Структурна модель психіки. Свідомі і несвідомі аспекти психіки

Психоаналітична теорія особистості. Особистість як психоенергетична система.

Методи та принципи класичного психоаналізу.

Використовуючи психоаналіз як метод терапії, Фрейд виявив ряд принципів та методів:

§ В методі вільних асоціацій пацієнти іноді доходили до певної межі, далі якої піти не хотіли чи не могли. Це явище Фрейд назвав опором – блокування чи відмова від розкриття надто хворобливих переживань. Відкриття феномена опору сприяло формулюванню одного з важливих принципів психоаналізу – принципу подавлення (подавление) – процес блокування і витіснення із свідомості неприйнятних ідей, спогадів чи бажань. При цьому дані спогади і бажання продовжують існувати, але на рівні несвідомого.

§ Однією з важливих умов успішного лікування неврозів було встановлення близьких довірливих стосунків між лікарем і пацієнтом. Перенесення (як було у випадку Анни О.) – є важливим етапом терапевтичного процесу.

§ Суттєвим методом терапії був аналіз сновидінь, в яких в скритій формі символів могли проявлятися витіснені бажання пацієнтів. Хоча деяка частина символів властива лише окремим людям (саме тому аналіз сновидінь потребує специфічних знань для проблеми даного пацієнта), значна частина символів притаманна всім людям.

Психоаналіз знайшов своє визнання. Проте існували і скептики, які критикували його теорії, Фрейд критику повністю ігнорував, навіть не докладав зусильна відповідь критикам. Психоаналіз – це лише його дітище і лише його.

Поряд із зайнятістю терапією, істинним захопленням Фрейда було створення теорії функціонування людської психіки, вивчення несвідомої мотивації поведінки, конфлікти між силами несвідомого та їх наслідки для психіки.

Вивчаючи інстинкти (рушійні, мотиваційні сили особистості, біологічні фактори, які вивільняють запаси психічної енергії; психологічні причини поведінки людини), Фрейд поділив інстинкти на дві великі групи: інстинкти життя та інстинкти смерті. Перші включають в себе голод, спрагу, секс, направлення на самозбереження. Та форма психічної енергії, в котрій вони проявляються, отримала назву лібідо. Інстинкти смерті – руйнівні сили, які можуть бути направлені всередину (мазохізм чи самогубство), про їх існування Фрейд висловився значно пізніше (власна хвороба, жахи війни, смерть дочки Софі в 26 років, власна роздратованість з найменшог приводу). Агресія, на думку психолога, може бути настільки ж сильним мотиваційним фактором, як і голод чи секс. (Енергія мортідо).

В своїх ранніх працях З.Фрейд відмічав, що психічне життя людини складається з двох частин – свідомої та несвідомої (подібно айсбергу). Згодом він переглянув власні уявлення і представив інший поділ - співвідношення трьох компонентів:

ü Ід (Воно) – джерело психічної енергії, аспект особистості, який включає в себе переважно інстинкти.

ü Его (Я) – структурний компонент особистості, який відповідає за направленість та контроль інстинктів.

ü Супер-его (над-Я) – моральний аспект особистості, відповідальний за засвоєння батьківських і суспільних цінностей та стандарті

v У випадках, коли его піддається сильному тискові, виникає ситуація тривоги - свого роду попередження про те, его в небезпеці. Фрейд виділяв три види тривоги: обєктивна, моральна та невротична. Тривога створює відчуття напруги, примушуючи свідомість застосовувати якісь дії для її зняття. Фрейд припускає, що его вибудовує своєрідну перепону проти тривоги – захисні механізми (певні типи поведінки, покликані захистити Я від тривоги, породженої конфліктами в повсякденному житті). Серед таких механізмів виділяє: заперечення, заміщення, проекція, раціоналізація, реактивна формація, регресія, подавлення (витіснення?), сублімація.

v Фрейд був переконаний, що причини невротичних розладів слід шукати в дитячих переживаннях пацієнтів. З точки зору психоаналітичної теорії розвитку, дитина проходить у своєму розвитку ряд п сихосексуальних стадій, які характеризуються концентрацією психіки дитини навколо певних ерогенних зон. В цей період дитина отримує чуттєве задоволення від стимуляції ерогенних зон свого тіла батьками чи іншими людьми під час нормального протікання виховного процесу. Для кожної стадії характерна своя зона (оральна стадія, анальна, фалічна, генітальна).

В період фалічної стадії, на думку Фрейда, відбувається формування едіпового комплексу – несвідомий потяг хлопчика до матері, а також бажання замінити собою батька. Потяг дитини до «родителя» протилежної статі.

Література

2. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ століття. - К., 1995.

3. Фрейд 3. Лекции по введению в психоанализ. – М., 1989.

4. Фрейд 3. Очерки по психологии сексуальности. – М., 1925.

5. Фрейд 3. Толкование сновидений. - М., 1994.

6. Фрейд 3. Я и Оно. – М., 1996.

7. Лакан Ж. Инстанция буквы в бессознательном,или Судьбаразума по­сле Фрейда. - М., 1997.

8. Левчук Л.Т. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика. – К., 2002.

9. Соколов Э.В. Введение в психоанализ. Социокультурный аспект. – СПб., 2002.

10. Струн И. Страсти ума, или жизнь Фрейда. – М., 1999.

Тема 15. Психологія ХІХ ст.Аналітична психологія (на самостійне опрацювання)

1. Аналітична психологія К. Г. Юнга. Особисте несвідоме. Колективне несвідоме.

2. Поняття «архетипи». Символи культури.

3. Структура особистості в аналітичній психології К. Г. Юнга.

4. Психологічні типи. Процес індивідуалізації та досягнення Самості.

5. Методи аналітичної психології К. Г. Юнга.

Література

1. Марцинковская Т.Д. История психологии. – М., 2001.

2. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ століття. - К., 1995.

3. Тенденции развития психологической науки /Отв. Ред. Б.Ф. Ломов, Л.И. Анцыферова. – М., 1989.

4. Шульц Д.П., Шульц С.Э. История современной психологии. – СПб., 2002.

5. Юнг К.Г. Избранные труды по аналитической психологии. Т.1. Психологические типы. Цюрих, 1929.

6. Ярошевский М.Г. История психологии. – М., 1985.

7. Юнг К.Г. Избранные труды по аналитической психологии. Т.1. Психологические типы. Цюрих, 1929.

8. Ярошевский М.Г. История психологии. – М., 1985.

Дата добавления: 2014-01-07