Епілепсія

ГЕМАТОМА

Гематома - внутрїшньотканинний крововилив, який при певній локалізації може бути загрозливим для життя.

Етіологія та патогенез. Травма з розривом судин, ускладнення при ін'єкції, особливо при пониженні зсідання крові та крихкості судин. Крововилив може бути інтерстицІальним, порожнинним або пульсуючим. Внаслідок крововиливу виникає асептичне запалення тканин.

Клініка. На місці локалізації гематоми спостерігається обмежена, болюча припухлість, є відчуття розпухання, пульсація, флюктуація. При поверхневому розташуванні на слизовій оболонці наявні почервоніння, синюшність. Небезпеку для життя становить гематома, локалізована в ротоглотці, оскільки вона може викликати стенотичну асфіксію.

Лікування. Припинення кровотечі в гематомі будь-яким способом (див. "Кровотечі"). При значній величині гематоми ЇЇ пункція, трахеотомія, холодні прикладання за показаннями.

Прогноз. Гематома може спричинити асфіксію, нагноєння і перейти в абсцес. У цілому ж прогноз сприятливий.

Профілактика. При проведенні анестезії дотримання необхідних вимог для попередження пошкодження судин. При травмі щелепової ділянки, внутрішньоротовій травмі своєчасне виявлення внутрішньоротової гематоми, вживання заходів щодо ЇЇ обмеження (припинення кровотечі).

Епілептичний напад може виникати у хворих на епілепсію під час прийому в лікаря-стоматолога. Цьому певною мірою сприяє напружене очікування болісних, неприємних для пацієнта маніпуляцій, страх перед ними.

Клініка. Епілептичний напад супроводжується втратою свідомості, почервонінням чи блідістю обличчя, судомами. Зіниці розширені, зникає рогівковий рефлекс, пульс частий, достатнього наповнення. З рота значне слиновиділення ("піна"). Епілептичний напад триває від декількох секунд до декількох хвилин.

Диференційна діагностика. Наявність судом і гіперемії дозволяє відрізнити епілептичний напад від запаморочення. При істеричних нападах, які трапляються у дітей, зберігається реакція зіниць на світло, рогівковий рефлекс. Слід відрізняти епілептичний напад від анафілактичного шоку, для якого насамперед характерне збереження свідомості. Правильно діагностувати епілептичний напад допомагає анамнез захворювань впродовж життя пацієнта, аналізу якого слід приділяти особливу увагу при лікуванні дітей.

Лікування. При епілептичному нападі хворий перебуває, як правило, в лежачому положенні. Голову повертають вбік для попередження асфіксії слизом, сторонніми предметами (ватні валики тощо, що могли бути в роті під час лікування), від яких необхідно очистити рот. Для запобігання прикушуванню язика доцільно вставити між зубами роторозширювач або подібний предмет. Внутрішньовенно вводять 10 мг діазепаму в 20 мл 5% розчину глюкози або внутрішньом'язево 5-10 мл 10% розчину гексеналу або тіопенталу натрію. Рекомендована госпіталізація хворого до реанімаційного відділу.

Профілактика. Докладний збір анамнезу, перед­бачення ймовірності епілептичного нападу після черепно-лицевої травми, а також в умовах психологічної напруженості. Ретельне дотримання вимог деонтології при підготовці хворої дитини до І під час лікування у стоматолога. Залучення психіатра до підготовки пацієнтів дозволить попередити виникнення епілептичного нападу.

Дата добавления: 2014-01-07