Групи інтересів

Найчастіше в політології задля аналізу інституціоналізованих форм політики поняття «заінтересовані групи» чи «групи інтересів» використовується в позначенні добровільних об'єднань людей у їх стосунках із владою і співвідноситься з поняттям «громадська організація». Відповідно групи інтересів визначаються як добровільні об'єднання людей, створені для вираження та задоволення їх інтересів у відносинах із різними політичними інститутами, насамперед із державою.

Поняття «групи інтересів» указує на політичний вимір груп. Різні спільності людей, їхні об'єднання проявляють себе як групи інтересів тоді, коли їхні інтереси виявляються як конкретні вимоги в політичній сфері суспільства. Іншими словами, групи інтересів функціонують як політичні об'єднання, коли вони вирішують суто політичні завдання або вступають у взаємодію з державою. Вони мають політичний вимір, але здебільшого не є суто політичними об'єднаннями. Від політичних партій групи інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політичної відповідальності, не ставлять собі за мету оволодіння державною владою, а обмежуються впливом.

Групи інтересів можуть мати назви: «клуб», «гурток», «спілка», «товариство», «рада», «об'єднання». Поняття «групи інтересів» корелюється із однопорядковими із поняттями, як «групи тиску», «лобі», «громадські організації», «суспільні рухи» чи «латентні політичні сили». Розглянемо зміст кожного з цих понять.

У конкуренції суспільних груп, які активно відстоюють свій власний, передусім економічний, інтерес, значна частина організованих інтересів отримує задоволення за звичайними каналами громадянського суспільства, поза владними структурами, тобто неполітичним шляхом. Коли же задоволення колективного інтересу учасників заінтересованої групи вимагає прийняття владних рішень, вона перетворюється у групу тиску, яка за допомогою різних засобів прагне вплинути на рішення органів влади у сприятливий для себе бік. Іншими словами, група тиску — це є громадське об'єднання, яке домагається задоволення інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.

Як феномен політичного життя групи тиску відомі продовж усієї історії. Однак найбільшого поширення вони набувають за умов ринку та зрілого громадянського суспільства як породження ліберальної господарської та плюралістичної суспільно-політичної структури. Поява груп тиску є невіддільна від утворення та розвитку як основних класів капіталістичного суспільства, так особливо груп інтересів зі своїми економічними, соціальними та професійними запитами, які політично забезпечують групи тиску. Терміну «групи тиску» в політичній науці та практиці передував термін «лобі», що спочатку виник у США і позначав специфічні структури для політичного представництва організованих інтересів. Політичного відтінку дане слово набуло в ХІХ ст., причому в США, коли в 1864 р. термін «лобіювання» позначав купівлю за гроші голосів законодавців у коридорах конгресу. В Англії така політична практика осуджувалась, і слово «лобі» прижилось у ній лише в XX ст., а згодом поширилось в інших країнах.

Отже, «лобі» як синонім «груп інтересів» — занадто вузьке поняття, оскільки наголос у ньому робиться на локальний і безпосередній вплив — на парламентське законодавство. Згодом зміст цього поняття розширився; ним стали позначати вплив заінтересованих груп узагалі на всі центри прийняття державних рішень, тобто не лише на орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури. Таким чином, поняття «лобі», як і поняття «групи тиску», наголошує передусім на методі впливу на політичні рішення, тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього впливу.

У вітчизняній науковій літературі вживається поняття «громадські організації», яке позначає добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян, створені для вираження та задоволення їхніх інтересів чи потреб на засадах самоврядування. Спектр багатоманітності громадських організацій величезний – входять професійні спілки, жіночі, молодіжні, ветеранські, дитячі організації, кооперативи, наукові або технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні, а також інші об'єднання громадян, творчі спілки, земляцтва, фонди, асоціації. Як групи інтересів громадські організації виступають лише тоді, коли виконують політичні функції, взаємодіють із політичними інститутами, передусім державою.

Групами інтересів є й багатоманітні суспільні рухи — самодіяльні об'єднання мас, створені на основі спільності інтересів і впорядкованої діяльності.

Це антивоєнні, екологічні, жіночі, молодіжні рухи. Вони не є організаціями, бо, як правило, не мають довгочасних організаційних структур або певної внутрішньої ієрархії, керівних центрів, програмних, статутних документів, фіксованого членства, внесків, що властиво для організацій.

Суспільні рухи також є об'єднаннями людей, які відрізняються своїми ідейними засадами й доктринами, цілями та способами їх досягнення, чисельністю учасників і роллю в політичному житті. В одних кейсах вони виступають чинниками світового політичного простору, а також мають глобальний характер, наприклад міжнародний робітничий рух, міжнародний комуністичний рух, міжнародний профспілковий рух, національно-визвольний рух, соціал-демократичний рух чи рух неприєднання (до військово-політичних блоків). Нерідко такі рухи є об'єднаннями політичних партій і ґрунтуються на засадах морально-політичної, іноді — матеріальної солідарності. В інших випадках рухи виступають як політична сила всередині країни та складова її політичної системи. В цьому розумінні суспільні рухи є групами інтересів.

Близьким за змістом до «групи інтересів» у політології є поняття «латентні політичні сили». Латентними вони називаються тому, що в звичайних умовах не виступають безпосередніми та активними суб'єктами політики (якими є, наприклад, політичні партії), але можуть раптово чи поступово, під впливом певних обставин, трансформуватися в активні політичні сили. Розрізняють структурні і кон'юнктурні латентні політичні сили. Структурні сили — елементи структури громадянського суспільства, передусім різноманітні соціальні спільності людей — класи, соціальні верстви і групи, нації, народності, демографічні та професійні спільності, а також традиційні громадські організації і суспільні рухи, які виражають їхні інтереси.

Кон'юнктурні латентні політичні сили виникають та діють за певних умов. Найчастіше ними виступають групи тиску, політичні клуби, асоціації, корпоративні об'єднання, альтернативні рухи. Під впливом спільного інтересу вони декларують вимоги, висловлюють претензії, що безпосередньо або опосередковано зачіпають інші сфери суспільного життя. А за окремих умов вони здатні вийти на поверхню політичного життя вже як реальна політична сила — партія, політизований рух.

До кон'юнктурних політичних сил належить також клієнтела. Клієнтела — це форма персональної залежності, котра є зумовлена не кровнородинними зв'язками, а теж нерівномірним розподілом влади у суспільстві. Клієнталістські взаємовідносини є вираженням зв'язку двох осіб із неоднаковими можливостями — патрона і клієнта — для надання взаємної підтримки та взаємного обміну послугами. Задану форму залежності вирізняє її особистісний, автономно-вертикальний, договірний характер. Клієнтела формується або зникає під впливом певних обставин й активно підтримує особу (політичного діяча), з якою вона пов'язана.

Дата добавления: 2014-01-07