Лекция № 1

План.

Лекція 3.

Тема: Розлади дитинства.(4 год.)

Мета: охарактеризувати основні розлади дитинства; сприяти розвитку у студентів навиків роботи з дітьми, які мають певні розлади; виховувати професійну компетентність.

Література:

1. Венар Ч. Керіг П. Психопатологія розвитку дитячого і підліткового віку. – М., 2004.

2. Левченко І. Ю. Патопсихологія: теорія і практика. – М., 2000.

3. Захаров А. І. Попередження відхилень в поведінці дитини. – СПб., 2000.

4. Широкова Г.А. Жадько Є. Г. Практикум для дитячого психолога. – Р-наД., 2004.

1. Етіологія дитячих розладів.

2. Ґенеза та характеристика дитячих розладів.

3. Програма втручань.

1. Ненадійна прив’язаність. Це не психопатологія, а скоріше фактор ризику. Точніше стає таким фактором лише при взаємодії з іншими факторами ризику, такими як крайня бідність.

2. Надійна прив’язаність. Малюки вільно досліджують оточуюче середовище в присутності людини, яка про нього піклується. Відділення від неї може викликати в них тривожність, а може і не викликати, хоча в її відсутність діти, як правило, обмежують свою дослідницьку активність. Вони радісно вітають матір, яка щойно повернулася(або людину, яка піклується про них) або якщо знаходяться у стані стресу, то йдуть на контакт, швидко заспокояться і повернуться до дослідження. Біля 55% немовлят мають нормальну прив’язаність. Вданому випадку турбота дорослих відрізняється сенситивністю до потреб немовляти. Піклування відповідає потребам малюка, мати правильно доглядає за ним, реагує на нього адекватно та з позитивними емоціями.

3. Уникаюча прив’язаність. (20%). Передчасно досягнена незалежність. При розлуці з матір’ю рідко демонструють дистрес та ігнорують або уникають матір при поверненні. Хоча і здається, що немовля зайняте дослідженням, що викликають контакти з іншими людьми, насправді вони досліджують менше ніж діти з ненадійною прив’язаністю. Догляд за немовлям вирізняється стриманістю, холодністю та відсутністю втіхи у сукупності з роздратуванням і гнівом, що виникає під час близькості. Уникнення є спробою немовляти перемогти наслідки батьківської хворої поведінки.

4. Опираюча прив’язаність. (10%). Велика увага зосереджена на матері. Їх вкрай пригнічує розлука, але при возз’єднанні вони чинять опір при спробі зближення або демонструють амбівалентний патерн, який вміщує вимогу, щоб їх взяли на руки, після того зі злістю відштовхують турботливу людину. Зосередженість на матері суттєво обмежує дослідницьку активність малюка. Турбота дорослих вирізняється непередбачуваністю. Іноді матір дуже близька, іноді – безучасна або роздратована. Коріння цієї роздратованості – в нереально завищених очікуваннях матері, яка вважає, що вона може бути безмежно люблячою та всемогутньою в тому, що стосується власної дитини. Фрустрація таких очікувань відповідає реаліям турботи за малюком, знаходячи своє вираження в відстороненності та роздратуванні. Опір розцінюється як спроба малюка привернути увагу матері, в той час як гнів є наслідком фрустрації від непостійних турбот.

5. Дезорієнтована прив’язаність. (15%). Малюки поводяться у непослідовній манері. При розлуці, може бути подив або безцільне бродіння по кімнаті, а в присутності матері демонструють боязливість та амбівалентність не знаючи чи то звернутися до неї за підтримкою, чи то уникати. Тобто прослідковується відсутність чіткої стратегії поводження з матір’ю. Догляд за дитиною характеризується відсутністю чіткої мови сигналів, такі матері як правило, є самі налякані та заплутаними, очікують, що немовля буде задовольняти їх фрустровані потреби у втісі та захисті. Інакше кажучи відбувається інверсія ролі немовляти та ролі матері.

6. Контролююча поведінка. Даний патерн був зовсім нещодавно доданий до числа патернів ненадійної прив’язаності, скоріш за все він виник, як з патерну дезорієнтаційної прив’язаності в період початку ходіння, хоча й неообовязково замінює його. Ознаки: інверсія ролей, яка може виражатися негативно, у формі деспотичних вимог або ж позитивно у формі надтурботливості. Така поведінка характерна для дітей, батьки яких застосовують насилля фізичне. Можлива варіабельність патернів. Депривація турботи приводить до великої загальмованості, амбівалентності реакцій, збільшення настороженості.

Дифузна прив’язаність. Нерозбірлива компетентність або нездатність сформувати індивідуальну прив’язаність. Все це викликано або занедбаністю, або частою зміною людей, які піклуються про дитину.

Надійність. Емоційне ядро закладається у відчуванні себе у безпеці. Еволюція історії запрограмувала малюків на те, щоб асоціювати близькість до мами, як почуття надійності та безпеки, а відділення небезпеки та тривоги.

Досліджувана активність. Надає змогу на першому та другому році життя досліджувати оточуюче середовище з безпечної бази, ризикуючи вторгнутися у невідоме, але зберегти впевненість в тому, що у випадку небезпеки, мати надасть захист та втішить. В період початку ходіння прив’язаність посилює розвиток у собі автономії. Надійна прив’язаність протидіє першопочатковим почуттям інфантильної безпорадності, формується емоційна реакція та дитині у формі уявлення, що вони гідні любові. Ненадійна прив’язаність може призвести до відхилення від норми. Зв’язок між ненадійністю та послідуючими розладами був знайдений при проведенні дослідження на вибірках дітей, які виховувалися в умовах жебрацтва або хаотичному домашньому середовищі, але така кореляція на вибірках заниженого ризику не знайдено.

Опираюча прив’язаність. Призводить в подальшому до появи тривожних розладів (Убрен). Голдберг вказував на те, що кореляція між ненадійністю та прив’язаністю існує. Дезорієнтована прив’язаність не заключає в собі ризику виникнення в індивіда будь-яких порушень. Шоу вважає, що дезорієнтована прив’язаність призводить до агресії у 5 річному віці.

Опозиційно - викликаючий розлад. Охоплює періоди розвитку від раннього дитинства і включає в себе підлітковий вік. Основні терміни: «негативізм», «непокора», «опозиційність», «поведінка». Симптоми: спалахи гніву, викликаюча поведінка, причепливість, звинувачення інших у власних помилках, образливість, роздратування, нав’язливість. Однак на противагу від розладів поведінки, ОВР не викликає порушення прав інших людей або основних суспільних норм та правил. Це може виражатися у постійній брехні, агресивності, крадіжках. Дослідження ОВР мають розрізнений характер протиріч, що обумовлено віковими та статевими розбіжностями та різницею соціально-економічного статусу. Поширення ОВР – 2-16%.

Критерії ОВР: вказані симптоми зберігаються протягом 6 місяців. Дане порушення призводить до значного погіршення соціальних навичок або професійних функцій. Характеристики. В ранньому дитинстві ОВР частіше зустрічається у хлопчиків ніж дівчаток, але у підлітковому віці, це співвідношення змінюється на зворотне; крім того, відмічено, що ОВР поширений в групі з більш низьким соціально-економічним статусом (СЕС).

Коморбидність. ОВР та РП. Однак ОВР протікає більше в рамках сім’ї в той час, як РП – поза нею. Діти з ОВР мають менше патологічних відхилень ніж діти з РП. ОВР частіше виникає у дошкільному віці, РП – у середньому. Хоча у 90% РП передумовою був ОВР, однак 50% дітей з ОВР не переходять в РП. 25% дітей взагалі переростає ОВР. ОВР та СДУГ. (20%). – СДУГ збільшує ризик раннього розвитку ОВР. + РП = симптоми проявляються у важкій формі = має чітку кореляцію з серйозними порушеннями в особистісній, міжособистісній та емоційній сферах. ОВР та НН. – прямо вони не пов’язані, але вона обумовлюється наявністю СДУГ як коморбідного розладу.

Фактори ризику: антисоціальна поведінка батьків, невиконання ними батьківських обов’язків, окреме проживання батька, відсутністю контролю з боку батьків.

Етіологія: коріння ОВР криються у нормальній поведінці. Мова про патологію йде лише тоді, коли має місце збільшення частоти та інтенсивності симптомів. Генетичні фактори відіграють другорядну роль. Є кореляція між ненадійною прив’язаністю та ОВР.

Батьківська поведінка: матері дітей з ОВР є занадто контролюючими та агресивними, в той час як батько – пасивний та холодний. Мати налаштована на дитину критично-негативно, характерна загрозлива, неупереджена поведінка. Батьки надають багато наказів та інструкцій, не залишаючи часу на їх виконання.

Втручання:

· Аналіз усвідомлених та неусвідомлених почуттів особливо тих, що включає проблему автономії та контролю;

· Зміна техніки батьківського спілкування;

· Перехід на альфа-вказівки (чіткий контроль);

· Оперантність навчання;

Енурез:

- види – нічний, денний, денно-нічний. Первинний та вторинний енурез.

З 11 років кількість хлопчиків переростає кількість дівчаток. Більш поширений в сім’ях з низьким соціально-економічним статусом, є залежність від расово-етнографічних груп.

Етіологія: вторинний енурез є реакцією на стрес і обумовлений рядом органічних факторів.

Втручання: мозковий будильник, тренінг сухого ліжка.

Тема: Анализ производства и реализации продукции

Дата добавления: 2014-01-07