Основні інфекційні захворювання туристів

Класифікація основних груп інфекцій, що призводять до формування небезпечних для туристів епідеміологічних очагів, представлена в таблиці. 1.

(Слайд)

Таблиця 1

Основні групи інфекцій, що обумовлюють формування епідеміологічних очагів, небезпечних для туристів

Урбаністичні інфекції що укоріняються переважно у містах	Інфекції що укоріняються переважно у сільській місцевості	Повсюдно поширені інфекції
Антропонози
Інфекції з "коротким" кругообігом збудника: кір, коклюш, натуральна віспа, вітряна віспа, вірусний грип та ін.	Інфекції, поширення яких залежить від природного середовища: малярія, холера, геогельмінтози (окрім ентеробіоза) та ін.	Інфекції з "тривалим" кругообігом збудника: черевний тиф, віспа, паратифи, дизентерія, туберкульоз, проказа та ін.
Зоонози
	Інфекції, що укоріняються серед сільськогосподарських тварин: бруцельоз, сап, ящур та ін. Природоочагові приурочені до ландшафтних зон: чума, туляремія, кліщові енцефаліт, дифиллоботриоз та ін.	Деякі зоонози синантропних тварин, щурячий рикетсіоз, содоку (хвороба від укусу щурів) та ін. інфекції. Зоонози з широким довкола носіїв: трихіноз та ін.

Стрімка поява нових інфекцій, так само як і поширення вже відомих інфекційних захворювань, у багатьох випадках пов'язана з підвищеною мобільністю населення і особливо з туризмом. Розширення туристичних обмінів створює реальну загрозу завезення в Україну нехарактерних для цього регіону інфекційних захворювань. Ситуація посилюється тим, що якщо до кінця 90-х рр. XX ст. українські туристи побоювалися інфекцій тільки при виїзді в Азію або Африку, то останніми роками значну епідеміологічну небезпеку стали представляти навіть європейські країни.

Так, у кінці літа 2007 р. в Європі були зафіксовані випадки зараження захворюваннями, раніше невідомими на цьому континенті. У Італії з'явилися перші пацієнти, хворі рідкісним видом тропічної лихоманки. За даними епідеміологічного моніторингу, ця інфекція була завезена з Африки або Азії. Міністерство охорони здоров'я Італії підтвердило реєстрацію 160 випадків захворювань людей лихоманкою чикунгунья. Усі заражені, за повідомленнями італійських джерел, в місці свого тимчасового перебування були покусані комарами. Вакцини проти вірусу лихоманки чикунгунья немає. У жителів Великобританії, Угорщини, Німеччини, Нідерландів, Іспанії, Італії і Франції виявлено перевищення епідеміологічного порогу відносно найбільш вірулентного вірусу гепатиту Е. За період з 2003 по 2006 рр. захворюваність гепатитом Е в Європі виросла в 6 разів. Також зафіксовані випадки зараження цим вірусом свиней, а саме вони вважаються основними переносниками захворювання.

Гепатит Е передається фекально-оральним шляхом, наприклад, у разі недостатнього очищення продуктів харчування, а також через кров або інфіковану воду. Захворювання призводить до украй тяжких наслідків, особливо для вагітних жінок: в 20% випадків - до їх смерті, більш ніж в 30% - до загибелі дитини.

Разом з новими інфекційними захворюваннями епідеміологія туризму приділяє найпильнішу увагу "традиційним" інфекціям. Туристи з України, відпочиваючі в Середній або Південно-східній Азії, а також в Африці, можуть привезти додому декілька десятків небезпечних інфекцій. Щорічно тисячі українських туристів виїжджають в Північну Африку, відвідують країни Латинської Америки. Практично ніхто з них не проходить курс профілактичних щеплень проти гепатиту і кишкових інфекцій. В результаті вірогідність цих захворювань у неприщеплених туристів в місцях відпочинку різко зростає. Ситуація посилюється підвищенням епідеміологічного ризику при відвідуванні країн, які раніше не включалися в число проблемних. Зокрема, з потеплінням клімату в північних країнах формуються сприятливі умови для розмноження збудників тропічних інфекцій. Яскравий приклад - лихоманка Західного Нілу, що реєструється останніми роками у птахів на території північних штатів США і Канади.

Більше 60% сучасних інфекційних захворювань здатні вражати як тварин, так і людину, а деякі захворювання в результаті високої мінливості мікроорганізмів можуть міняти свою клінічну картину. Проте небагато українських туристичних фірм володіють інформацією про щеплення, рекомендовані туристам перед виїздом в ту або іншу країну. Отже, багато туристів, що вирушають за рубіж, ризикують не лише заразитися інфекційним захворюванням, але і стати джерелом зараження інших людей у себе на батьківщині.

Близько 8% туристів, відвідуючих країни, що розвиваються, в час або після поїздки звертаються за медичною допомогою.

Міжнародний колектив учених провів велике дослідження захворювань у туристів, що повернулися з тропічних країн. Дані збиралися з червня 1996 р. по серпень 2004 р. в 30 клінічних центрах GeoSentinel, розташованих на шести континентах (у тому числі в Європі, Ізраїлі, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та ін.). Ці центри спеціалізуються на тропічній медицині або медицині мандрівників. У дослідження включалися особи, що перетнули державний кордон в межах 10 років до звернення по допомогу і хвороби, що звернулися із приводу, імовірно пов'язаною з подорожжю. Діагнози групувалися за стандартизованим списком, що включав 524 можливі діагнози.

Для аналізу були виділені наступні регіони: Центральна Америка, Карибський басейн, Південна Америка, Африка, Південно-Східна Азія, Південна і Центральна Азія. Якщо пацієнт відвідував більш за один регіон, відбирався той з них, який міг бути найбільш вірогідним для зараження.

Були оброблені дані про 17 353 пацієнти (48% жінок), що відвідали 230 країн. Середній вік склав 33 року, середня тривалість останньої подорожі - 23 дні: від 14 днів в Карибський басейн до 35 днів в Південну Америку. 64% пацієнтів звернулися в клініку до одного місяця після повернення з подорожі, 11% - протягом одного-двух, 15% - протягом двух- шести і 10% - через шість і більше місяців. Медичну консультацію до подорожі отримали 50% пацієнтів; найрідше (30%) за такою консультацією зверталися ті, хто відвідував регіон Карибського басейну.

З тих, що звернулися за допомогою після подорожі було госпіталізовано в середньому 11%. Найчастіше (у 67% пацієнтів) зустрічалися системна лихоманка, гостра діарея, дерматологічні захворювання, хронічна діарея.

Відсоток підтвердження передбачуваних діагнозів склав при малярії 98,2%, кампилобактериозе (гостра інфекційна хвороба, що переважно вражає шлунково-кишковий тракт) - 98,1, шигеллезе (збірна група інфекційних захворювань, що викликаються бактеріями роду 5Ы§е11а зрр.,) - 100, циклоспо- ре - 100, лихоманці денге - 82,6, кліщових рикетсіозах - 62,6. Системні лихоманки найчастіше спостерігалися серед тих, що відвідували Африку або Південно-східну Азію, гостра діарея - серед тих, що відвідували Центральну Азію. Дерматологічні проблеми частіше виникали у туристів, що відвідали країни Карибського басейну, Південну і Центральну Америку. Причинами смерті найчастіше були важка і ускладнена малярія, емболія легких і гнійні абсцеси.

Найчастішою причиною системної лихоманки виявилася малярія (352 випадки на 1000 чоловік). Вона входила до числа трьох ведучих причин лихоманки для усіх вказаних регіонів, переважаючи в Африці. Лихоманка денге випереджала малярію в усіх регіонах, окрім Африки і Центральної Америки. Рикетсіози, в основному кліщова плямиста лихоманка, майже виключно зустрічалися у туристів, що відвідували Африку, черевний тиф - серед тих, що повернулися з Південної і Центральної Азії. У Південно-східній Азії переважала діарея, викликана бактеріями кампилобактер, в усіх інших - діареї паразитарної етіології. Лямбліоз часто виявлявся у туристів, що повернулися з Південної і Центральної Азії.

Бактерійні інфекції шкіри реєструвалися у туристів, що відвідували Африку, Південну і Центральну Азію або Південно-східну Азію; лейшманіоз - частіше серед тих, що подорожували в Південну Америку і рідше - в Центральну Америку. Там же частіше зустрічалися і миазы (хвороби людини і тваринних, таких, що викликаються личинками мух). У усіх регіонах спостерігалися інвазії круглими черв'яками - аскаридами і кишковим стронгілоїдозом. Серед недіарейних шлунково-кишкових хвороб переважали вірусний гепатит А, гепатит В (20 на 1000), гепатит З (6 на 1000), гепатит Е (13 на 1000). Шистосомоз переважав серед туристів, що поверталися з Африки (196 на 1000). Зустрічалися також бруцельоз, лептоспіроз, цистицеркоз, филяриоз (поразка гельмінтами), гістоплазмоз (поразка грибком), ехінококоз.

Такі рідкісні хвороби, як лихоманка Эбола, японський енцефаліт, правець, дифтерія, чума і інші в цьому дослідженні не зустрічалися. Було по одному випадку ангиостронгилоидоза, ханта- вірусної інфекції, холера, мелиоидоза, інфекції вірусом річки Рос, африканського трипаносомоза, легионеллеза і менингококко- вого менінгіту.

Проведене дослідження показало можливість постановки вірогідного діагнозу по географічному регіону, з якого повернувся мандрівник. Це дозволяє призначити відповідне обстеження і лікування. Таким чином, при виникненні у пацієнтів скарг, пов'язаних імовірно з інфекційним захворюванням і виниклих в найближчі шість місяців після повернення з-за кордону, необхідно з'ясувати місце перебування туриста. З цією метою може бути використана звідна таблиця поширення хвороб, що передаються членистоногими комахами, в регіонах і країнах, виділених ВІЗ (див. додаток 2).

(Слайд)

Окрім привізних інфекцій, існує велика група захворювань, що вражають туристів і відпочивальників в межах України. Тут можна заразитися інфекційними і паразитарними хворобами, які передаються різними шляхами, зокрема:

- трансмісивним (через переносників, частіше комах);

- харчовим (через воду, продукти харчування);

- контактним (через руки, слизові оболонки);

- парентеральним (через медичні інструменти або переливання крові);

- повітряно-краплинним (при кашлі, чханні).

Ризик захворювання залежить від циркуляції збудників в цій місцевості, поведінки туристів, характеру їх харчування, дотримання правил особистої гігієни, умов проживання і так далі. Наприклад, вірогідність зараження трансмісивними інфекціями (малярія, геморагічна лихоманка з нирковим синдромом) багато в чому визначається умовами проживання туриста, використанням засобів захисту від укусів комах та ін.

Незважаючи на розвинену систему протиепідемічного контролю, туристи, подорожуючі по Україні, піддаються певному ризику зараження різними хворобами із-за вживання інфікованої води і продуктів харчування. При використанні для питва некип'яченої (навіть водопровідної) води можна заразитися гострими кишковими інфекціями, включаючи дизентерію різних видів, вірусні гепатити, черевний тиф. Також небезпечні сирі або недостатньо просмажені або проварені продукти харчування, у тому числі м'ясні і рибні. Сирі овочі і фрукти, особливо у вигляді салатів, можуть стати причиною захворювання гострими кишковими інфекціями, амебною дизентерією, кишковими гельмінтозами. Біфштекси з кров'ю, шашлики і інші м'ясні блюда, недостатньо оброблені термічно, можуть призводити до зараження гельмінтами (бичачим і свинячим ціп'яками, трихинеллами).

Дата добавления: 2014-01-07