Арабо-мусульманські культурні орієнтації

Формування культурних орієнтацій арабського світу визна­чається ісламом, світовою релігією, що зумов­лює характер діяльності суспільства, ціннісні пріоритети як громадського, так і приватного життя людей. Ця релігія виникла в першій поло­вині VII ст. Родоначальником ісламу був Маго­ мет, який став головним пророком Аллаха. І хоч за переказами вже від самого народження доля Магомета була визначена, до свого служіння він пройшов нелегкий життєвий шлях. Він був пастухом, займався торгівлею, був торговим посередником ба­гатої вдови Хатіджі, з якою потім одружився. У мить осяяння йому з'явився ангел, який оголосив волю Аллаха щодо магометового призначення і показав йому письмена на свитку. Ці тексти зго­дом стали основою Корану - головної священної книги ісламу. Після цієї події Магомет став пророком-проповідником, який зак­ликав до покірності волі Аллаха. Покірність - основа віри в Ал­лаха, визначальна риса віруючих цієї релігії. Власне тому вони звуться муслімами або мусульманами, що в перекладі означає "покірні". Магомет проповідував також про певний спосіб жит­тя, якого вимагає від мусульман Аллах.

Іслам виник в Аравії, де здавна жили араби-скотарі. Пошире­ною була торгівля, центром якої була Мекка. Там почалася про­повідницька діяльність Магомета, хоч згодом він вимушений був переселитися в Медіну, де і прожив до кінця життя. Пізніше на цих землях виникає велика держава - Арабський халіфат, який вели активну завойовницьку політику. Підкорені народи (від Іспанії д Середньої Азії") приймають іслам, більшою мірою не через насильницьку ісламізацію, а через економічні стимули з боку арабських правителів - халіфів. Не мусульмани повинні були платити більї.'¹ високі податки, ніж вірні Аллаха. В такий спосіб відбувалася ісла­мізація різних народів, які, маючи власні, іноді значно витонченіші форми релігійних віросповідань (Єгипет, Персія та ін.), вимушені були приймати іслам. Існує думка про те, що ці народи вже були підготовлені до прийняття монотеїстичної релігії і тому процес ісла­мізації не був занадто болючим для них. Проте серед підкорених були і ті, що вже прийняли християнство, але також мусіли перейти до ісламу. Нині спостерігаємо певне повернення в середовищі не мусульман в ісламських країнах до своїх автохтонних релігій. Так, в Ірані збільшується число прибічників зороастризму.

Вірних мусульман, які вірно служили Аллаху, терпіли, моли­лися, давали подаяння, чекає рай - сади вічності.

Людину створено Аллахом з глини після ангелів і джиннів. Ство­ривши людину, Аллах наказав ангелам впасти на землю, щоб по­клонитися їй. Ангел Ібліс з погорди відмовився і був покараний Аллахом. Адам і Хава, яку було створено для нього, мали перс­пективу щасливого життя, але Ібліс спокусив Хаву. Люди скуш­тували від дерева вічності і скоїли гріхопадіння. Після цього на шляху до радісного життя людей чекали неймовірні муки. Пройти достойно цей шлях можна лише зберігаючи вірність Аллаху і ре­тельно дотримуючись всіх правил, встановлених для мусульман.

Викладені вище положення містяться в Корані, священній книзі, яка є основою культури ісламського світу. Коран (в пер. з араб, "кур'ан" - читання) створено на межі - VII - VIII ст. н. є. В ньому містяться проповіді, обрядові і юридичні установлення, заклинання, молитви, повчальні розповіді і приповідки, виголо­шені Магометом в містах Мекка і Медіна. Коран заборонялося перекладати іншими мовами, тому всі народи, які прийняли му­сульманство, повинні були засвоїти арабську мову. З мовою по­ступово відбувалася арабізація, яка стала додатковим факто­ром формування культурних орієнтацій ісламського світу. Відбу­валося формування менталітету і способу життя арабізованого світу, характерними рисами якого є активність, войовничість, здатність до ризику і наполегливість у досягненні мети.

Другою священною книгою є Сунна, зібрання священних пере­казів про дії і висловлювання Магомета, створені пізніше. Важ­ливим джерелом культурних орієнтацій мусульман є також Шаріат (в пер. - належний шлях) - зведення мусульманських право­вих і теологічних нормативів, що проголошені ісламом вічним і незмінним наслідком божих установлень. Шаріат було створено в VII -XII ст. Згідно з релігійно-етичними приписами, що містяться в ньому, всі мусульмани є рівними перед Аллахом і кожен по­кірний волі Аллаха є воїном ісламу.

Священні тексти відіграють велику роль в ісламській культурі. З цим пов'язане культивування знання, вивчення текстів, розвиток науки та філософії, які в певний час випереджували західну культу­ру. Художня культура відзначається тим, що в ній розвивалося лише те, що пов'язане з текстом. Засуджувалося ідолопоклонство, тому не постали зображувальні мистецтва. В ісламі заборонено зображу­вати Аллаха і все божественне, люди­ну і навіть тварин. Дозволені лише рос­линні орнаменти. Тому живопис не міг розвиватись. Каліграфія, поезія го­ловні види мистецтва. Храми, па відміну від західних, прикрашаються не скульптурою, а майстерно викона­ними текстами.

Соціальна структура ісламського суспільства безпосередньо пов'язана з теологічними засадами, викладеними в священних книгах. Аллах керує всім світом, але будучи поза світовою сутн­істю, не спілкується з людьми безпосередньо, він звертається до людей через посередників - махді (обрані). Ці месії час від часу з'являються, щоб покращити життя людей, проте справи на землі йдуть все гірше, наближуючись до кінця світу. Втілення сили Аллаха відбувається в уммі - мусульманській громаді, яка конт­ролює життя, мислення, побут кожного індивіда. Поза уммою неможливе благочестиве життя і спасіння.

Мусульманська культура виключає встановлену згори соц­іальну нерівність, закритість і недоторканість привілеїв окре­мих прошарків суспільства. Всіляко заохочується і теологічно обґрунтовується ^активність, підприємливість, Асоціальна мобільність. Таланти, сміливість, ризик, випадок - все це праведні шляхи, що можуть допомогти людині досягти успіху у житті. Невипадково надзвичайно популярний нині в світі бра­зильський письменник Паоло Коельйо відправляє свого молодо­го героя християнина Сантьяго з Андалузії, який прагне здійсни­ти свої мрії, знайти свої скарби, у мандрівку арабськими країна­ми. Там Сантьяго зустрічає людей, які надихають його на здійснення задуму, заохочують до ризику і допомагають, коли він хоче зупинитися або втрачає надію. Цілком у дусі фаталі­стичного оптимізму мусульманської культури є такі думки Па­оло Коельйо з його твору "Алхімік":

Мусульманська культура виробила систему правил і регла­ментацій, які є обов'язковими для нормального життя в спільноті. Недотримання або порушення цих засад загрожує позбавленням соціального захисту, а іноді і фізичним знищенням. Прийнято го ворити про 5 стовпів ісламу, тобто п'ять головних і необхідних засад мусульманського віросповідання. Першим є символ віри під назвою шахада

("Нема Бога, крім Ал­лаха..."). Це також молитва {салат), яку здійснюють п'ять разів на день. Молитвою правовірний мусульманин засвідчує своє по­клоніння Богові і вдячність йому. Молячись, віруючі час від часу торкаються чолом землі, визнаючи в такий спосіб велич Бога. Час молитви регламентовано, і людина молиться в будь-якому місці, де в цей час перебуває. В людних місцях, особливо в містах, де є мечеті, особливий служитель муедзин закликає з мінарету людей до молитви.

Важливим установленням є піст (саум), якого дотримуються про­тягом цілого місяцю рамазан. Постити починають на світанку і за­кінчують після заходу сонця. В цей час не можна їсти, пити, курити, мати статеві стосунки. Ці заборони не обов'язкові для дітей, хворих і старих людей, мандрівників, вагітних жінок, які можуть перенести саум на інший час. Піст привчає людей до дисципліни і нагадує про місяць, в який було повідомлено перші вірші Корану.

Принаймні один раз в житті мусульманин повинен здійснити паломництво {хадж). Ця традиція йде від Авраама. Хадж відбу­вається з 7 по 10 день останнього місяця мусульманського ка­лендаря. Хадж полягає в наступному: вірні прибувають до Мек­ки і там перш за все обходять сім разів навколо чорного каменю Кааби, після цього двічі вклоняються місцю Авраама і йдуть до священного колодязю Замзам, згодом переходять між двома па­горбами на знак терпіння і наполегливості Хаджар, матері Ізмаї­ла. Паломники виголошують в цей час слова: "Підкоряюсь 'Гобі, Господи, підкоряюсь". Потім вони приєднуються до тих, хто йде в долину Арафат, відпочивають там і йдуть» долину Міна, щоб кинути камені у три стовпи, що символізують шайтана. Пісня цього паломники здійснюють жертвоприношення тварини і по­вертаються до Кааби, щоб зробити прощальний обхід. М'ясо жер-твенної тварини роздають бідним умми. На завершення палом­ники відвідують гробницю пророка Магомета в Медині.

Правовірний мусульманин має також давати закят (милости­ню, податок для бідних). Розмір закяту становить 2,5 відсотки від розміру капіталу. Віра в Бога, за мусульманськими уявлен­нями, має виявлятися через добрі діяння, головним різновидом яких є цей податок.

Важливим положенням мусульманського віровчення і способу життя є також джихад (в пер. - зусилля, наполегливість), який оз­начає боротьбу за віру, священну війну. В першу чергу, це бо­ротьба з собою задля морального та релігійного вдосконалення. Інший принцип джихаду - боротьба, що передбачає застосування зброї, з метою захистити іслам чи поширити його. Цей припис ісла­му допускає застосування будь-яких засобів для поширення ісла­му, в тому числі війну проти невірних. Невірних розглядали в му­сульманських державах як нерівних із правовірними. Стосовно до невірних допустимими були хитрість, жорстокість, підступність. Разом з тим, джихад передбачав терпимість до послідовників релігій Святого Писання, християн та іудеїв людей Біблії.

З викладеного вище можна зробити певні висновки про харак­тер культурних орієнтацій мусульманських суспільств. Мусуль­манська культура теоцентрична, світське життя в усіх його про­явах підпорядковано релігії. На чолі ієрархії цінностей перебуває Аллах, який в своєму слові - Корані повідомив вищі істини через пророків, головним з яких був Магомет. Бог також визначив той шлях, яким має йти правовірний. Сила Аллаха на землі виявляєть­ся через громаду віруючих - умму. Окрема людина, індивід, про­тягом всього життя підкоряється волі Аллаха і регламентаціям, встановленим для умми на основі Корану, Сунни і Шаріату.

У мусульманському світі не відбувалося секуляризації, не було також достатньо впливового руху, подібного до гуманізму в Європі. Тому цінність життя звичайної людини є порівняно низь­кою, її найбільшими чеснотами є покірність і терпіння. В мусуль­манстві не забороняється, навіть у певних випадках заохочується самогубство. І досі жінка є особою значно менш вартісною, ніж чоловік. Вона має повністю підкорятися чоловікові, що становить її головну чесноту. Жінки обмежені в своїх правах, у деяких мусульманських країнах повинні носити чадру, хоч це є не припис Корану, а традиція. За релігійними уявленнями, невідомо, чи жінка має душу. Разом з тим, правовірний мусульманин, за порадами пророка Магомета, повинен вести себе благородно з дружиною.

Дата добавления: 2014-01-07