До розглядання питань техніки легкоатлетичних вправ

Визначення понять системно-структурного підходу

План

ОСНОВИ ТЕХНІКИ ХОДЬБИ ТА БІГУ

Метою лекції єпрофесійна підготовка студентів до практичної діяльності в якості вчителя фізичної культури в учбових закладах середньої освіти.

Завдання лекції:

1. Дати уявлення студентам про структуру ходьби та бігу, як рухової дії.

2. Обґрунтувати раціональність рухових дій при ходьбі та бігу на підставі біомеханічного аналізу.

3. Детально розглянути складові елементи техніки ходьби та бігу.

1. Визначення понять системно-структурного підходу до розглядання питань техніки легкоатлетичних вправ.

2. Основні показники оцінки спортивної техніки.

3. Цикл рухів у ходьбі.

4. Цикл рухів у бігу.

5. Взаємодія зовнішніх та внутрішніх сил при відштовхуванні.

6. Загальна характеристика раціональних рухів у ходьбі.

7. Основні вимоги до раціональних рухів у бігу:

- старт;

- стартовий розгін;

- біг по дистанції;

- техніка бігу на середні та довгі дистанції;

- фінішування.

Ключові слова: ходьба, біг, дистанція, ЗЦМТ, старт, розгін, колодки, фініш.

Основні поняття лекції: циклічні локомоції, кінематичні характеристики, динамічні характеристики, структура рухів, задній та передній крок, двоопорне, одноопорне та безопірне положення, сила реакції опори, високий та низький старт, стартовий розгін, біг по дистанції, фінішування.

Під час аналізу рухової діяльності розрізняють системно-структурний та функціональний підходи.

Функціональний підхід дозволяє констатувати похибки у виконанні вправ у зрівнянні з еталонним, оволодівати процесом управління без певного розкриття його внутрішньої природи. На відміну від нього системно-структурний підхід дає змогу пізнати склад та структуру діяльності, тобто відповісти на питання, з яких елементів вона складається та як вони пов’язані між собою. Крім того виявляють внутрішні механізми, тобто намагаються відповісти на питання, чому рухова дія виконується так, а не інакше.

З позиції системно-структурного підходу досконалу спортивну техніку розглядають як спеціалізовану систему рухів, спрямованих на раціональну організацію взаємодії внутрішніх та зовнішніх сил з метою найбільш повного і ефективного використання їх для досягнення високих спортивних результатів. При цьому під системою розуміють одне ціле, яке закономірно об’єднує у певній послідовності різнорідні складові частини (елементи), які взаємопов’язані і взаємодіють одне з одним.

Найбільш простий елемент руху у просторі – це поодинокий суглобовий рух. Елементи руху в часі об’єднуються в фази. В руховій діяльності фазою руху називають таку складову частину системи рухів, яка за будь-яких ознак відрізняється від суміжних рухів. Такими ознаками правлять характеристики рухів – особливості, які відрізняють частини рухів.

Кінематичні характеристики вказують на різницю у формі (просторі) і часі.

Динамічні характеристики виявляють відміни в їх механізмі (силові, інерційні, робота, енергія, потужність).

З фаз складаються так звані періоди руху. Складові частини системи – це підсистеми різного рівня.

Серед безлічі елементів, які об’єднуються в систему рухів, маються складні закономірності взаємодії та взаємозв’язку. Закономірності взаємодії елементів (підсистем), які найбільш склалися і виявляються визначальними – це структура системи рухів.

В системі рухів розрізняють рухові та інформаційні структури.

Рухова структура – це закономірності взаємозв’язку рухів у просторі і часі (кінематична структура), а також силових та енергетичних взаємодій (динамічна структура) в системі рухів.

Інформаційна структура – це закономірності взаємозв’язків між елементами інформацій (повідомлення про умови та хід виконання дій), без яких неможливе управління рухами.

Узагальнюючі структури – це закономірності взаємозв’язків різних боків дії. Ці структури зумовлені поєднанням різних видів структур.

Ритмічні структури – це закономірності взаємозв’язку рухів в часі, співвідношення тривалостей частин всього рухового акту чи дії.

Фазова структура – це основні закономірності взаємодії, взаємозв’язку фаз за різними кінематичними і динамічними характеристиками. Вона наголошує на значення окремих деталей руху для загального ефекту дії.

Координаційна структура – включає всі перераховані структури рухів, взаємозв’язки системи, а також сукупність взаємодій спортсмена із зовнішнім середовищем.

Дата добавления: 2014-01-07