Загальна оцінка реформ

У цілому розглянуті нами вище реформи можна охарактеризувати як «східноєвропейський шлях». Такі реформи (економічна, політична й АТР) проводились, наприклад, у Польщі. У східноєвропейських країнах вони були успішними з огляду на те, що дозволили цим країнам ефективно інтегруватися до ЄС і НАТО. Причому, у випадку з тією ж Польщею втрата економічної незалежності не призвела до втрати політичної суб’єктності – польська еліта є активним учасником світової політики, непоганим гравцем на протиріччях між ЄС та США. Однак існують дві кардинальні відмінності України від цих країн:

Перше. Це – час проведення реформ і вихідні умови. У східноєвропейських країнах такі реформи проводилися після «оксамитових революцій» кінця 80 – початку 90-х рр. ХХ ст. й були спрямовані на подолання радянського спадку в усіх сферах життя. Україна ж приступила до них у ситуації, коли країна давно вже відійшла від комуністичного минулого, йдучи від нього тривалим еволюційним (а не революційним) шляхом. По суті, на 2004-й рік усе головне вже було досягнуте: економіка стала ринковою, політична система демократичною й швидко наближалася до європейських стандартів, і чи не найголовнішим в геополітичному сенсі було те, що Україна зберігала геополітичну суб’єктність, дозволяючи собі маневрувати між Сходом і Заходом.

Друге. На відміну від східноєвропейських країн в Україні був відсутній загальнонаціональний консенсус щодо обраного шляху розвитку. Східноєвропейські країни проводили реформи під брендом антикомунізму, то ж усе, що було спрямоване на неможливість відновлення комуністичної системи, сприймалося населенням з розумінням і отримувало підтримку. Україна приступила до реформ значно пізніше, та й Європа вже переконалась, що революції – це далеко не завжди добре, що відновлення комуністичного режиму вже неможливе, а тому не побачила особливого сенсу в тому, щоб підтримати реформи в Україні за будь-яку ціну. Європа побачила, що політика Тимошенко й Ющенко вступала в протиріччя з їхнім курсом реформ, не відповідала деяким, але важливим, його позиціям. Важливою проблемою виявилась полікультурність українського суспільства, регіональний розкол, що було цілком відсутнім у східноєвропейських країнах.

Таким чином, реальна політика показала, що до проведення намічених реформ демократичним шляхом не готове українське суспільство і їх результати будуть неприємними для нової влади, а до реалізації цих реформ авторитарним шляхом виявилась не готовою сама нова влада.

Дата добавления: 2014-01-07