Рідина для гідравлічних систем

Рідина для гідравлічних систем служить робочим тілом для передачі енергії в гідроприводах автомобілів (тормозній системі, приводі зчеплення, гідропідсилювачі руля, підіймальних пристроях самоскидів і т. п.).

Єдиної системи класифікації і позначення гідравлічних рідин немає, тому в них багато назв і маркувань. У вітчизняній практиці нафтові гідравлічні рідини, часто називають маслами і навіть позначають МГ (масло гідравлічне).

Вони можуть класифікуватися також за сферами застосування (ИГ — індустріальне, АМГ — авіаційне), за технологією одержання (ВМГЗ — загущене), за умовами застосування (МГЕ — єдине) та за іншими ознаками.

Найбільш важливим показником гідравлічних рідин є в'язкісно-температурна характеристика, У вітчизняних гідравлічних рідинах в'язкість кінематична при температурі 50 °С у мм²/с входить у позначення продукту, наприклад, МГЕ -10, АМГ-10 і т. д.

За рівнем в'язкості і в'язкісно-температурними властивостями для гідравлічних систем різного призначення виявилося достатньо мати такі групи рідин:

малов'язкі (V50 = 4—5 мм²/с); середньов'язкі—всесезонні (V50 = 15 мм²/с) і

в'язкі (V50 = 25—30 мм²/с).

Термін служби гідравлічної рідини в системі значний, тому вона має бути хімічно стабільною і не взаємодіяти з киснем повітря у присутності міді і її сплавів.

Не викликаючи корозії металів і сплавів, рідини мають захищати їх від корозії при попаданні води, добре сполучатися з гумами, мати високу температуру спалаху і мінімальну схильність до піноутворення.

Нафтові масла найбільш: поширені (принаймні, в Україні) як гідравлічні рідини. Базові масла для їхнього створення одержують або прямото перегонкою нафти, або переробкою повторної нафтової сировини (мазуту).

Для одержання гідравлічних масел використовують як присадки, що згущають, полімерні з'єднання: вініполи, поліметакрилати і поліізобутилени.

Додають у гідравлічні рідини й інші присадки, за допомогою яких рідини одержують свої особливі властивості. Останніми роками широка поширення набули синтетичні гідравлічні рідини. Вони призначені для роботи в екстремальних умовах — при дуже низкій або високій температурах, при підвищених вимогах до пожежобезпеки. Синтетичні рідини поки що ще значно дорожче за нафтові, але вони того варті.

Як основи синтетичних гідравлічних рідин використовуються складні ефіри 2-основних кислот (адидинової, себацінової та ін.) із багатоатомнимиспиртами (пентаетритом та ін.).

Найбільш повну в'язкісно-температурну характеристику, тобто найбільш високий індекс в'язкості, мають синтетичні гідравлічні рідини на базі силоксанів і полісилокеанів. Рідини на основі силоксанів мають низьку температуру застигання, але погані мастильні властивості, тому їх часто покращують добавками діефірів або нафтових масел. Силоксани можуть також застосовуватися як протипінні присадки.

Крім інших переваг, синтетичні рідини (наприклад, на основі складних

ефірів фосфорної кислоти) мають підвищену вогнестійкість.

Проте вся ця теорія нівелюється можливостями вітчизняної промисловості, від якої автомобілістам нічого чекати, крім гідравлічних масел МГП-10 і АЖ-12Г, призначених для гідравлічних амортизаторів. Характеристики цих рідин (у довідниках і стандартах) досить сучасні, але самих продуктів на ринку мало, і цей вакуум заповнюється різноманітними (і не завжди найкращими) імпортними товарами. Професіонали й аматори зі стажем для автомобільних амортизаторів застосовують «веретенку» АУ або суміш турбінного масла з трансформаторним.

Дата добавления: 2014-01-07