Поняття інфекційних хвороб мандрівників

Тема 4-5. Туризм як чинник глобального поширенню інфекційних хвороб людини

1. Поняття інфекційних хвороб мандрівників

2. Основні інфекційні захворювання туристів

3. Особливо небезпечні інфекції і туризм

4. Некарантинні інфекції, що представляють загрозу для здоров'я туристів

5. Міжнародно-правовий захист туристів від інфекційних захворювань

6. Профілактика інфекційних захворювань і надання медичної допомоги туристам

У свідомості широких мас населення і навіть медичних працівників укорінилась думка про те, що майже усі інфекційні хвороби переможені. Проте перемога над інфекціями в глобальних масштабах навряд чи досяжна. По даним ВОЗ, щорічно у світі помирає приблизно 51 млн. чоловік, з них 16,5 млн. чоловік (чи 32,4%) гинуть від інфекційних і паразитарних хвороб. Таким чином, і в наші дні інфекційні хвороби, як і упродовж усієї історії людства, залишаються частими причинами хвороб і смерті людей на Землі.

У другій половині XX ст. міграційна рухливість населення різко зросла. Це привело до невідомого раніше феномену блискавичного поширення багатьох інфекційних захворювань, що вражають в короткі терміни цілі країни і континенти. Значну роль в появі нових епідеміологічних ланцюжків зіграв розвиток туристичних обмінів. У літературі стало активно обговорюватися питання про специфічні інфекційні хвороби, що передаються туристами. Чим же відрізняються "інфекційні хвороби мандрівників" від "звичайних" інфекційних захворювань? Проживаючи в певних умовах зовнішнього середовища, людина вступає у взаємини з навколишнім світом, у тому числі і світом хвороботворних мікроорганізмів. Організм людини, потрапляючи в різні умови, схильний до різної міри ризику зараження інфекційними хворобами. Турист, що проживає в місцевості, де не було випадків якого-небудь інфекційного захворювання, має досить мало шансів захворіти. Але якщо він прибуває в район високої епідеміологічної небезпеки, ризик зараження значно зростає. З іншого боку, для людей, що постійно проживають в епідеміологічно небезпечному районі, це інфекційне захворювання може бути "звичайним". До таких захворювань відносять малярію, лейшманіоз (захворювання людини і тварин, що викликається внутрішньоклітинними паразитами і що передається через москітів), кліщовий енцефаліт та ін.

Проте наявність очагів інфекційних захворювань не означає фатальної неминучості зараження цими інфекціями при відвідуванні епідеміологічно небезпечних місць. Для мікроорганізмів характерна різна міра вірулентності (небезпеки) зараження, залежна від багатьох чинників.

До досить частих інфекційних хвороб туристів відносяться дизентерія і вірусний гепатит А. Цими інфекціями можна заразитися не лише в подорожі. Але при зміні місця постійного проживання, в туристичних поїздках, на відпочинку можливий частіший контакт з мікроорганізмами, здатними викликати захворювання, що обумовлюється зміною режиму, характеру живлення і вживання води, недостатністю або неможливістю дотримувати певні санітарно-гігієнічні правила і заходи і тому подібне. Зазвичай ці чинники мають велике значення при кишкових і повітряно-краплинних інфекціях, а також захворюваннях з контактним механізмом зараження. Таким чином, під час подорожей, що змінюють умови повсякденного життя, ризик захворювання будь-якою інфекцією істотно підвищується.

Відоме велике число інфекційних хвороб людини, зокрема холера, окремі лейшманіози, жовта лихоманка, шистозоматозы і багато інших, збудники яких укорінялися в межах порівняно обмежених територій, залучених в туристичне використання. Проте сучасні засоби переміщення можуть перенести туриста, що заразився, практично в будь-яку точку земної кулі, де і буде зареєстрований випадок цього захворювання.

Епідеміологічна географія, вживана в туристичних цілях, орієнтована на з'ясування причин виникнення і розподілу інфекційних хвороб туристів. Вона може успішно розвиватися на основі вивчення процесів взаємодії між населенням і географічними передумовами хвороби. Для вирішення цього завдання вимагається усебічне вивчення інфекційних хвороб людини в етіологічному (причинному), епідеміологічному і географічному аспектах.

(Слайд)

Етіологічний аспект розглядає інфекційну патологію окремих людей. У цьому контексті вивчаються причини виникнення і розвитку інфекційних хвороб у окремих осіб, з'ясовуються первинно важливі питання про чинники хвороби (в першу чергу про збудника в організмі людини з усіма особливостями його реактивності), про міру мінливості в інфекційному процесі різних мікроорганізмів і вірусів.

(Слайд)

Епідеміологічний аспект освітлює причини виникнення і поширення інфекційних хвороб в людському товаристві, характер взаємодії між колективами людей і зовнішніми чинниками.

(Слайд)

Географічний аспект ставить перед собою основне завдання - вивчити географічне середовище, характер її неоднорідності і розподіл в ній окремих чинників, що чинять вплив на виникнення, розвиток і поширення інфекційних хвороб туриста. Географічний аспект вивчення інфекційних хвороб туристів охоплює широкий круг питань фізичної і економічної географії, а також географію народонаселення.

Дата добавления: 2014-01-07