усього заняття активність дітей. Мобілізуючи їхню увагу.

Структура бесіди залежить від теми, змісту, віку дітей. У ній пов’язані такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та заключна частини.

Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок. Необхідно відразу ж оживити в пам’яті дітей цілісний образ, явище, активізувати емоційну сферу дітей і тим самим викликати в них бажання брати участь у бесіді. За Є.О.Фльоріною – початок бесіди повинен бути образним, емоційним, повинен «Зібрати» увагу дітей і спрямувати їхні думки.

Почати бесіду можна по-різному - із згадування, з розповіді, з розгляду картини, іграшки, предмета, з загадування загадки, витання вірша, які мають пряме відношення до теми.

В основній частині бесіди розкривається її конкретний зміст. Готуючи бесіду, вихователю треба спланувати її етапи, тобто виділити суттєві компоненти того поняття, яке буде активізуватися з дітьми. До дітей послідовно ставляться запитання, які спрямовані на їхню активність. По ходу бесіди вихователь дає пояснення, стверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, показує наочний матеріал і т.д. вихователь використовує прийоми: запитання, пояснення, показ наочного матеріалу.

У процесі бесіди вихователь повідомляє нові відомості, щоб уточнити або поглибити знання дітей. Можна використовувати різні прийоми словникової роботи – пояснення значення окремих слів, повторення слова хором з вихователем.

Запитання можна поділити (за Є.О. Радіною)на дві групи. І- групи – які вимагають від дітей простої відповіді чи описування предметів, явищ. Це запитання що? Хто? Який? Куди? Та ін. такі запитання ставлять на початку бесіди. П-група – вимагає у дітей деякий логічних узагальнень, умовиводів, встановлення причинних зв’язків, розкриття змісту теми (для чого? Чому? Навіщо? Чим схожі? Як узнати?).такі запитання пошукового та проблемного характеру повинні відіграти провідну роль в бесіді, особливо в старшій групі.

Запитання вихователя повинні розкривати зміст теми і спрямувати думку дітей на правильну відповідь. Тому їх треба формулювати чітко, конкретно, коротко. Неконкретні запитання часто призводять до неправдивих, поверхневих відповідей. В самому запитанні не повинно бути незрозумілих дітям слів.

Вихователь має враховувати які психічні процеси будуть задіян6і під час постановки запитання.

Крім основних запитань вихователь повинен використовувати і допоміжні – навідні та підказуючи. Навідні запитання займають основне місце серед допоміжних, вони допомагають дитині не тільки точніше засвоїти зміст, про що запитують, а й наштовхують на правильну відповідь, дають можливість самостійного впоратись з нею («А що ще у нас є цікавого у місті? Яка річка? Як вона називається?)

Значно менше місце повинні займати підказуючи запитання, які містять у собі готову відповідь.

У практиці зустрічаються випадки, коли вихователі вимагають у дітей повної відповіді. Про те не слід цього робити у жвавій бесіді. Відповіді дітей можуть бути розгорнутими і короткими. Вимагати на кожне запитання розгорнутої відповіді не слід, інакше бесіда втратить свою невимушеність, стане нецікавою.

Вихователь повинен підводити дітей до розгорнутих відповідей, в яких дитина осмислено і зрозуміло передає свої судження, користуючись при цьому різноманітними синтаксичними структурами фраз. Іноді відповідь дитини складається з 2-3-х фраз, логічно пов’язаних між собою. Треба передбачити запитання, які вимагають самостійної розумової праці, а не «механічної» повної відповіді. Навчання дітей штучної побудови фраз збіднює їхню мову.

Велике значення має приклад висловлювань в бесіді самого вихователя.(зразок)

Вихователь у ході бесіди має якомога більше викликати дітей, враховуючи індивідуальні особливості кожного. Соромливих дітей підбадьорювати, надто жвавих стримувати, терпляче вислуховувати відповіді млявих дітей. Вихователь враховує уже набуті знання дітей.

Не переривати дитину, якщо в цьому немає потреби.

Не має потреби витягувати відповідь, якщо дитина не має знань.

Для уточнення знань дітей іноді використовують під час бесіди наочний матеріал: картина, іграшка, модель, предмет в натурі. Наочний матеріал викликає зацікавленість, мовну активність. Наочний матеріал вихователь готує заздалегідь, продумує розміщення його під час бесіди, методику пояснення. Його не треба виставляти для передчасного огляду, щоб не відвертати уваги дітей від заняття. Наочний матеріал має відповідати змісту бесіди. В бесіду можна включати прослуховування аудіо та перегляд відео іт.д, що підвищує емоційність сприймання матеріалу.

У заключній частині бесіди вихователь пропонує дітям прочитати знайомий вірш, заспівати пісню, близьку за змістом до теми бесіди. Можна прочитати художнє оповідання, провести дидактичну гру, прослухати магнітофонний запис.

Дата добавления: 2014-01-06