Статистичне управління якістю

Матеріальне стимулювання

Навчання статистичним методом

Статистичний вхідний контроль

Статистичний приймальний контроль

Схема 61. Взаємозв'язок управління елементів якістю.

та юзробити заходи зі стабілізації рівня якості. Таким чином, з'явилась концепція управління якістю, що прийшла на зміну ^градиційній концепції контролю.

У цій новій концепції було уточнено місце контролю у за­безпеченні якості. Контроль продовжував залишатися важли­вою і необхідною операцією, але як одна з ланок у загальній системі забезпечення якості. Головна мета цієї системи — за­безпечити потрібний рівень якості та підтримувати його (а ча­сто і підвищувати) протягом усього періоду виготовлення продукції. Досягти цієї мети можна при оптимізації за кри­терієм якості всього процесу створення виробу. Ця процедура охоплює:

• оцінювання ріння якості наявних на ринку аналогічних
виробів, аналіз вимог покупців;

• довгострокове прогнозування та планування рівня
якості продукції;

• розроблення стандартів;

• проектування якості в процесі конструювання та розроб­
лення технологом;

• контроль якості вхідної сировини та придбаних ма­
теріалів;

• поопераційний контроль у процесі виробництва та прий­
мальний контроль;

• контроль якості виробу в умовах експлуатації (після
продажу);

• аналіз відгуків та рекламацій.

Потім весь цикл процедур повторюється спочатку.

Кожна з перерахованих фаз розпадається на безліч про­цесів, операцій та дій виконавців. При цьому ції відносно про­цесу управління якістю мають чітко визначені цілі, критерії контролю (стандарти), канали зворотного зв'язку, процедури аналізу та методи впливу. Отже, реальний процес і система уп­равління якістю — це складна сукупність взаємопов'язаних контурів управління.

У найбільш повному обсязі система ТУЯ (тотального уп-

равління якістю) із великим акцентом на застосування стати­стичних методів та залучення персоналу до роботи у гуртках якості розвинута була в Японії. Самі японці тривалий час підкреслювали, що вони використовують підхід ТЦ5С (Тоїаі С^иаіііу Зіаіізтлсаі), тобто тотальний статистичний контроль якості (ТСКЯ), де буква 5 і означала статистичний.

На цьому етапі з'явились документовані системи якості, що встановлювали відповідальність і повноваження, а також взаємодію у сфері якості всього керівництва підприємства, а не лише спеціалістів служб якості. Крім цього, тотальна якість входить і до критеріїв оцінювання роботи менеджерів. Менед­жери компаній відносяться до підвищення якості не як до од­ного з рядових моментів управління, а надають йому пріори­тетне значення.

Система мотивації починає зміщуватися в бік людського фактора. Матеріальне стимулювання зменшується, моральне зростає. Виникають різні форми самоконтролю якості: «нуль.дефектів», «бездефектна праця», «здача продукції з першого пред'явлення», «робота з особистим клеймом» тощо.

Головними мотивами якісної праці стають робота в колек­тиві, визнання досягнень колегами та керівництвом, турбота фірми про майбутнє робітника, його страхування та підтримка його сім'ї. Усе більше уваги приділяється навчанню та самоосвіті.

Система взаємовідносин «постачальник-споживач» також починає передбачати сертифікацію продукції третьою сторо­ною. При цьому серйознішими стали вимоги до якості в кон­трактах, більш відповідальними гарантії їх виконання. Схема­тично цей тотальний всеохоплюючий підхід до якості про­дукції, процесів та діяльності характеризується взаємозв'яз­ком (схема 62) його основних елементів:

Четвертий етап розвитку процесу управління якісно при­падає на 1970 — 1980 рр. Характерним для нього є перехід від тотального контролю якості (ТС^С) до тотального менеджмен­ту якості (Т()М — Тоїаі С^иаіііу Мапа§етепІ). У цей час (1987 р.) Технічним комітетом Міжнародної організації зі стандар-

тизації за участю США, Канади, ФРН були розроблені та за­тверджені п'ять міжнародних стандартів серії 9000(за систе­мами якості), в яких були встановлені вимоги до систем забез­печення якості продукції, тобто до розроблення, виготовлен­ня, організації контролю та випробувань продукції, до ЇЇ ек­сплуатації, зберігання та транспортування.

Поява цих стандартів на системи якості була наступним кро­ком розвитку теорії й практики сучасного менеджменту якості.

Підприємства країн з ринковою економікою почали зай­матися розробкою, впровадженням та сертифікацією систем менеджменту якості. Сформувався системний підхід до ме­неджменту якості. Основою діяльності провідних фірм стали такі напрями поліпшення роботи:

• зацікавленість керівництва вищої ланки;

• утворення ради з поліпшення якості роботи;

• залучення всього керівного складу до процесу поліпшен­
ня роботи;

• забезпечення колективної та індивідуальної участі;

• створення груп по вдосконаленню систем (груп регулю­
вання процесів);

• повніше залучення постачальників;

• забезпечення якості функціонування систем управління (пе­
рехід від систем управління за відхиленнями до систем уп­
равління регулювання процесів, систем заохочення тощо);

• розроблення та реалізація короткострокових планів та
довгострокової стратегії поліпшення роботи;

• створення систем визначення заслуг тощо.

Якщо тотальний контроль якості (ТЦС) — це управління якістю з метою виконання встановлених вимог, то тотальний менеджмент якості (Т()М) — це ще й управління цілями та самими вимогами.

Основна ідеологія ТЦМ (або ТМЯ — тотальний менедж­мент якості) ґрунтується на принципі: поліпшенням немає межі. Стосовно якості діє цільова установка — прагнення до О дефектів, до 0 непродуктивних витрат; до поставок — точно в строк. При цьому усвідомлюється, що досягти цих меж немож­ливо, але до цього потрібко постійно прагнути і не зупинятися на досягнутих результатах. Ця ідеологія має спеціальний термін — «постійне поліпшення якості» (циаіііу ітргоуетепі).

Суттєва особливість цієї системи є використання колек­тивних форм і методів пошук, аналізу та розв'язання проблем, постійна участь у поліпшенні якості всього колективу.

Значно зростає роль людини та навчання персоналу. Мо­тивація досягає стану, коли люди так захоплюються роботою, що відмовляються від частки відпустки, затримуються на ро­боті, продовжують роботу вдома. З'являється новий тип працівників — трудоголіки.

Навчання стає всеохоплюючим та безперервним протягом усієї трудової діяльності, перетворюється — в частину моти­вації, бо добре навчена людина певніше почуває себе в колек­тиві, здатна на роль лідера, має переваги у кар'єрі.

На взаємовідносини постачальників та споживачів вели­кий вплив має сертифікація систем якості на відповідність стандартам ІЗО 9000. Головним тут є забезпечення якості, яку вимагає замовник, та надання йому доказів про здатність підприємства зробити це. Зовнішньою ж ознакою того, чи є на підприємстві система якості згідно з стандартами ІЗО серії 9000, є сертифікат на систему.

У результаті в багатьох випадках наявність у підприємстві

сертифікату на систему якості є однією з основних умов його допуску до тендерів участі в різних проектах.

Відповідно до стандартів І5О життєвий цикл продукції охоплює 11 фаз:

1.Маркетинг (пошук та вивчення ринку).

2.роектування й розроблення технічних вимог, розроб­
лення продукту.

3.Матеріально-технічне забезпечення.

4.Підготовка та розроблення виробничих процесів.

5. Виробництво.

6.Контроль здійснення випробувань та обстежень.

7.Упакування та зберігання.

8.Реалізація та розподіл продукції.

9.Монтаж та експлуатація.

10.Тех п'чна допомога та обслуговування.

11.Утилізація після використання.

Перераховані фази описуються в літературі з менеджменту у вигляді «петлі якості» (див. Зкономический ежегодник хозяй-ственника. Вип. 2/40. — М.: Зкономика, 1991. — С. 130) (рис. 31).

Отже, управління якістю реалізується через комплексний, системний підхід, через сукупність запланованих та система­тично здійснюваних заходів, що створюють необхідні умови для виконання кожної фази «петлі якості», щоб продукція відповідала вимогам якості.

Система управління якістю функціонує одночасно з усіма іншими видами діяльності, які впливають на якість продукції (послуг) та взаємодіє з ними, її вплив поширюється па всі фа­зи від визначення до кінцевого задоволення вимог та потреб споживача. Політика підприємства у сфері якості передбачає прийняття рішень, для чого необхідні попередній контроль, облік і аналіз.

П'ятий етап ефективного управління якістю продукції охоплює 1990-ті роки і триває до наших днів. Вважається, що в цей період відбувається поступовий перехід від всеохоплюю-чого (тотального) менеджменту якості (Т()М) до менедж­менту на основі якості (МВ() — Мапа§етепі Ьу Циаііїу).

На цьому етапі посилюється вплив суспільства на підприємства, а останні підприємства, у свою чергу, все більше враховують інтереси суспільства. Це привело до появи стан­дартів І5О 14 000, які встановлювали вимоги до систем ме­неджменту з погляду захисту навколишнього середовища та безпеки продукції.

Сертифікація систем якості на відповідність стандартом І8О 14000 стає не менш популярною, ніж на відповідність стандартом І5О 9000. Суттєво зростає вплив гуманістичної складової якості. Посилюється увага керівників підприємств до задоволення потреб свого персоналу.

У 1990-х роках Велика трійка американських авто­мобільних компаній розробляє стандарт О_5 9000 «Вимоги до систем якості». І хоча він базується на стандарті І5О 9001, йо­го вимоги посилені галузевими, а також індивідуальними ви­могами кожного із членів Великої трійки та ще п'яти великих виробників вантажівок.

Запровадження стандартів І5О 14000 та (^)5 9000, а також

різних методів самооцінювання за моделями Європейської премії з якості можна вважати основними досягненнями да­ного етапу вдосконалення системи управління якістю про­дукції. Водночас усе це означає, що в наш час уже сформу­вався потужній набір теоретичних та практичних засобів, який отримав назву менеджменту на основі якості (МВЦ). У його активі:

• 24 міжнародних стандарти І5О роду 9000 (охоплюючи і
І5О 14000 у сфері економічного менеджменту);

• міжнародна система сертифікації систем якості, що
охоплює сотні акредитованих органів сертифікації;

• міжнародний реєстр сертифікованих аудиторів систем
якості (ІКСА), в яких уже працюють більше десяти ти­
сяч спеціалістів з багатьох країн світу;

• система аудиту, менеджменту, яка вже практично сфор­
мувалась;

• аналогічна система аудиту на багатьох регіональних та
національних рівнях;

• близько 200 тис. фірм світу, що мають сертифікати на
внутрішньофірмові системи якості.

Щодо системи управління якістю на підприємстві, то вона стала цілісного, завершеною і охоплює такі основні елементи:

1.Завдання керівництва (політика у сфері якості, ор­
ганізація роботи з її виконання).

2.Система документації та планування.

3.Документація вимог та їх виконання.

4.Якість під час розроблення планів та програм (компе­
тентність розробників, рівень підготовчих документів,
перевірка виконання, своєчасне оцінювання резуль­
татів, внесення необхідних змін).

5. Якість під час закупівель (юридичний рівень документ-
тації та контроль за ходом закупівель).

6.Позначення виробів та можливість їх контролю.

7.Якість під час виробництва (планування, інструкції,
класифікація, контроль).

8.Перевірка якості (вхідні перевірки, міжопераційний кон­
троль, остаточний контроль, документація випробувань).

9.Контроль за випробувальними засобами.

10.Ретельне дослідження дефектних виробів, чітке з'ясу­
вання виникнення дефектів, здійснення коригуючих дій.

11.Якість при зберіганні, переміщенні, упакуванні,
відправленні.

12.Документування якості, оформлення необхідних па­
перів.

13.Внутрішньофірмовий контроль за системою підтрим­
ки якості.

14.Навчання персоналу.

15.Застосування статистичних методів.

16.Аналіз якості та систем реагування.

На завершення аналізу проблеми еволюції підходів до уп­равління якістю продукції відзначимо, що в рамках менедж­менту на основі якості (МВО,) сформувались 10 основополож­них умов:

1.Ставлення до споживача як найважливішої складової
даного процесу.

2.Прийняття керівництвом довгострокових зобов'язань і
запровадження системи управління фірмою.

3.Віра в те, що немає меж удосконаленню.

4.Упевненість у тому, що запобігти проблемі легше, ніж
розв'язувати ЇЇ, коли вона виникне.

5.Зацікавленість, провідна роль та безпосередня участь
керівництва.

6.Стандарт роботи, що виражається у формулі „нуль помилок".

7.Участь працівників фірми, як колективна, так і
індивідуальна.

8.Приділення основної уваги вдосконаленню процесів, а
не людей.

9.Віра в те, що постачальники стануть вашими партнера­
ми, якщо будуть розуміти ваші завдання.

10. Визнання заслуг.

Дата добавления: 2014-01-07