Психологічні причини злочинної поведінки та психологічна структура злочинного діяння

Кримінологічну суть злочинів складає їхня мотивація, яка в су­б' єктивній формі відображає всю сукупність об' єктивних причин і умов. Причинність злочинної поведінки може бути різнобічно досліджена тільки в рамках комплексу наук про людину і суспільство: соціології, соціальної психології, загальної психології, психофізіології і біології. На со­ціально-психологічному рівні досліджуються криміногенні власти­вості таких явищ, як соціальні традиції, настрої, правосвідомість, ціннісні орієнтації, а також механізмів — громадської думки, мо­ди. Психологічний аспект розкриває зв'язки психічних станів і процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних властивостей (спрямованості, здібностей, характеру) зі злочинною поведінкою. На психофізіологічному і біологічному рівнях ста­виться завдання виявити вплив властивостей нервової системи, те­мпераменту і процесів фізіологічного характеру на злочинну по­ведінку.

Аналіз формування злочинної поведінки з позицій психології пе­редбачає пошук відповідей на такі запитання: чому скоєно злочин? що призвело чи примусило цю людину обрати злочинний варіант по­ведінки в конкретній ситуації? який психічний стан індивіда, його психічні властивості, які проявились у злочинній дії?

Об'єктивними причинами правопорушень є суперечності в соціа­льних і економічних відносинах — низький рівень життя людей, не­доліки організаційного і адміністративно-господарського характеру, безробіття, найближче соціальне оточення та ін.

Суб'єктивні причини злочину — соціальні позиції особистості, си­стема цінностей та інтересів, рівень соціалізації і правосвідомості, со­ціальні установки і стереотипи поведінки, а також психодинамічні особливості особи і тимчасові психічні стани.

Система зовнішніх обставин у пове­дінці особи переламується через її внутрішній світ, через її психіку. Звідси випливає важливий висновок: у злочинній поведінці проявля­ється єдність об'єктивних і суб'єктивних факторів людської життєді­яльності. Шукати пояснення злочин­ній поведінці особи треба не в фізіології і психіатрії, а в соціальній психології та в психологічних теоріях особистості.

Серед причин злочинної поведінки необхідно розрізняти фактори, що визначили розвиток спрямування особистості та її емоційно-вольові регуляційні особливості. Стосовно останнього, то в злочи­нах, що скоюються при домінуванні в поведінці емоційної сфери, пев­ні дії виникають раптово і мають імпульсивний характер. У структу­рі таких дій різко зростає роль рухових (моторних) компонентів і знижується роль оціночно-орієнтовних. Розвиток особистості залежить від того безпосереднього середо­вища, яке її оточує, від особистого досвіду, від її діяльності і т. д. А це безпосереднє середовище може бути носієм конкретних антигро­мадських звичок. Таким чином, соціальне в людині зумовлене самим її існуванням у суспільстві і різних малих групах, її діяльністю і спілку­ванням, які виникають на цій основі, потребами, інтересами, цінніс­ними орієнтаціями. Саме соціальна взаємодія і комунікації формують поведінку людини та її внутрішнє уявлення про саму себе.

Важливим елементом соціальної взаємодії є власна діяльність ін­дивіда, яка багато в чому зводиться до контролю за своєю поведін­кою. Свідома поведінка формується в процесі спілкування, спільної роботи. Узгоджена дія у стійких ситуаціях залежить від кожного учасника комунікативного процесу, який зберігає свою особисту ав­тономію і контролює себе з погляду групових експектацій.

В реальній соціальній поведінці взаємодія не обо­в'язково має узгоджений характер. Досить часто виникають конфлік­ти як "по горизонталі", так і "по вертикалі". У ситуації конфлікту люди мимоволі, а часто свідомо заперечують очевидне, забувають те, що до цього добре пам'ятали, тлумачать події у бажаному для них напрямі, приписують іншим властивості, які характерні для них са­мих, замість розумних дій учиняють істерику і т. ін. Подібна поведін­ка у психологічній науці називається "захисною", а відповідні психі­чні механізми — "захисними". У контексті злочинної поведінки за­хист будується з метою уникнути усвідомлення власних слабкостей чи небезпечної зовнішньої ситуації.

Протиправ­ні дії зумовлені, з одного боку, груповими ефектами, а з другого — особистістю правопоруш­ника. Отже, причини злочинів мають соціально-психологічний харак­тер. Такий підхід створює реальну основу для встановлення зв' язку між соціальними умовами життя і психологічними властивостями окремих особистостей.

Дата добавления: 2014-01-07