Гештальт –принципи організації сприйняття Макса Вертхеймера

Макс Вертхеймер (1880-1943) німецький психолог, більшість своїх досліджень провів в себе на батьківщині, до США виїхав, тікаючи від нацистів. На початку наукової діяльності займався розробкою методів виявлення істинності показань свідків: описав метод асоціацій та метод репродукції, визначив метод асоціативних запитань, метод сприйняття та метод відволікання уваги.

У 1912 р. започаткована робота над створенням теорії гештальту. Гештальт – яскраво виражене ціле, система, у межах якої елементи перебувають у взаємозв’язку один з одним і з єдиним цілим, де кожна частина має має своє місце, роль і функцію, - відведені для неї природою цілого. Структура гештальту така, що зміна в одній його частині призводить до зміни у всіх інших частинах і в єдиному цілому, оскільки частини гештальта не ізольовані один від одного.

Виходячи з того, що ми сприймаємо предмети так же, як і удаваний рух, - як єдине ціле, а не як набори розрізнених відчуттів, він сформулював принцини організації сприйняття. Їх базова передумова полягає в тому, що організація сприйняття відбувається миттєво в той же момент, коли ми бачимо чи чуємо різні форми чи образи.

Основні принципи організації сприйняття:

v Близькість. Елементи, які розташовані близько один від одного в просторі чи часі, здаються нам об’єднаними в групи, і ми намагаємось сприймати їх в сукупності. На рис. 1 ми швидше побачимо три пари вертикальних колонок, ніж набір маленьких кружечків.

v Неперервність. У нашому сприйнятті існує тенденція рухатися у напрямку, який дозволяє пов’язувати спостережувані елементи в безперервну послідовність чи надати їм певної орієнтації. На рис. 1 ми сприймаємо колонки з маленьких кружечків згори донизу.

v Схожість. Подібні елементи сприймаються нами спільно, утворюючи замкнуті групи. На рис 2. кола і точки намагаються об’єднатися з собі подібними і ми сприймаємо ряди кіл і точок, а не колонки, складені з різнорідних елементів.

v Замикання. В нашому сприйнятті існує тенденція завершення незакінчених предметів і заповнення пустих проміжків. Фігури на рис. 3 ми сприймаємо як квадрати, хоча насправді їх контури не замкнуті.

v Простота. В будь-яких умовах ми намагаємось бачити фігури настільки завершеними, настільки це можливо, в гештальт-психології ця властивість отримала назву «прегнант» (прегнантна форма). Прегнантний гештальт повинен бути симетричним, простим і незмінним, він не може спрощений чи впорядкований якимось іншим чином. Квадрати на рис. 3 є прегнантними гештальтами, оскільки чітко сприймаються як завершені і цілісні фігури.

v Фігура- фон. Ми організовуємо своє сприйняття таким чином, щоб бачити обєкт (фігуру) і задній план (фон), на якому вона проявляється. При цьому фігуру бачимо ми чіткіше і помітніше на загальному фоні зображення. На рис. 4 залежно від спрямованості нашої уваги ми бачимо або два профілі обличчя, або вазу.

(рисунки представлені у книзі Шульц Д.П., Шульц С.Э. История современной психологии. – СПб., 2002. )

Ці принципи сприйняття не залежать вищих мисленнєвих процесів чи минулого досвіду; вони властиві самому процесу сприйняття.

Курт Коффка – найбільш винахідливий засновник гештальт-психології, родився, працював в Німеччині. Під час війни працював в психіатричній клініці, допомогаючи пацієнтам з черепно-мозковими травмами. Після війни переїхав до США, де прожовжив роботу над розробкою напряму гештальт-психології. Написав книгу «Принципи гештальт-психології», яка проте не стала посібником, оскільки була досить складною для читання.

Дата добавления: 2014-01-07