Критерії систематизації країн

Регіональні

Організаційні

Економічні

Соціально-економічні

Групи країн за регіональними критеріями:

1. Європа - Західна Європа, Центральна Європа, Східна Європа;

2. Азія - Близький Схід, Середній Схід, Середня Азія, Південно-Східна Азія

3. Африка - Північна, Центральна й Африка південніше Сахари;

4. Америка - англомовна Америка та іспансько- і португальськоязична

Латинська Америка.

Критерії для виділення країн світового господарства:

· рівень економічного розвитку;

· соціальна структура економіки;

· тип економічного росту;

· рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків

Найбільш повне уявлення про групи країн у міжнародній економіці дають дані універсальних міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу, – Організації Об'єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Будь-яка класифікація складається виходячи із завдань кожної організації. Наприклад, Світовий банк приділяє більш уваги на оцінку рівня економічного розвитку кожної країни, ООН – на соціальні і демографічні аспекти і т.д.

Показники рівня економічного розвитку країни і її місця у світовій економіці:

– ВВП на душу населення.

– Галузева структура економіки.

– Виробництво основних видів продукції на душ населення.

– Рівень і якість життя населення:

• «споживчий кошик і «прожитковий мінімум»;

• стан трудових ресурсів;

• розвиток сфери послуг

– Індекс суспільного розвитку країни.

– Показники економічної ефективності:

• продуктивність праця (у цілому, по окремих областях і видам виробництва);

• капіталамісткість одиниці ВВП або конкретного виду продукції;

• фондовіддача одиниці основних фондів;

• матеріалоємність одиниці ВВП або конкретних видів продукції й ін.

– Показники порівняльної конкурентноздатності:

• питомі витрати на зарплату (розраховуючи на одиницю продукції);

• нормалізовані питомі витрати на робочу силу (розраховуючи на одиницю продукції);

• рівень повних питомих витрат по елементах доданої вартості;

• порівняльний рівень оптових цін промисловості;

• порівняльний рівень експортних цін промислових товарів.

– Показники, які характеризують активність у світовій торгівлі:

• експортна квота;

• структура експорту;

• структура імпорту;

• порівняльне співвідношення частини країни у світовому виробництві ВВП/ВНП і частини в світовій торгівлі.

– Показники вивозу капіталу:

• обсяг іноземних інвестицій даної країни, його співвідношення з національним багатством країни;

• співвідношення обсягу прямих іноземних інвестицій даної країни з обсягом прямих іноземних інвестицій на її території;

• обсяг зовнішнього боргу країни і його співвідношення із ВВП/ВНП даної країни.

Типи країн за рівнем соціально-економічного розвитку (по класифікації ООН, показники – ВВП, ВНП/душу населення)

1. Високорозвинені країни (29країн, S=24%; нас.=15%, мир.ВВП=74%)

Отже, найбільш характерні штрихи до колективного портрета цієї групи країн можна обмежити такими:– розвинуте ринкове господарство;– найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального розвитку;– домінуюче становище у світовій економіці, яке дає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг і власні, і чужі ресурси;– вибухоподібне зростання фінансового сектора економіки, яке формує віртуальну господарську сферу (bubble economies); – зміщення центра ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки;– звуження ринкового поля економіки внаслідок зростання тенденції до неспроможності ринку (market failure), поступовий перехід до постринкової неоекономіки;– різноманітний вибір в умовах обмеженості ресурсів, опора в економічній політиці на теорію поведінки фірми і споживача (біохевіоризм), теорію ігор.

Вони характеризуються:

· Індустріальним або постіндустріальним розвитком (50-60% населення зайнято в сфері послуг).

· Виробляється 2/3 світової промислової продукції;

· Інтенсивне високопродуктивне сільське господарство;

· Високий рівень розвитку науки й наукомістких виробництв;

· Максимальна концентрація світового капіталу;

· Високий рівень життя населення

До цих країн відносять: – країни «Великої сімки» – 50% ВВП;

- високорозвинені країни Східної Європи – мають вузьку спеціалізацію та невеликий вплив на світову економіку та політику; експорт-імпорт (50-60% ВНП);

- країни «переселенського капіталізму» – сировинна спеціалізація;

- країни середнього рівня розвитку з високими темпами соціально-економічного прогресу, широко розвинений туризм.

2. Країни, що розвиваються (125, S=50%, нас.=52%; мир. ВВП=20%)

базується на таких основних принципах:– тотальна трансформація економіки і всього суспільства;– ринкова стратегія як основа економічних перетворень;– експортно-орієнтована концепція національної економіки;– імпорт капіталу і технології з індустріальних держав;– поліпшення умов для їх міжнародної торгівлі, для доступу на світові фінансові ринки;– регулювання демографічних процесів.

характеризуються:

· Низкий рівень життя;

· Недостатня кількість капіталу, маленька участь у міжнародному географічному поділу праці;

· Демографічні проблеми;

· Монокультурні, низький рівень індустріалізації.

До цих країн відносят:

- Нові індустріальні країни (НИС) – високі темпи розвитку економіки (9-10%) в рік), дешевая робоча сила; ринок збуту; панування іноземного капіталу;

- країни-експортери нафти;

- країни середніх можливостей – аграрні; гірничодобувною промисловістю; більшим потенціалом економіки; недостатніми фінансовими можливостями;

- невеликі острови – туризм; банківський бізнес;

- найменш розвинені країни (42) – аграрно-сировинна спеціалізація; безграмотність, безробіття, голод; монокультурне с/г.

3. Країни з перехідною економікою (28, S=26%, нас.+33%, мир. ВВП=6%). Підсумовуючи деякі ознаки та характерні риси країн з перехідною економікою, слід виділити передусім такі:– відносна тривалість трансформаційних процесів в економіці;– здійснення глибоких інституціональних змін, пов’язаних із перетворенням власності, зі створенням сучасної ринкової та пост ринкової інфраструктури;– структурна перебудова економіки на сучасній техніко-технологічній і ресурсній базі;– перехід до нових джерел та факторів економічного розвитку, господарської еволюції;– органічна взаємодія із зовнішнім економічним середовищем;– реструктуризація соціальної політики.

До цих країн відносять:

- Соціалістичні країни централізованого планування;

- східноєвропейські країни з перехідною економікою;

- молоді незалежні країни колишнього СРСР;

В 1997 р. Південна Корея й Сінгапур були офіційно переведені в групу економічно розвинених країн.

Класифікація країн за методикою Світового банку:

1. Групи країн за рівнем доходів:

· країни з низьким рівнем доходів (785 дол. або менше);

· країни з рівнем доходів нижче середнього (786-3125 діл.);

· країни з рівнем доходів вище за середнє (3126-9655 діл.);

· країни з високим рівнем доходів (9656 дол. і вище).

2. Групи країн за рівнем зовнішнього боргу:

· держави з високим рівнем зовнішньої заборгованості;

· держави із середньою величиною зовнішнього боргу;

· держави з найменшою зовнішньою заборгованістю.

3. Класифікація країн по ступені відкритості світовому ринку:

· країни з відносно закритою економікою;

· країни з відносно відкритою економікою (експорт понад 10%).

Дата добавления: 2014-01-07