Розвиток психіки Г. С. Костюка

Теорія провідної діяльності О.М Леонтьєва.

Олексій Миколайович Леонтьєв – (1903-1979) – представив в науці положення про те, що все, що відбувається у психічній сфері людини, відображено в її діяльності.

§ Вслід за Виготським та Басовим (займався дослідженням особистості дитини), вивчав «морфологію» (будову) діяльності, її організацію та перетворення на різноманітних рівнях: в еволюції тваринного світу, в історії людського суспільства та індивідуальному розвитку людини (праця «Проблеми розвитку психіки» 1959 р.). Розкрив її характер і форми.

§ Леонтьєв підкреслював, що діяльність – це особлива цілісність, яка включає різноманітні компоненти: мотиви, цілі, дії. Їх неможливо розглядати відокремлено, вони утворюють систему. Дає детальну характеристику діяльності, її структури, складових частин. Леонтьєв вважає, що діяльність складається з дій, вони розкладаються на операції, в діяльності також існують предмет і мотиви. Приклад: школяр читає книгу, щоб вивчити матеріал і скласти екзамен. Мотив діяльності: здати екзамен, отримати оцінку. Дія – читання книги. Може статися зміна мотива: мотивом стане власне зміст книги (цікава інформація). Відбудеться «зрушення мотиву на ціль» і тим самим появиться новий мотив. Попередня дія перетворится в самостійну діяльність.

§ Діяльність розглядається як властива людині форма існування, яка дозволяє вивчати основні психічні категорії (образ, дія, мотив, особистість), які утворюють внутрішньо зв’язану систему.

§ Суттєвий вклад Леонтьєва у психологічну науку полягає в тому, що він розкрив характер і форми людської діяльності, показав її мотиваційну рушійну силу і висунув ідею провідної діяльності – такої, що викликає найголовніші зміни у психіці дитини, котрі підготовляють перехід дитини до нового, вищого ступеня розвитку. Прикладом такої діяльності може бути гра, навчання та ін.

§ Займався дослідженням особистості дитини

Григорій Савович Костюк – видатний представник української психології. В другі й половині 50-х років разом з колегами він розпочав роботу над виданням серії збірників статей «Нариси з історії вітчизняної психології», в якому встановлено зв'язок культурних надбань народу з психологічними вченнями. Був основоположником Українського інституту психології, першим його директором.

Основні положення наукових теорій Костюка:

§ Предметом наукової психології окреслює закономірності утворення і розвитку психічних процесів та властивостей людини, їх роль у реальних взаємовідносинах з навколишнім світом.

§ Серед великої кількості аспектів психічного розвитку Костюк найбільшу увагу зосереджує на онтогенезі. Він вважає, що онтогенетичний розвиток людини це – цілісний процес, який виражається у різних формах: морфологічній, фізіологічній, соціальній, а не лише середовище чи спадковість можуть мати домінуючу роль у розвитку психіки.

§ Особливий інтерес вченого викликають проблеми біологічної еволюції та історичного розвитку психіки. Лише підхід до психіки як до продукту реального життєвого процесу відкриває шлях наукового з’ясування її генезису.

§ Розвиток особистості – це її історія, в якій попередні ступені внутрішньо пов’язані з наступними. Становлення особистості Костюк розглядає як детермінований суспільними умовами, навчанням і вихованням діалектичний процес «саморуху». У характеристиці особистості Костюк визначає загальні, особливі та індивідуальні риси, які перебувають між собою у залежності.

§ Основним принципом психології особистості визначає єдність психіки і поведінки, свідомості і діяльності.

§ Написав багато наукових праць: від підручника «Психологія» до окремих монографічних досліджень.

Дата добавления: 2014-01-07