Сертифікація продукції

Важливим елементом виробничого менеджменту взагалі і системи управління якістю зокрема є сертифікація продукції. В умовах сучасної конкуренції завоювати відповідний ринко­вий сегмент, можна лише подавши потенційним споживачам достовірну інформацію про якість товару.

Сертифікат відповідності (сертифікат) є саме тим доку­ментом, який видається за правилами системи сертифікації для підтвердження відповідності сертифікованої продукції встановленим вимогам нормативно-технічної документації. На сертифіковану продукцію видається знак відповідності, який реєструється, і за правилами, встановленими в даній си­стемі сертифікації, підтверджує відповідність маркірованої ним продукції встановленим вимогам.

При виході на зовнішній ринок фірма повинна мати сер­тифікат якості, що засвідчує відповідність її продукції вимо­гам міжнародних стандартів серії І5О 9000. Як показує досвід, безсертифікатна продукція наших підприємств оцінюється на світовому ринку в 3-4 рази дешевше, тобто фактично ре­алізується за безцінь.

Розрізняють два види сертифікації:

• обов'язкову, що здійснюється /державними органами в
рамках регулювання господарської діяльності
підприємств. Вона має забезпечити в усіх випадках пе­
ревірку та випробування продукції з метою визначення її
характеристик (показників) та подальший державний
технічний нагляд за сертифікованими виробами;

• добровільна, яка є необов'язковою і може здійснюватися
за ініціативою самих господарюючих суб'єктів на до­
говірних засадах.

Усі суб'єкти господарювання, що мають справу з про­дукцією, яка підлягає обов'язковій сертифікації повинні:

• здійснювати сертифікацію виробництва та продукції у
визначені строки та забезпечити її виготовлення
відповідно до вимог сертифікаційного документа;

• реалізовувати продукцію виключно за умови наявності
відповідного сертифікату та припиняти її реалізацію, ко­
ли виявлено невідповідність виробів вимогам певного
нормативного документа або закінчився термін дії сер­
тифікату.

Майже в усіх країнах Західної Європи, США та Японії обов'язкова сертифікація отримала значне поширення і пов'язана, як правило, з безпекою, охороною здоров'я та на­вколишнього середовища.

Організаційною основою сертифікації продукованих фірмами виробів слугує створювана мережа державних випро­бувальних центрів з найважливіших видів продукції виробни­чо-технічного та культурно-побутового призначення. Водно­час держава має здійснювати активну політику підтримки підприємств у справі розроблення, запровадження й сер­тифікації систем якості продукції.

Як і в інших країнах, в Україні створена та функціонує дер­жавна система стандартизації й сертифікації. Національним органом, що здійснює й координує роботу із забезпечення її функціонування, є Державний комітет України зі стандарти­зації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Для організації розроблення, експертизи та підготовки до затверд­ження державних стандартів України за рішенням Держстан­дарту створено технічні комітети зі стандартизації, що діють за договором з національним органом. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавле­них підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти.

Основними функціями Держстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є:

• визначення принципів, структури та правил системи
сертифікації;

• затвердження переліку продукції, що підлягає обов'яз­
ковій сертифікації;

• акредитація органів зі сертифікації та випробувальних
лабораторій (центрів), атестація експертів- аудиторів;

• встановлення правил визнання сертифікатів інших країн;

• інформаційне забезпечення споживачів через відповідні
цілеспрямовані інформаційні фонди щодо стандартів
річних категорій, сертифікатів, і класифікаторів техніко-
економічної й спеціальної інформації, випробувальних
центрів тощо.

Останнім часом почали формуватися міжнародні системи сертифікації, координацією діяльності яких займається, спеціальний комітет зі сертифікації (СЕРТИКО), що діє у складі І5О. Цим комітетом розроблені:

• правила і порядок здійснення сертифікації продукції;

• критерії акредитації випробувальних центрів (лабораторій),
надання їм ліцензій для здійснення сертифікації продукції;

• умови вступу до міжнародної системи сертифікації (на­
явність нормативно-технічної документації, що містить
вимоги до сертифікації продукції; високий рівень метро­
логічного забезпечення виробництва; функціонування
спеціальної системи нагляду за діяльністю випробуваль­
них центрів і якістю продукції тощо).

У деяких країнах уже функціонують акредитовані у СЕР­ТИКО І5О і визнані світовим співтовариством випробувальні центри, що видають сертифікати на види продукції. Зокрема, у США діє центр із випробування тракторів і сільськогоспо­дарських машин, у Франції — автомобілів, Чехії та Словаччині

- електроустаткування та медичної техніки.

На початку 1993 р. Україна стала членом ІЗО та міжнарод­ної електротехнічної комісії — ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнами світу брати участь у діяльності більше ніж 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів зі стандартизації й сертифікації та використовувати 12 000 міжнародних стандартів.

Державний нагляд за якістю

У рамках державної системи стандартизації та сер­тифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю,

що здійснюється відповідними органами. Цей нагляд має відповідні об'єкти та форми, а також передбачає конкретно визначену відповідальність організацій за порушення стан­дартів, норм (метрологічних, санітарних та інших обов'язко­вих вимог, які встановлюють гранично допустимі величини показників до продукції та концентрації речовин, що гаранту­ють якість) і правил (екологічних, протипожежних, техно­логічних та інших вимог до виробництва продукції).

Державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і пра­вил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи — центри стандартизацій, метрології та сертифікації. Перші керівники цих органів одночасно за посадою є головни­ми державними інспекторами відповідно України, Автоном­ної Республіки Крим, областей і міст із нагляду за якістю про­дукції, а інші керівники та спеціалісти цих органів — держав­ними інспекторами. Органи державного нагляду виконують такі функції:

1.Здійснюють перевірку дотримання стандартів (норм і
правил), узагальнюють її результати та інформують про
це відповідні органи державної влади й громадськість.

2.Забезпечують оперативне вжиття заходів до припинен­
ня порушень стандартів (норм, правил).

3.Вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції
та ефективності своєї діяльності.

Здійснюється державний нагляд за відповідними планами або за зверненнями громадян у формі періодичної (постійної) перевірки дотримання вимог нормативних документів чи шляхом проведення вибіркового контролю стабільності якості продукції, правил випробування виробів.

Основними об'єктами державного нагляду є:

• продукція виробничо-технічного призначення й продук­
ти харчування — на відповідність стандартам, нормам і
правилам;

• експортна продукція — щодо стандартів (норм, правил)
чи окремих вимог, обумовлених договором (контрактом);

• імпортна продукція — щодо діючих в Україні стандартів
(норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, на­
вколишнього середовища;

• атестовані виробництва --на відповідність установле­
ним вимогам до сертифікації продукції.

За порушення вимог стандартів (норм, правил) організації несуть матеріальну відповідальність у вигляді сплати відчут­них штрафів. Зокрема, залежно від характеру порушення розмір штрафів становить:

• за випуск продукції науково-технічного, виробничого та
споживчого призначення, що не відповідає вимогам
стандартів, — 25%;

• за реалізацію підвищено небезпечної продукції без на­
лежного попереджувального маркування та відповідної
інструкції щодо транспортування та експлуатації (спо­
живання), а також імпортної продукції, що не відповідає
вимогам національних стандартів стосовно безпеки для
життя, здоров'я й майна, людей і навколишнього середо­
вища, — 50%;

• продаж продукції, забороненої до випуску органами дер­
жавного нагляду, та виробів, які внаслідок порушення
вимог стандартів стали небезпечними для життя (здо­
ров'я) людей і навколишнього середовища, — 100% від їх
вартості.

Водночас сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємців від обов'язків відшкодування збитків споживачам продукції, що виникли внаслідок порушення стандартів (норм, правил) або невиконання умов договору на поставку продукції.

Суми штрафів у розмірі 60% зараховуються до державно­го бюджету і 30% — до позабюджетних фондів місцевих ор­ганів влади, а решта 10% відраховується Держстандарту Ук­раїни для розвитку його матеріально-технічної, науково-технічної та науково-дослідної бази.

Дата добавления: 2014-01-07