ІІ. Типи потенціалу самореалізації особистості

На тлі теоретичного аналізу досліджень психологів гуманістичного напряму (К. Альдерфер, А. Маслоу, К. Роджерс) виокремлено три головні типи самореалізації особистості (слайд №13): 1 – самореалізація, спрямована на власне буття; 2 – самореалізація, спрямована на міжособистісні відносини; 3 – самореалізація, спрямована на власне зростання. Всі вони тісно пов’язані між собою, людина, в залежності від власних потреб може самореалізовуватися у буттєвому існуванні, орієнтуватися лише на фізіологічні потреби. Разом із тим, людина може самореалізовуватися у взаємовідносинах, реалізуючи соціальні потреби, крім того, людина може бути спрямованою на власне зростання, реалізуючи при цьому власні бажання.

Таким чином, можна припустити існування не менш ніж трьох типів потенціалу самореалізації, кожний з яких має свої якісні характеристики.

Загальний масив отриманих результатів дослідження був підданий кластерному аналізу, на основі якого виділено чотири типи потенціалу самореалізації особистості (слайд № 14): екзистенційний тип потенціалу самореалізації (22 % досліджуваних), потенціал пасивного саморозвитку (31 %), потенціал активного саморозвитку (18 %) та соціальний потенціал самореалізації особистості (29 %)

Таким чином, у досліджуваній вибірці найбільше представлені студенти з потенціалом пасивного саморозвитку та з соціальним потенціалом самореалізації. Меншу за чисельністю групу складають досліджувані з екзистенційним потенціалом самореалізації і значно меншу – з активним потенціалом саморозвитку.

ІІІ. Відмінності потенціалу самореалізації особистості (вікові, гендерні, професійні)

У дослідженні представлено результати емпіричного аналізу психологічних особливостей студентів з різними типами потенціалу самореалізації за такими показниками: статтю, віком, професійним становленням, особистісними орієнтаціями, особистісними рисами, копінг-стратегіями, рівнем інтелектуального розвитку, успішністю навчання тощо.

Аналізуючи гендерні відмінності (слайд №15), у досліджуваних, виявлено що соціальний тип самореалізації більшою мірою характерний для осіб жіночої статі (78,6 % на противагу 21,4 %), а тип пасивного саморозвитку домінує у представників чоловічої статі (62,1 % на противагу 37,9 %).

За віковим розподілом у студентів (слайд №16), молодших курсів переважаючим є екзистенційний та соціальний типи самореалізації (57,1 % та 64,3 % відповідно), а у старшокурсників домінують типи активного та пасивного саморозвитку (82,4 % та 62,1 % відповідно).

Охарактеризовано особливості студентів з різним потенціалом самореалізації за профілем професійного самовизначення (слайд №17) високий показник потенціалу активного саморозвитку притаманний майбутнім менеджерам, низький – майбутнім психологам (94,1 % та 5,9 % відповідно). Водночас, соціальний потенціал самореалізації більшою мірою характерний майбутнім психологам, ніж майбутнім менеджерам (57,1 % та 42,9 % відповідно).

Виявлено, що екзистенційний потенціал самореалізації більш притаманний студентам молодших курсів незалежно від статі та обраної професії, і, навпаки, потенціал активного саморозвитку більшою мірою властивий дівчатам-старшокурсникам – майбутнім менеджерам. Соціальний тип самореалізації характеризує здебільшого осіб жіночої статі, які навчаються на молодших курсах за спеціальністю «Психологія».

Особливості пізнавальної сфери студентів з різними типами потенціалу самореалізації.

Навчання у вищому навчальному закладі тісно пов'язано зі здатністю студентів оволодівати навчальною програмою та отримувати відповідні оцінки. Тому успішність навчання може виступати одним із проявів самореалізації особистості (слайд №18)

Дата добавления: 2014-01-07