Тема: Логістика експлуатаційних процесів на морському транспорті

Лекція 6

План лекції

1. Характеристика експлуатаційних процесів на морському транспорті

2. Логістичний аналіз

Рекомендована література по темі: [9] c.131-210.

Однією з складових функцій логістики в морському транспорті є обробка замовлень, що сприяє організації морських перевезень. Отже, потреби постачальника переводяться у замовлення. Постачальник добирає морських перевізникив, які задовольняють його з багатьох параметрів (час доставки, надійність, безпечність тощьо). Оформлений належним чином договір морських перевезень містить основну необхідну інформацію: обсяг та строки постачань, спосіб доставки. Потім постачальник оброблює замовлення споживача і готує товар до відвантаження.

Ефективне розміщення замовлень безпосередньо впливає на ефективність всього логістичного процесу. Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи її доставки, ініціює рух товару за каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення формує масиви інформації про обсяги одержаної й складованої продукції. Товарорух розпочинається з отримання замовлень від клієнта. Відділ замовлень готує рахунки-фактури і розсилає їх різним підрозділам фірми. Відсутні у наявності вироби фіксуються як заборгованість. Відвантажені вироби супроводжуються відвантажувальною та платіжною документацією. Копії документів надходять до різних підрозділів фірми. Як фірма, так і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії здійснюються швидко й ретельно. В ідеалі торговельні представники в кінці кожного дня надсилають замовлення поштою, іноді передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє одержані заявки, а склад терміново відвантажує товари. Рахунки оформлюються і виставляються у мінімальні строки. Для прискорення циклу «Замовлення — відвантаження — оформлення рахунку» використовують комп'ютерні технології. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність чи відсутність необхідних товарів на складі. Комп'ютер видає розпорядження щодо відвантаження, оформлює рахунок замовника, коригує облікові дані про наявність товарних запасів, готує замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, сповіщає торговельного представника про те, що його замовлення виконано й перебуває у дорозі.

Будь-якій фірмі чи підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Налагодження процесу зберігання необхідно тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються. Так, багато сільськогосподарських товарів виробляється сезонно, хоча попит на них існує постійно. Складське зберігання допомагає уникнути цієї суперечності.

Раціональна організація складського господарства має безпосередній вплив на економічні показники підприємств, бо втрати, пов'язані із зберіганням продукції, витрати на виконання вантажно-розвантажувальних робіт та складських операцій збільшують собівартість продукції, а отже, й витрати постачальницько-збутових організацій, негативно впливають на їх господарську діяльність.

Необхідність зберігання товару до моменту його продажу зумовлена наступними факторами:

· наявністю широкого контингенту споживачів;

· витратами багатьох різновидів матеріальних ресурсів;

· недостатністю обсягу складського товарообороту з ряду продукції виробничо-технічного призначення;

· збільшенням мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва у народному господарстві;

· подальшим розвитком засобів виробництва;

· впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій;

· підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням на цій основі собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зменшення рівня складських націнок та скорочення розриву між транзитними й складськими формами зберігання.

Фірма повинна вирішити питання, пов'язане із визначенням необхідної кількості пунктів зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар до споживачів при одночасному зростанні витрат, але при цьому зберігаючи його якість. Тому рішення про кількість пунктів зберігання необхідно приймати, пов'язуючи між собою проблеми рівня сервісу для споживачів та витрат з розподілу. Деякі фірми зберігають частину товарного запасу безпосередньо на підприємстві чи недалеко від нього, а решту — на складах, розміщених у різних регіонах країни. Фірма може мати власні склади чи орендувати складські приміщення в інших власників. Звичайно, у тому разі, коли фірма володіє власними складами, ступінь контролю є вищим, однак у цьому випадку склади зв'язують капітал, а при необхідності змінити місця зберігання продукції фірма позбавлена можливості гнучкого реагування на ситуацію.

З іншого боку, оренда складів не тільки призводить до витрачання коштів за надані фірмі площі, а й передбачає надання додаткових платних послуг, що можуть включати огляд товару, пакування, відвантаження, оформлення рахунків-фактур. Удаючись до послуг орендованих складів, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень. Нерідко фірми одночасно користуються складами тривалого зберігання та транзитними складами. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього чи тривалого відрізка часу. Служби транзитних складів одержують товари з різних підприємств та від різних постачальників і якомога скоріше відвантажують їх до місця призначення.

Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції. Організація розподільчої логістики включає:

1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

2) організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;

3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.

Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності у відповідності з прийнятими цілями і завданнями. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій по підрозділах підприємства).

Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логістики, працює відповідно до процедур, добре досліджених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури включають:

• постановку завдання;

• вибір цільової функції;

• розробку моделі дослідження;

• визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;

• виконання необхідних розрахунків і робіт;

• перевірку результатів за критерієм оптимальності;

• аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій.

В умовах ринкової економіки життєздатність торгового флоту можлива лише за умов обов'язкової безперервної організації морських перевезень з метою наближення реально існуючих ситуацій до оптимального проекту, що відповідає досягнутим рівням знань, техніки, технології, організації та управління. Подібна організаційно-технічна перебудова є безперервним процесом гнучкої адаптації перевізника до змінюваних умов ринку, нестабільної системи податків і методів державного регулювання.

Для досягнення стійкого рівня конкурентоспроможності на ринку процес перебудови організації має відбуватися як процес наближення існуючої моделі організації до її ідеалу, оптимальний проект повинен відповідати сучасним рівням технології, техніки та культури (знань) організації і управління. Тобто, оптимальний проект має являти собою гнучку логістичну виробничу систему (ВС). Виходячи з її суті та мети функціонування, що ґрунтується на системному підході до вивчення і проектування логістичної ВС, слід виокремити її триєдині частини: функціональну, елементну та організаційну.

Цільова орієнтація процесів морських перевезень передбачає загальне зменшення невпорядкованості, різноманітності та невизначеності у русі предметів праці як в просторі, так і в часі. Так, односпрямований рух предметів праці забезпечує:

а) багатократне зменшення складності ВС та працевитратності управління завдяки скороченню кількості різноманітних технологічних маршрутів і виробничих зв'язків між учасниками;

б) створення бази для узгодження строків виконання робіт з безперервним завантаженням планових робочих місць та виробничих дільниць;

в) підвищення технологічної однорідності робіт на кожному робочому місці.

Цільова організація виробничих процесів здійснюється у відповідності з головною метою, тобто на основі річної програми морських перевезень, і формує або уточнює його її структуру.

Гнучкість та можливість його адаптації флоту чи судна до змінюваних зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за рахунок багатьох факторів, основними з яких є еластичність техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, здатність до видозмін в організації та управлінні.

Розрізняють тактичну і стратегічну гнучкість. Перша визначає час, необхідний для опанування нового процесу чи реконструкції окремого, пов'язаного з нововведенням у техніці чи технології. Друга розкриває значущість можливих капіталовкладень, ефекту, обсягу та часу реконструкції.

Реалізація основних принципів організації морських перевезень. призводить лише до підвищення організованості (ефективності) функціонування за умов відносно стабільного впливу середовища, тоді як реалізація основних і протилежних принципів організації підвищує ще й внутрішню гнучкість процесу, тобто можливість оперативно, з мінімальними витратами адаптуватися до змін у програмі, умов на ринку товарів і послуг, норм державного регулювання. В результаті формується динамічно організована структура морських перевезень, тобто логістична виробнича система.

Трампове судноплавство характеризується особливостями вільного графіку морських перевезень, що, з однієї сторони дає деякі зручності в плануванні логістичних схем перевезень, а з іншої - ускладнює процес узгодження графіків поставок та викликає необхідність додаткових затрат на складське забезпечення.

Дата добавления: 2014-01-07