Поняття суттєвості

- У «Концептуальній основі фінансової звітності» поняття «суттє-вість» визначається так:

- Інформа ція є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відо­браження можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийн­яті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском або неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або критерієм відсікання, а не основ­ною якісною характеристикою, яка має бути властивою інформації, щоб вона стала корисною.

ПІДПРИЄМСТВО

КОРИСТУВАЧІ

ІНФОРМАЦІЯ

  РІШЕННЯ   ПРИБУТОК РЕСУРСИ

Рис.2. Концепція суттєвості в аудиті

- Оцінка суттєвості є предметом професійного судження аудитора. Саме тому стандарти не містять конкретної методики оцінки суттєвості. Проте вони надають рекомендації, які повинен враховувати аудитор, коли приймає рішення щодо суттєвості. Кожна аудиторська фірма повинна мати власні внут­рішні стандарти (методику), за допомогою яких проводиться оцінка суттєвості під час здійснення аудиторської перевірки. Така методика є своєрідним «ноу-хау» і втілює накопичений практичний досвід роботи. Оцінка суттєвості прово­диться на всіх етапах здійснення процесу аудиту, починаючи з етапу укладання договору і завершуючи етапом проведення заключних процедур - формування аудиторської думки.

- Ймовірність виявлення аудитором суттєвих перекручень залежить від багатьох факторів (див. рис. 3.3).

- Концепція оцінки суттєвості базується на тому, що викривлення, які можуть містити фінансові звіти, за своїм характером можуть бути кі­лькісними та якісними. Наприклад, якщо значення показника собівартості реалізованої продукції у Звіті про фінансові результати відхиляється від облікових даних на певну величину, то в такому випадку мова буде йти про кількісну оцінку суттєвості відхилення.

Об’єкти застосування суттєвості

Діяльність підприємства в цілому

Окремі господарські операції та об’єкти обліку

Статті фінансової звітності

Фактори, які впливають на ймовірність не виявлення суттєвих викривлень

Оцінка ймовірності наявності суттєвої помилки як керівництвом, так і самим аудитором

Обмеження по часу та вартості перевірки

«очікування» клієнта, що аудитор виявить помилку

Ступінь незалежності аудитора і його сумлінності

Довіра аудитора до системи внутрішнього контролю

СУТТЄВІ ВИКРИВЛЕННЯ

Якісні

Кількість

Рис.3. Взаємозв'язок між викривленнями, які містять фінансові

- звіти, та суттєвістю

- Прикладами якісних викривлень є недостатній чи невідповідний опис облікової політики, коли є ймовірність того, що користувач фінансових звітів буде введений в оману таким описом, а також ненадання інформації про по­рушення нормативних вимог, коли є ймовірність того, що наступне застосу­вання нормативних обмежень суттєво знизить операційні можливості. Припу­стимо, що підприємство в обліковій політиці прийняло застосування податко­вого методу нарахування амортизації. Можливість застосування такого мето­ду передбачається діючими в Україні стандартами. Разом з тим відомо, що основні фонди, які використовуються ним, знаходяться під значним впливом факторів морального зносу (наприклад, комп'ютерна техніка). Отже, незва­жаючи на те, що амортизація основних засобів буде нараховуватись у відпові­дності до прийнятої облікової політики і начебто перекручень показники звіт­ності не містять, оцінка нарахованої амортизації не буде відповідати реально­му характеру використання відповідної групи активів. Відомо, що в таких ви­падках більш доречним буде застосування прискорених методів нарахування

- амортизації.

- Якісні викривлення у фінансових звітах можуть виникати, як було зазначено вище, і в наслідок неповного подання чи розкриття інформації. Припустимо, що 68% дебіторської заборгованості покупців відноситься до одного підприємства. Це означає, що у випадку його неплатоспромож­ності може значно погіршитися фінансова стабільність підприємства-постачальника. Отже, цей факт обов'язково повинен бути розкритим у примітках до балансу. Якщо це не буде зроблено, то користувач може зробити неправильний висновок щодо реальної платоспроможності під-

- приємства-постачальника.

- Зрозуміло, що будь-яке якісне викривлення у поданні інформації у фінансових звітах матиме в результаті наслідок, який можна оцінити кі­лькісно.

- Поняття суттєвості застосовується не тільки в аудиторській прак­тиці. Відомо, що стандартами бухгалтерського обліку встановлюється обов'язковість визначення суттєвості в обліковій політиці кожного під­приємства. Міністерством фінансів України було розроблено методичні рекомендації щодо визначення основних елементів облікової політики, які розкривають порядок оцінки суттєвості в процесі складання фінансо­вої звітності підприємств.

- Для кількісної оцінки суттєвості в обліковій політиці використову­ється таке поняття, як поріг суттєвості. Поріг суттєвості - абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової

- інформації.

- Застосування критеріїв суттєвості до підприємства в цілому передба­чає можливість використання спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності підприємством, обсяги діяльності якого нижчі від встановленого по­рога суттєвості. Поріг суттєвості для застосування спрощеної системи бухгал­терського обліку та звітності визначається законодавством.

- Суттєвість окремих господарських операцій та об'єктів обліку ви­значається керівництвом підприємства, якщо інше не передбачено поло­женнями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для визначення суттєвості окремих об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, за орієнтовний поріг суттєвості приймається величина у 5 відсотків від підсумку відпові­дно всіх активів, усіх зобов'язань і власного капіталу.

Для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнто­вним порогом суттєвості рекомендується величина, що дорівнює 2 відсо­ткам чистого прибутку (збитку) підприємства.

Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або змен­шення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорів­нює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів облі­ку від їх справедливої вартості.

Для неприбуткових організацій порогом суттєвості окремих видів доходів, витрат і відображення переоцінки або зменшення корисності об'­єктів обліку рекомендується величина, що складає 0,5 відсотка від суми надходжень на провадження статутної діяльності.

Порогом суттєвості для визначення оренди фінансовою строк оре­нди приймається за величиною, що становить 75 відсотків строку корис­ного використання об'єкта оренди.

Для розкриття інформації про сегменти порогом суттєвості для ви­значення звітного сегмента приймається величина у 10 відсотків відпові­дно чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) або фінансових результатів сегмента, або активів усіх сегментів підприємства.

Для визначення подібних активів різниця між справедливою варті­стю об'єктів обміну не повинна перевищувати 10 відсотків.

Для інших господарських операцій та об'єктів обліку поріг суттє­вості доцільно визначати у межах 1 - 10 відсотків з урахуванням обсягів діяльності підприємства, характеру впливу об'єкта обліку на рішення ко­ристувачів та інших якісних чинників, які можуть впливати на визначен­ня порога суттєвості.

Застосування суттєвості для наведення статей у фінансовій звітно­сті здійснюється, якщо форми фінансової звітності не встановлені поло­женнями (стандартами) бухгалтерського обліку або іншими нормативно-правовими актами.

Кожну суттєву статтю слід наводити у фінансовій звітності окре­мо, а несуттєві статті об'єднувати зі статтями, подібними за характером або функціями. Суттєвість статті визначається її величиною і характером, що розглядається разом. Окремі, однакові за характером об'єкти бухгалтерського обліку, доцільно об'єднувати в одну статтю, навіть якщо вели­чина кожного виду об'єктів є суттєвою.

Статті, які мають суттєву величину і відрізняються за характером або функціями, слід подавати окремо. Зокрема, не можна об'єднувати такі статті фінансової звітності:

- монетарні та немонетарні;

- поточні та непоточні;

- операційні та неопераційні;

- відсоткові та невідсоткові.

Стаття, яка не є суттєвою для окремого подання її у фінансовому звіті, може бути достатньо суттєвою для окремого розкриття її в приміт­ках до фінансової звітності.

При визначенні суттєвості окремих статей за поріг суттєвості може прийматися частка відповідної статті у базовому показнику. За базовий показник рекомендується використовувати:

для статей балансу - суму власного капіталу та підсумок відповід­ного класу активів або зобов'язань;

для статей звіту про фінансові результати - суму прибутку (збит­ку) від операційної діяльності або суму доходу або витрат за звітний пе­ріод;

для статей звіту про рух грошових коштів - чистий рух грошових коштів (надходження або видаток) відповідно від операційної, інвести­ційної або фінансової діяльності за звітний період.

Отже, аудитор повинен дослідити облікову політику підприємства і проаналізувати підходи, які використовуються для оцінки суттєвості в процесі складання фінансових звітів, щоб мати підґрунтя для формування власної оцінки значення суттєвої помилки.

У процесі проведення перевірки можуть встановлюватися викрив­лення, які відповідають порівняно невеликим сумам, проте в сукупності можуть суттєво вплинути на фінансові звіти. Наприклад, помилка в про­цедурі, проведеній наприкінці місяця, може свідчити про потенційне сут­тєве викривлення, яке виникне, якщо така помилка повторюватиметься кожного місяця. Отже, в процесі оцінки того, чи вважається викривлен­ня суттєвим чи ні завжди треба враховувати сумарний (кумулятивний) результат усіх установлених викривлень. Вважається, що викривлення є суттєвим, якщо воно змінює фінансовий результат на протилежний.

Аудитор розглядає суттєвість і на рівні фінансових звітів в цілому, і щодо сальдо окремих рахунків, класів операцій та інформації, що роз­кривається. На суттєвість можуть впливати законодавчі й нормативні вимоги, а також фактори, що стосуються сальдо окремих рахунків фінансо­вих звітів і взаємозв'язків між ними. У результаті можна отримати різні рівні суттєвості залежно від досліджуваного аспекту фінансових звітів.

Складність процесу оцінки суттєвості встановлених викривлень полягає в тому, що встановлені в процесі аудиту викривлення пов'язані зі значенням окремих показників чи змістом інформації, а висновок аудитор повинен зробити для всієї звітності в цілому.

Загальна сукупність можливих підходів, за допомогою яких можна вирішити цю проблему, поділяють на дві групи.

Перша група. Методики цієї групи базуються на тому, що спочат­ку визначається загальний розмір невідповідності (загальна суттєвість), яка допускається в цілому для всієї звітності з наступним розподілом її між конкретними статтями звітності - визначається індивідуальна суттє­вість. Умовно такий підхід оцінки суттєвості можна назвати дедуктивним.

Друга група. Спочатку визначається суттєвість окремих статей зві­тності, а потім загальний розмір суттєвості, а потім для мети перевірки. Умовно такий підхід оцінки суттєвості можна назвати індуктивним.

Як було зазначено вище, кількісне значення суттєвості може ви­значатися за допомогою абсолютних і відносних показників.

Абсолютні показники застосовуються досить рідко тому, що не можливо встановити одне значення у грошовому виразі, як універсально попередню оцінку суттєвості для всіх показників звітності і всіх клієнтів аудиторської фірми. Тому серед кількісних підходів до оцінки суттєвості найбільше поширення набуло застосування відносних показників. В тео­рії аудиту можна зустріти спеціальний термін «межа суттєвості». Цей те­рмін означає відсоток, на який допускається відхилення у значенні показ­ників (як правило, базисних) фінансової звітності Базисні показники - це показники, які дають найбільшу узагальнювану характеристику результа­тів діяльності підприємства.

Отже, межа суттєвості може бути встановлена щодо показників бухгалтерського балансу, або щодо показників звіту про фінансові ре­зультати.

Гранична сума суттєвої помилки (абсолютне значення суттєвості), яка використовується аудитором для перевірки конкретного комплекту фінансових звітів, розраховується як відсоток від загальної суми визначе­ного для відповідного підприємства базового показника. Це можуть бути: активи або підсумок оборотних активів, або підсумок власних оборотних активів, або акціонерний капітал.

Наприклад: для підприємств фондомістких може бути використа­ний підсумок необоротних активів; для торговельних підприємств - під­сумок оборотних активів.

Відносно базового показника розраховується загальна суттєвість, яка застосовується по відношенню до усієї звітності в цілому. Так як ба­зовий показник, як правило, складається із підсумку інших показників звітності, то загальна суттєвість розкладається на індивідуальні.

Наприклад: базовим показником було вибрано підсумок балансу, до якого встановлена загальна сума суттєвості 25000 грн. Ця загальна суттєвість розкладається на індивідуальні по окремих показниках: нема­теріальні активи, основні засоби, запаси, дебіторська заборгованість і т.д.

Якщо базовий показник для розрахунку суттєвості вибирається відносно звіту про фінансові результати, то ним може бути: доход від ре­алізації, прибуток до оподаткування від звичайної діяльності, чистий прибуток.

Міжнародна практика розрахунку граничної суми суттєвості вста­новлює залежність між можливим значенням базового показника в гро­шовому вимірі та межею суттєвості у відсотках до цього значення. Так, наприклад, деякі аудиторські фірми Великобританії використовують спе­ціальні таблиці для розрахунку суми допустимої помилки залежно від значення базового показника звітності (див. табл..1)

Таблиця1. Розрахунок граничних сум суттєвості в аудиторській

Дата добавления: 2014-01-07