Психологія допиту та очної ставки

Допит — слідча (судова) дія, яка є регламентованим кримінально-процесуальними нормами процесом спілкування осіб, що беруть у ньому участь, спрямованим на одержання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення іс­тини у справі. Тут функції психології пов' язані з трьома процесами:

а) діа­гностика особи допитуваного;

б) система психологічних прийомів, що сприяють одержанню інформації;

в) оцінка інформації, одержаної під час допиту, з позицій її вірогідності та доказового значення.

Важливість діагностики психологічного статусу допитуваного ви­значається тим, що одержання та оцінка інформації багато в чому за­лежать від знання психічних особливостей допитуваного, що сприяють встановленню з ним психологічного контакту і визначенню системи прийомів, яка може бути найбільш ефективною для одержання пока­зань.

Психологічні прийоми, що сприяють діагностиці психічного ста­тусу людини, запозичено юридичною психологією із загальної психо­логії і трансформовані в ній відповідно до цілей та завдань слідчих дій. Основними методами, що сприяють психологічній діагностиці особи під час допиту, є методи спостереження, бесіди, не­залежних характеристик. Вони застосовуються не в повному обсязі, а відповідно до тієї схеми, що є для слідчого найбільш прийнятною в даній ситуації. Оскільки матеріал для спостереження, що виражається в зовнішніх проявах особи, надзвичайно обмежений, то і його результати завжди мають попередній, орієнтовний характер. У подальшому в процесі допиту вони можуть доповнюватися і коректуватися.

Метод спостереження спрямовано на виявлення певних рис ха­рактеру та ознак темпераменту, що свідчать про психологічні особли­вості допитуваного. До сфери спостереження входять: манери допи­туваного, його комунікабельність (на початку допиту), реакція на по­дразник (поставлені запитання), психічний стан, викликаний проце­суальним становищем і необхідністю спілкування. При оцінці резуль­татів спостереження не слід забувати, що особа, за якою спостерігають, перебуває у незвичній обстановці і мікросередовищі, в яких вона за­звичай поводиться вільно та невимушено. Ця об­ставина багато в чому спотворює враження слідчого, істинне вражен­ня можна одержати від допитуваного в процесі спостереження, і це слід ураховувати у процесі допиту.

Для діагностики особи допитуваного може використовуватися і ме­тод бесіди, трансформований для цієї мети. Допит і бесіда розрізняються за своєю процесуальною сутністю і завданнями. Крім того, бесіда не передбачає регламентованого процесуального режиму. Однак у процесі допиту, предмет якого чітко обмежено, може мати міс­це і бесіда, яка переслідує мету абстрактного вільного обміну інформа­цією для встановлення психологічного контакту з допитуваним. Бесіда передбачає взаємне передавання інформації, що не стосуєть­ся предмета допиту, а спрямована лише на встановлення психологічно­го контакту, визначення типу темпераменту і рис характеру допитува­ного. Метод бесіди може поєднуватися з власне допитом, оскільки в процесі останнього можливі відхилення від предмета, зумовлені об­ранням тактичних прийомів, з' ясуванням деяких обставин.

Метод незалежних характеристик, трансформований для завдань, поставлених перед допитуваним, має на меті збирання відомостей про нього серед осіб, які контактували з ним і мали різні зв' язки. Збирання відо­мостей про особу допитуваного передбачає з' ясування комплексу даних, і для встановлення психологічного контак­ту, і для обрання тактичних прийомів допиту, і для оцінки інформації, що буде одержана від цієї особи.

Метод незалежних характеристик може виявлятися в трьох формах:

а) одержання відомостей про особу шляхом запитів щодо її характерис­тики;

б) одержання відомостей про особу з матеріалів справи (показань інших);

в) одержання відомостей про особу шляхом доручення оперативно-розшуковим органам зібрати такі відомості таємним шля­хом.

Обрання слідчим тієї чи іншої форми залежить від складності майбутнього допиту, важливості інформації, яка може бути одержана в процесі його проведення.

При допиті залежно від його психічної напруженості характер психічних проявів особи може бути різним. Тому, оцінюючи психологічну діагностику, надзвичайно важливо встановлювати, які з подразників є найбільш ефективними, стимулюють особу до давання показань, а які, навпаки, діють негативно або є байдужими з погляду одержання інформації.

У процесі спілкування необхідно спостерігати за невербальними засобами комунікації і правильно розпізнавати їхнє значення. Так, жести можуть бути засобом передавання інформації. Ритмічно узгоджені з інто­нацією, наголосами і паузами, жести допомагають зосередити увагу слухачів на тих чи інших «ударних» частинах висловлювання.

Дата добавления: 2014-01-07