Психолого-педагогічне вивчення дітей з порушеннями емоційно-вольової сфери

Психолого-педагогічне вивченя дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

При проведенні психолого-педагогічного вивчення дітей перших 3 — 4 років життя, що страждають церебральним паралічем, необхідно враховувати: - відповідність рівня виконуваних дитиною завдань її віку, руховим можливостям і степені збереженості аналізаторів; - можливості навчання дитини, показниками яких служать темп придбання навичок і кількість вправ, необхідне в процесі навчання; - характер допомоги дорослого й можливість її використання; - здатність до самостійного виконання завдань; - відношення хворої дитини до завдання, її активність; - можливість частково пристосуватися до рухового дефекту; - використання немовних засобів комунікації (рухів очей, міміки, жестів); - стійкість уваги.

Слід підкреслити, що обстеження дитини для визначення рівня розвитку її пізнавальної діяльності необхідно проводити в зручному для неї положенні, що максимально усуває вплив патологічних рефлексів на м'язи кінцівок, тулуба, очей.

Діти з порушенням опорно-рухового апарату - це поліморфна в клінічному і психолого-педагогічному відношенні категорія осіб. Серед них умовно можна виділити 4 групи:

1. Діти, які мають порушення опорно-рухового апарату обумовлені органічними ураженнями нервової системи:

· головного мозку (дитячий церебральний параліч, пухлини, і травми);

· провідних шляхів (паралічі рук, кривошия тощо);

· спинного мозку (наслідки поліомієліту, травми).

2. Діти, що мають поєднані ураження нервової системи та опорно-рухового апарату внаслідок родових травм.

3. Діти, що мають порушення опорно-рухового апарату при зберіганні інтелекту (артрогрипоз, хондро-дистрофії, сколіози, хвилеподібна деформація передньої стінки грудної клітки). Функціональний лівобічний грудної сколіоз I ступеня. (Посилення фізіологічних вигинів хребта і т.п.).

4. Діти, що мають порушення опорно-рухового апарату спадкової етіології з прогресуючими м'язовими атрофіями (міопатія Дюшенна, амнотрофія Вердінга-Гоффмана та ін).

Вивчення аутичних дітей представляє особливі складності через труднощі встановлення з ними взаємодії на адекватному рівні. Тому особливу увагу слід приділити організації обстеження. Формою організації обстеження аутичних дітей може бути лонгитюдне, динамічне, діагностичне обстеження. Із цією метою організовується діагностична група, у якій фахівці працюють індивідуально з кожною дитиною.

У цілому процедура психолого-педагогічного вивчення аутичних дітей припускає виділення трьох етапів.

Перший етап — збір психологічного анамнезу.

Другий етап — визначення рівня порушень емоційно-вольової сфери.

Третій етап присвячений вивченню особливостей пізнавальної сфери аутичних дітей.

Дата добавления: 2014-01-07