Складники аудиторського ризику. Моделі визначення аудиторського ризику

Для того щоб дотримуватися встановленого рівня аудиторського ризику при виконанні конкретної аудиторської перевірки, необхідно про­аналізувати, які фактори можуть впливати на його розмір.

Отже, існування аудиторського ризику визначається тим, що:

по-перше, фінансова звітність, яка перевіряється, може містити суттєві помилки,

по-друге, аудитор під час проведення процедур перевірки не ви­явить цих суттєвих помилок (див. рис. 3.5).

Таким чином, загальна модель аудиторського ризику передбачає виділення двох його складових частин. Це - ризик суттєвих викривлень та ризик невиявлення.

Ризик суттєвих викривлень (РСВ)- це ризик того, що фінансові звіти суттєво викривлені до аудиторської перевірки.

Ризик невиявлення (РН)— це ризик того, що аудиторські проце­дури не виявлять викривлення, яке існує на рівні твердження та яке (взя­те окремо або у сукупності з іншими викривленнями) може виявитися суттєвим.

Отже, загальна модель аудиторського ризику (АР) може бути представлена таким чином:

АР = РСВ х РН

Ризик суттєвих викривлень - це ризики суб'єкта господарювання; вони існують незалежно від аудиторської перевірки фінансових звітів. Від аудитора вимагається оцінити ризик суттєвих викривлень на рівні тверджень як основи для оцінки ризику не виявлення. Оцінений ризик не виявлення є визначальним фактором для прийняття рішення щодо харак­теру та обсягу аудиторських процедур, хоча така оцінка є більше суджен­ням, ніж точною оцінкою ризику. Зрозуміло, що чим більшим буде оціне­но значення ризику невиявлення, тим більшим буде обсяг перевірки.

Ризик суттєвих викривлень (підприємницький ризик суб’єкта господарювання)

АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК

Власний ризик Ризик контролю

Ризик не виявлення (професійний ризик аудитора)

Рис. 5. Складники аудиторського ризику

Для того щоб оцінити значення ризику невиявлення для умов кон­кретної аудиторської перевірки при заданому значенні загального ауди­торського ризику, необхідно оцінити (продіагностувати) ризик суттєвих викривлень для такої перевірки. Не існує абсолютно ідентичних підпри­ємств, крім того, з року в рік зовнішні та внутрішні умови функціонуван­ня будь-якого підприємства змінюються, тому не можна використовувати якісь довідники чи узагальнення для оцінки ризику суттєвих викривлень. Щоразу, коли аудитор приступає до виконання завдання з аудиту, він по­винен оцінити значення РСВ, а потім на його підставі розрахувати ризик невиявлення. Лише за таких умов можна прийняти обґрунтоване рішення щодо порядку проведення перевірки.

Ризик невиявлення пов'язаний з характером, часом та обсягом ау­диторських процедур, які визначає аудитор для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. При даному рівні аудиторського ри­зику прийнятний рівень ризику невиявлення обернено пропорційний оцінці ризику суттєвого викривлення на рівні тверджень. Чим більший ризик суттєвого викривлення існує, на думку аудитора, тим менший ризик не­виявлення можна прийняти. І навпаки, чим менший ризик суттєвого ви­кривлення існує на думку аудитора, тим більший ризик невиявлення мо­жна прийняти.

Таким чином, кіниевою метою аналізу складників аудиторського ризику є визначення рівня ризику невиявлення.

З метою оцінки ризику суттєвих викривлень він може розглядатись як такий, що складається ще з двох компонентів - властивого ризику (ВР) та ризику контролю (РК).

Властивий ризик - це чутливість твердження до викривлення, яке може бути суттєвим, окремо або в сукупності з іншими тверджен­нями, якщо припустити, що немає відповідних процедур контролю. Ризик таких викривлень більший для деяких тверджень та пов'язаних з ними класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації, ніж для інших.

Наприклад, рахунки, що складаються з сум, отриманих на основі облікових попередніх оцінок, яким притаманна значна невизначеність оцінки, становлять більший ризик, ніж рахунки, що складаються з відно­сно рутинних, фактичних даних. Якщо, припустимо, підприємство визна­чило очікуваний термін корисного використання специфічного техноло­гічного обладнання десять років, а через три роки внаслідок конкурентого тиску продукція, яка на ньому виготовлялась, не має збуту, то, зрозуміло, твердження щодо відповідності оцінки основних засобів у балансі на зві­тну дату можуть мати викривлення.

Отже, на властивий ризик також можуть впливати зовнішні чин­ники, що спричиняють ризики бізнесу. Наприклад, удосконалення техно­логії може зробити певний продукт застарілим і бути тим самим причи­ною більшої схильності до завищення запасів.

Крім факторів зовнішнього середовища на властивий ризик мо­жуть впливати фактори, які формують внутрішнє середовище функціону­вання підприємства. Ці фактори можуть охоплювати, наприклад, відсут­ність робочого капіталу, достатнього для продовження діяльності, або спад у галузі, що характеризується великою кількістю банкрутств;

Ризик контролю - це ризик того, що не можна буде своєчасно запобігти викривленню, яке може відбутися у твердженні та бути сут­тєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, або його не мо­жна буде своєчасно виявити та виправити за допомогою системи внут­рішнього контролю підприємства. Цей ризик є функцією ефективності структури та функціонування системи внутрішнього контролю в досяг­ненні цілей суб'єкта господарювання щодо складання його фінансових звітів. Деякий ризик контролю існує завжди внаслідок властивих обме­жень системи внутрішнього контролю.

Теорія аудиту розглядає можливість оцінки аудиторського ризику та його складників не тільки за допомогою кількісних показників, але й якісних, таких як: низький, середній або високий (див, табл..2).

Таблиця.2.
Взаємозв'язок між компонентами аудиторського ризику

Оцінка ризику невиявлення визначається	Оцінка ризику контролю аудитором
на перетині відповідних показників	Висока	Середня	Низька
Оцінка властивого ри­зику аудитором	Висока	Найнижча	Нижча	Середня
Середня	Нижча	Середня	Вища
Низька	Середня	Вища	Найвища

Процес аналізу та оцінки складників аудиторського ризику можу базуватися на моделі, яка розкривається Роєм Доджем та Джоном Роберт-соном. Ця модель базується на використанні таких вихідних умов:

1. Аудитор не може повністю довіряти системам обліку та внутрі­шнього контролю підприємства, звітність якого перевіряється. В такому випадку ризик суттєвих викривлень повністю зводиться до нуля, а це, у свою чергу, означає, що значення аудиторського ризику буде дорівнювати також нулю (АР = 0,0 х РН —> АР = 0,0), чого, як відомо, не може бути.

2. Аудитор не може дозволити собі прийняти високий рівень ри­зику невиявлення (наприклад, більше 50%) для випадків висо­кого значення ризику суттєвих викривлень, оскільки в цьому випадку загальне значення аудиторського ризику буде високим (більше 5%), чого допускати не можна, тому, що перевірка не буде проведена якісно.

Наприклад:

АР = РСВ (0,72) х РН (0,5) = 0,36.

3. Аудиторська перевірка буде проведена із забезпечення відпові­
дного рівня якості, якщо аудитор прийме низьке значення ризи­
ку невиявлення при повній недовірі до системи внутрішнього
контролю підприємства.

АР = РСВ (1,0) х РН (0,05) = 0,05.

Дата добавления: 2014-01-07