Кропив'янка. Набряк Квінке

Кропив'янка та набряк Квінке - це реакція гіперчутливості негайного типу на медикаменти, харчові алергени, слину комах.

Клініка, Кропив'янка та набряк Квінке починаються через декілька хвилин, іноді годин від контакту з алергеном.

Кропив'янка починається з свербіння шкіри, загального нездужання, еритеми, макул, папул, можливе підвищення температури,

Набряк Квінке починається з набряку різних ділянок шкіри. Особливо небезпечний набряк Квінке обличчя, шиї та гортані. У хворих виникає кашель, задишка, ларингоспазм, можливий бронхоспазм і асфіксія. 1 кропив'янкою, і набряком Квінке може починатись анафілактичний шок.

Лікування. Елімінація алергеиа (див. "Шок анафі­лактичний").

Невідкладна терапія при набряку гортані (див. "Шок анафілактичний").

Десенсибілізуючі засоби при кропив'янці: антигістамінні -дімедрол, супрастин або тавегіл.

При наростанні асфіксії - трахеотомія (конікотомія).

Прогноз. При своєчасному та ефективному лікуванні сприятливий, неефективне консервативне лікування набряку Квінке гортані призводить до асфіксії.

Профілактика. Досконалий збір анамнезу щодо з'я­сування реакцій з боку шкіри на ліки чи наявності у хворого атопічного дерматиту. У стоматологічному кабінеті необхідно мати набори інструментів та медикаментів для лікування кропив'янки та набряку Квінке (Додаток 1).

шок

Шок – життєзагрозливий стан організму, який характеризується різкими розладами гемодинаміки та функцій ЦНС, дихальної та ендо­кринної систем і обміну речовин. Під час шоку різкому пригніченню життєво важливих функцій організму передує короткочасне збудження.

Причини. Гостра травма, реакція на гемотрансфузію, введення деяких лікарських препаратів, психічне збудження та ряд інших сильних подразників. У стоматологічній практиці це насамперед анафілактичний шок як гіперергічна реакція організму на введення анестетика, антибіотика чи іншого медикаменту. При цьому комплекс антиген - антитіло, пошкоджуючи клітинні мембрани, призводить до розвитку набряку тканин (набряк гортані, бронхоспазм), втрати тонусу судин І депонування в них крові, гіповолемії та гіпоксії. Розрізняють травматичний шок - при травмі зубощелепової ділянки або надмірно болісному лікарському втручанні; септичний шок — при розлитих гнійних запальних процесах.

Клініка. Для травматичного шоку характерні збереження або ж затьмарення свідомості, апатія, блідість шкіри, "гусяча шкіра", вкрита холодним потом, холодні кінцівки, поверхневе часте дихання, тахікардія, слабкий пульс, зниження артеріального тиску та тонусу м'язів, втрата рефлексів. Ця клінічна картина спостерігається при основній — торпідній фазі шоку, якій передує порівняно короткочасна (декілька хвилин) еректильна стадія, при якій людина збуджена, що виражається надмірною рухливістю, веселістю, балакучістю, визначається нормальний або підвищений артеріальний тиск, пришвидшені дихання та пульс. Чим виразніша еректильна стадія, тим важче протікає торпідна стадія, після якої можуть наступити незворотні зміни в організмі та смерть.

При септичному шоці хворого морозить, температура різко змінюється протягом доби. Відзначається тахікардія, аритмія, пониження артеріального тиску, задишка. Може з'являтися збудженість, корчі, втрата свідомості, галюцинації та симптоми гострої ниркової недостатності.

Диференційна діагностика. Життєво важливе значення має своєчасне розпізнавання першої стадії шоку. При шоці свідомість збережена. На відміну від колапсу, шок має характерну першу еректильну фазу. Для розвитку колапсу характерна наявність специфічного фону (див. "Колапс"). Анафілактичний шок також диференціюється з медикаментозною реакцією (див. "Кропив'янка").

Лікування. Від своєчасності надання першої допомоги при іиаці значною мірою залежить результат лікування, спрямованого насамперед на блокування причинного фактора та забезпечення підтримки життєдіяльності організму.

При травматичному шоці проводиться зупинка кровотечі, знеболювання та іммобілізація, корекція гемодинаміки, вводяться антигістаміннї препарати.

З метою знеболювання вводяться як місцеві анестетики (провідникова, інфільтраційна анестезії, блокади), так і анальгезуючІ препарати центральної дії (промедол, морфін). При загрозі асфіксії введення морфіну протипоказане.

Дата добавления: 2014-01-07